Постанова

від 08.09.2014 по справі 911/1584/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2014 року Справа № 911/1584/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі) суддів:Гольцової Л.А. Кролевець О.А. за участю представників: від позивача:Леонтьєв Г.П. дов. від 6.08.2013р. № 3 від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Грант" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Принт 1" на рішеннягосподарського суду Київської області від 28.05.2014р. та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.07.2014р. у справі№ 911/1584/14 господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Грант" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Принт 1" простягнення заборгованості. У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 02-05/387 для розгляду справи № 911/1584/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Попікова О.В. (доповідач), судді Гольцова Л.А.., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грант" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Принт 1" про стягнення 22 045,20 грн. основного боргу, 30,54 грн. пені, 704,77 грн. трьох процентів річних, 6,86 грн. інфляційних втрат, 10 548,05 курсової різниці, 22 508,68 грн. збільшення вартості товару.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.05.2014р. (головуючий суддя Мальована Л.Я.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014р. (головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.), позов задоволено частково. Присуджено до стягнення на користь позивача з відповідача основний борг у розмірі 22 045,20 грн., три проценти річних у розмірі 704,77 грн., 30,54 грн. пені, 6,86 грн. інфляційних втрат, 10 548,05 грн. курсової різниці.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 22, 524, 525, 526, 533, 549, 610, 611 625, 627, 1166 Цивільного кодексу України, статей 193, 230 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язання стосовно оплати вартості поставленого позивачем товару та обов'язку відповідача погасити заборгованість за договором поставки картонно-паперової продукції.

Не погодившись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить змінити рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014р., доповнивши його задоволенням вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 22 508,68 грн. збільшення вартості товару. В решті позовних вимог оскаржувані рішення залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції ТОВ "Грант" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статті 229 Господарського кодексу України, статей 22, 611, 1166 Цивільного кодексу України. При цьому позивач наголошує на наявності підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача 22 508,68 грн. збільшення вартості товару, як це передбачено умовами договору, у зв'язку з порушенням з боку останнього строків оплати поставленого товару.

Відповідачем також було подано касаційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014р., у якій він просить скасувати вказані судові рішення в частині стягнення на користь позивача грошових коштів в розмірі 10 548,05 грн. в якості збільшення вартості товару за рахунок коливання курсу долару та прийняти нове рішення, яким відмовити в стягненні цих коштів.

Відповідач, наголошуючи на вимогах статей 533, 632, 691 Цивільного кодексу України, вважає помилковим висновок судів І та апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення з нього 10 548,05 грн. курсової різниці, оскільки умовами договору ціна товару встановлена в гривнях, а видаткова накладна та платіжні документи, виписані на виконання умов згаданого договору, також не містять посилання на іншу валюту.

05.09.2014р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Принт 1" надійшла заява про відкладення розгляду справи. Вказана заява залишена колегією суддів без задоволення, як необґрунтована.

Розглянувши касаційні скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, касаційна скарга відповідача - задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 23.07.2013р. між ТОВ "Грант" (постачальник) та ТОВ "Інтер-Прінт 1" (покупець) укладено договір поставки № 014-13, згідно з умовами якого постачальник у порядку та строки, визначені цим договором, зобов'язується протягом строку дії договору поставляти та передавати у власність покупцю картонно-паперову продукцію, в асортименті, кількості, з основними технологічними властивостями для виконання поліграфічних робіт певного виду, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, встановлених цим договором приймати товар та оплачувати постачальникові його вартість.

Даний договір діє до 31.12.2013р. (пункт 11.1. договору).

Пунктом 1.2. договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування товару, що складає партію, одиниці виміру товару, кількість товару, ціна та загальна вартість товару, який складає партію, вказуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних на цю партію товару, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками.

Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення з ТОВ "Інтер-Принт 1" 22 045,20 грн. основного боргу, 30,54 грн. пені, 704,77 грн. трьох процентів річних, 6,86 грн. інфляційних втрат, 10 548,05 курсової різниці, 22 508,68 грн. збільшення вартості товару.

Судами було встановлено, що позивач поставив товар на загальну суму 52 045,20 грн., відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату отриманого від позивача товару, а саме сплатив 20 000,00 грн. згідно платіжного доручення №127 від 04.10.2013р. та 10 000,00 грн. згідно платіжного доручення №5 від 08.01.2014р.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що відповідач, отримавши від позивача на виконання договору від 23.07.2013р. № 014-13 товар, не сплатив повністю його вартість, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 22045,20 грн., що не спростовано належним чином та не заперечувалось відповідачем.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 7.2., 7.2.3. договору передбачено, що за порушення строків оплати вартості належним чином поставленого товару (п. 4.1. договору), покупець сплачує постачальнику за весь час прострочення виконання зобов'язання, починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, по день фактичного виконання зобов'язання у повному обсязі, незалежно від строку протягом якого зобов'язання порушувалося за 6 місяців прострочення оплати поставленого товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, судова колегія погоджується з висновками судів стосовно наявності правових підстав для задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача 22045,20 грн. основного боргу та нарахованих на цю суму 30,54 грн. пені, 704,77 грн. 3% річних та 6,86 грн. інфляційних втрат.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 22 508,68 грн. збільшення вартості товару у зв'язку з порушенням строків оплати, касаційна інстанція погоджується з висновками судів щодо відсутності правових підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що при порушення строків оплати вартості належним чином поставленого товару, його ціна буде зростати на 0,3% від простроченої суми платежу за кожний прострочений день і відшкодовує всі понесені у зв'язку з цим збитки, підтверджені документально.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що нарахована на підставі п. 7.3 договору сума у розмірі 22 508,68 грн. збільшення вартості товару у зв'язку з порушенням строків оплати (передбачена у розділі 7 договору "Відповідальність сторін ",) яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання є за своєю правовою природою відповідальністю за порушення строків оплати вартості належним чином поставленого товару, а не зміною ціни товару, і відповідно підпадає під визначення пені.

