Постанова

від 09.07.2014 по справі 911/1584/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2014 р. Справа№ 911/1584/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Леонтьєв Г.П., від відповідача - Буркацький В.Л.,

розглянувши апеляційні скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «Грант»

та товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Прінт 1»

на рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014 року

у справі №911/1584/14 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Грант», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Прінт 1»,

Київська обл., м. Буча,

про стягнення 55844,10 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року ТОВ «Грант» (далі - позивач) подало до господарського суду Київської області позов до ТОВ «Інтер-Прінт 1» (далі - відповідач) про стягнення 55844,10 грн. боргу за договором поставки картонно-паперової продукції №014-13 від 23.07.2013 року, з яких 22045,20 грн. боргу, 30,54 грн. пені, 704,77 грн. 3% річних, 6,86 грн. інфляційних втрат, 10548,05 грн. курсової різниці, 22508,68 грн. збільшення вартості товару. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем згідно договору поставки №011-13 від 23.07.2013 року.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.05.2014 року у справі №911/1584/14 у позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Інтер-Прінт 1» на користь ТОВ «Грант» 22045,20 грн. боргу, 30,54 грн. пені, 704,77 грн. 3% річних, 6,86 грн. інфляційних втрат, 10548,05 грн. курсової різниці, 1827,00 судового збору. В іншій частині позову відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем згідно договору поставки №011-13 від 23.07.2013 року, а також про правомірність та правильність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат та курсової різниці (збільшення вартості товару за рахунок коливання курсу долару). В задоволенні вимог про стягнення 22508,68 грн. збільшення вартості товару відмовлено.

У червні ТОВ «Грант» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просило змінити рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014 року у справі №911/1584/14, доповнивши його задоволенням вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 22508,68 грн. за рахунок збільшення вартості товару у зв'язку з порушенням строків оплати поставленого належним чином товару. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 року у справі №911/1584/14 апеляційну скаргу ТОВ «Грант» на рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014 року у справі №911/1584/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 02.07.2014 року.

В судовому засіданні 02.07.2014 року оголошено перерву до 09.07.2014 року.

03.07.2014 року до Київського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ «Інтер-Прінт 1» на рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014 року у справі №911/1584/14, в якій ТОВ «Інтер-Прінт 1» просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014 року у справі №911/1584/14 в частині стягнення з ТОВ «Інтер-Прінт 1» на користь ТОВ «Грант» грошових коштів в розмірі 10548,05 грн. в якості збільшення вартості товару за рахунок коливання курсу долару та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Грант» в стягненні цих коштів з ТОВ «Інтер-Прінт 1». В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції неправомірно вирішено стягнути 10548,05 грн. в якості збільшення вартості товару за рахунок коливання курсу долару, оскільки, на думку відповідача, таке стягнення не передбачене умовами договору та чинним законодавством України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2014 року у справі №911/1584/14 апеляційну скаргу ТОВ «Інтер-Принт 1» на рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014 року у справі №911/1584/14 прийнято до провадження, об'єднано розгляд апеляційних скарг ТОВ «Грант» та ТОВ «Інтер-Принт 1» на рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014 року у справі №911/1584/14 в одне апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 09.07.2014 року.

В судовому засіданні 09.07.2014 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги позивача та просив їх задовольнити, а також заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги відповідача. В судовому засіданні 09.07.2014 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги відповідача та просив їх задовольнити, а також заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 23.07.2013 року між ТОВ «Грант» (постачальник) та ТОВ «Інтер-Прінт 1» (покупець) було укладено договір поставки картонно-паперової продукції №014-13 (далі - договір, а.с. 10-13), згідно п. 1.1 якого постачальник у порядку та строки, визначені цим договором, зобов'язується протягом строку дії договору поставляти та передавати у власність покупцю картонно-паперову продукцію, в асортименті, кількості, з основними технологічними властивостями для виконання поліграфічних робіт певного виду, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, встановлених цим договором приймати товар та оплачувати постачальникові його вартість.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що поставка товару за цим договором здійснюється окремими партіями. Найменування товару, що складає партію, одиниці виміру товару, кількість товару, ціна та загальна вартість товару, який складає партію, вказуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних на цю партію товару, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 52045,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №338 від 25.07.2013 року та довіреністю відповідача №44 від 25.07.2014 року (а.с. 15 та 16 відповідно).

