Постанова

від 26.05.2014 по справі 914/442/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р. Справа № 914/442/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

Суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Мусаковському А.В.

розглянув апеляційну скаргу Спільного Українсько-Голландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Петроліум» без номера від 08.05.2014 року (вх. №01-05/2270/14 від 15.05.2014 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2014 року

у справі №914/442/14

за позовом Навчально-консультаційного центру Національного транспортного університету у м. Львові, м. Львів

до Спільного Українсько-Голландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Петроліум», м. Львів

про зобов'язання вчинити дії

За участю представників:

від позивача: Жак Н.Т., представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: Мартинович С.В., представник (довіреність в матеріалах справи).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.04.2014 року у цій справі (суддя Долінська О.З.) задоволено позов Навчально-консультаційного центру Національного транспортного університету у м. Львові. Зобов'язано Спільне Українсько-Голландське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Петроліум» обміняти картки по 20 л кожна на нафтопродукти серії ЛВП №0025314, 0060384, 0063076, 0064749, 0064810, 0055309, 0060486, 0062913, 0057944, 0062409, 0062109, 0064585, 0024491, 0060558, 0061674, 0062571, 0060996, 0062760, 0062643, 0060213, 0062580, 0062616, 0062607, 0062553, 0060942, 0061005, 0060501, 0062769, 062562, 0061122, 0060445, 0060427, 0060382, 0060616, 0061579, 0060643, 0060625, та картки по 10л кожна на нафтопродукти серії ЛВП №0042728, 0042152, 0040343, 0041396 (в кількості 780л) на картки нового взірця. Стягнено із Спільного Українсько-Голландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Петролеум» (надалі ТОВ «Львів-Петроліум») на користь Навчально-консультаційного центру Національного транспортного університету у м. Львові (надалі НКЦ НТУ) 1218 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Скаржник зазначає, що, оскільки у зобов'язанні відсутній строк виконання, покупець мав право пред'явити вимогу до продавця вже на наступний день, з дня вчинення правочину. Відтак, на думку, відповідача право на звернення до суду щодо захисту свого порушеного права минуло 14.12.2009 року, 30.03.2010 року, 31.08.2010 та 08.08.2011 року відповідно. Також скаржник зазначає, що сама претензія була надіслана у травні 2012 року, після спливу позовної давності, а тому, суд безпідставно не застосував за заявою відповідача позовну давність при вирішенні даного спору.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак, присутній в судовому засіданні представник заперечив щодо задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши фактичні обставини у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2006-2008 років відповідач реалізовував позивачу нафтопродукти (бензин А-95) із застосуванням карток серії ЛВП. Картки на отримання нафтопродуктів були надані згідно видаткових накладних: №РНП-000731 від 14.12.2006 року 980 л. на суму 3625 грн., №РНП-000991 від 30.03.2007 року (1000 л. на суму 3700 грн.), №РНП-001398 від 31.08.2007 року (1000 л. на суму 4550 грн.) та №РНП-002962 від 08.08.2008 року (1000 л. на суму 6700 грн.) на умовах попередньої оплати.

15 травня 2012 року позивач надіслав відповідачу лист №007-05/12 з проханням здійснити заміну перелічених у листі карток або повернути кошти за невикористані картки, ще не заперечується ТОВ «Львів-Петроліум».

Під час судового засідання встановлено, що нереалізованими позивачем карток на нафтопродукти по 20 л кожна серії ЛВП залишились №№0025314, 0060384, 0063076, 0064749, 0064810, 0055309, 0060486, 0062913, 0057944, 0062409, 0062109, 0064585, 0024491, 0060558, 0061674, 0062571, 0060996, 0062760, 0062643, 0060213, 0062580, 0062616, 0062607, 0062553, 0060942, 0061005, 0060501, 0062769, 062562, 0061122, 0060445, 0060427, 0060382, 0060616, 0061579, 0060643, 0060625, по 10 л кожна цієї ж серії залишились №№0042728, 0042152, 0040343, 0041396.

Відповідно до ч.1 ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частина 1 статті 181 ГК України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правовідносини, що виникли між сторонами є відносинами з купівлі-продажу.

Відповідно до положень ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).

Положеннями ч.2 ст.530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З врахуванням наведеного судова колегія зазначає, що у спірних правовідносинах не встановлений строк виконання зобов'язання боржником, а отже, вказані правовідносини регулюються ч.2 ст.530 ЦК України (щодо моменту виконання).

За наведених обставин господарський суд першої інстанції зробив правильний висновок, що перебіг позовної давності розпочався у травні 2012 року, а відтак позивач не пропустив позовну давність, на застосуванні якої наполягав відповідач у відповідності зі ст.267 ЦК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішення місцевого господарського суду від 24.04.2014 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2014 року у справі №914/442/14 без змін.

2. Судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на Спільне Українсько-Голландське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Петроліум».

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.06.2014 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.