Проте, стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати згідно п.п. 7.2., 7.2.3. договору за цей же період, унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення 22 508,68 грн. збільшення вартості товару у зв'язку з порушенням строків оплати, нарахування якого передбачено п. 7.3. договору саме як відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем щодо оплати товару.

Задовольняючі позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 10 548,05 грн. курсової різниці, нарахованої на підставі п. 7.5 договору, суди з огляду на вимоги статей 524, 533 Цивільного кодексу України визнали їх правомірними та обґрунтованими зважаючи на відсутність заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Однак, касаційна інстанція визнає такі висновки помилковими виходячи з наступного.

Приписами статті 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті .

При цьому, згідно вимог статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті , сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як вбачається з матеріалів справи, у розділі 3 "Ціна товару. Ціна договору" сторони погодили, що ціна товару, що передається за цим договором, визначається за домовленістю сторін та включає податок на додану вартість (п. 3.1) Ціна товару складається з вартості всіх, належним чином поставлених протягом строку дії договору, партій товару.

Порядок оплати передбачено у Розділі 4 договору, а саме: розрахунки проводяться протягом 30 календарних днів з моменту отримання покупцем рахунку-фактури на відповідну партію товару, який виставляється з моменту виконання пункту 7.3 договору, шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника (п. 4.1) Згідно п. 4.2 договору за домовленістю сторін можливі зміни умов оплати Товару, які передбачають оплату Товару на протязі двох банківських днів після надання продавцем покупцю рахунку-фактури, тобто передплату.

Викладені умови договору поставки від 23.07.2013р. № 014-13 свідчать, що сторонами не було визначено грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

А надані на підтвердження поставки відповідачу товару на суму 52045,20 грн. видаткова накладна від 25.07.2013р. № 338, у якій зазначено найменування товару - папір газетний, його кількість та ціна у гривнях з ПДВ - 52045,20 грн., а також виставлений 24 липня 2013р. за № 344 рахунок на оплату містить визначену в гривнях ціну - 52045,20 грн.

Нарахування 10 548,05 грн. курсової різниці здійснено позивачем на підставі п. 7.5 договору (розділ 7 договору "Відповідальність сторін "), яким визначено, що в зв'язку з тим, що товар є імпортним і придбавається за валюту, придбану на Українському міжбанківському валютному ринку (УМВР), кінцева ціна товару залежить від коливання курсу валют і при затримці покупцем оплати поставленого товару підлягає коригуванню за формулою:

Коригування =ЦО х К1:К0 , де:

Ц0 - вартість товару згідно рахунку-фактури,

К0 - курс придбаної на УМВР валюти на дату вказану в рахунках-фактури,

К1 - курс придбаної на УМВР валюти на дату надходження затриманої оплати.

Наявні в матеріалах справи міжнародна товарно-транспортна накладна та митна декларація, які свідчать про придбання товару позивачем в Республіці Білорусь, за відсутності жодних доказів придбання позивачем валюти за яку купувався вказаний товар на Українському міжбанківському валютному ринку (як про це зазначено в умовах та формулі, що міститься в п. 7.5), унеможливлюють задоволення вимог про стягнення з відповідача 10 548,05 грн. курсової різниці.

Згідно із статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція, згідно приписів статті 111 7 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення у відповідності до пункту 2 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення, які прийняті внаслідок порушення і неправильного застосування чинного законодавства, підлягають частковому скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Принт 1" користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант" 10548,05 грн. курсової різниці.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Принт 1" задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014р. у справі № 911/1584/14 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Принт 1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант" 10 548,05 грн. курсової різниці.

В цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Принт 1" користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант" 10 548,05 грн. курсової різниці відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014р. залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грант" (місцезнаходження: 03065, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд.20/1, кв.33, код ЄДРПОУ 31301790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Принт 1" (місцезнаходження: 08292, Київська область, м. Буча, вул. Р.Люксембург, буд.3/23, код ЄДРПОУ 38429285) 358 (триста п'ятдесят вісім) грн. 50 коп. за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Київської області видати наказ.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: Л.А. Гольцової

О.А. Кролевець