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться протягом 30 календарних днів з дня отримання покупцем рахунку-фактури на відповідну партію Товару, який виставляється з моменту виконання п. 7.3. договору, шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника. Моментом здійснення покупцем оплати є факт списання грошових коштів з банківського рахунку покупця, за умови наявності копії платіжного доручення про перерахування відповідної суми грошових коштів з банківського рахунку покупця на банківський рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі, з оригінальною відміткою установи банку покупця про прийняття даного платіжного доручення до виконання.

Згідно довідки №Р.02/1588 від 21.03.2014 року (а.с. 170), виданої ПАТ «ВБР», відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме сплатив 20000,00 грн. згідно платіжного доручення №127 від 04.10.2013 року та 10000,00 грн. згідно платіжного доручення №5 від 08.01.2014 року.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриманий від нього товар в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 22045,20 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 30,54 грн. пені, 704,77 грн. 3% річних та 6,86 грн. інфляційних втрат.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 7.2., 7.2.3. договору передбачено, що за порушення строків оплати вартості належним чином поставленого товару (п. 4.1. договору), покупець сплачує постачальнику за весь час прострочення виконання зобов'язання, починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, по день фактичного виконання зобов'язання у повному обсязі, незалежно від строку протягом якого зобов'язання порушувалося за 6 місяців прострочення оплати поставленого товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 30,54 грн. пені, 704,77 грн. 3% річних та 6,86 грн. інфляційних втрат. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснені позивачем та прийняті місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Окрім цього, позивач просив стягнути на його користь з відповідача 10548,05 грн. курсової різниці.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 7.5 договору сторони визначили, що у зв'язку з тим, що товар є імпортним і придбавається за валюту, придбану на Українському міжбанківському валютному ринку, кінцева ціна товару залежить від коливання курсу валют і, при затримці покупцем оплати поставлено товару, підлягає коригуванню за погодженою формулою.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України №3-141гс11 від 26.12.2011 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сторонами спору у належній формі досягнуто згоди щодо можливості зміни обумовленої ціни у визначених ними випадках та визначено спосіб перегляду ціни відповідно до формули, за якою вираховується зміна ціни (п. 7.5 договору), а чинне законодавство не містить прямого застереження про недійсність відповідної домовленості, в судовому порядку п. 7.5 договору недійсним не визнавався.

Відтак, колегія суддів вважає правомірним задоволення судом першої інстанції вимог позивача про стягнення з відповідача 10548,05 грн. курсової різниці. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок курсової різниці, здійснений позивачем та прийнятий місцевим господарським судом, та встановлено його арифметичну правильність.

Разом з тим, позивач просив суд стягнути з відповідача 22508,68 грн. збільшення вартості товару у зв'язку з порушенням строків оплати, посилаючись на п. 7.3 договору.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що при порушення строків оплати вартості належним чином поставленого товару (п. 4.1. договору), його ціна буде зростати на 0,3% від простроченої суми платежу за кожний прострочений день і відшкодовує всі понесені у зв'язку з цим збитки, підтверджені документально.

Аналізуючи зміст п. 7.3 договору, колегія суддів бере до уваги, що даний пункт знаходиться у розділі 7 договору «Відповідальність сторін», а не в розділі 3 договору - «Ціна товару. Ціна договору». За своєю правовою природою встановлені п. 7.3 договору 0,3% є відповідальністю за порушення строків оплати вартості належним чином поставленого товару, а не зміною ціни товару.

Крім цього, колегія суддів вважає, що оскільки передбачена п. 7.3 договору відповідальність обчислюється відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання, то за своєю правовою природою така відповідальність підпадає під визначення пені.

Разом з цим, судом вже визнано вимоги позивача про стягнення пені згідно п.п. 7.2., 7.2.3. договору за цей же період обґрунтованими та вирішено стягнути 30,54 грн. пені. Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірною відмову суду першої інстанції в задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 22508,68 грн. збільшення вартості товару у зв'язку з порушенням строків оплати, посилаючись на п. 7.3 договору.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Решта доводів скаржників зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014 року у справі №911/1584/14.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Грант» на рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014 року у справі №911/1584/14 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Прінт 1» на рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014 року у справі №911/1584/14 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014 року у справі №911/1584/14 залишити без змін.

4. Справу №911/1584/14 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз