Постанова

від 15.07.2014 по справі 914/442/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2014 року Справа № 914/442/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСпільного Українсько-Голландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Петроліум" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 у справі№ 914/442/14 Господарського суду Львівської області за позовомНавчально-консультаційного центру Національного транспортного університету у м. Львові доСпільного Українсько-Голландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Петроліум" прозобов'язання вчинити дії за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Навчально-консультаційний центр Національного транспортного університету у м. Львові звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання Спільного Українсько-Голландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Петроліум" вчинити дії, а саме, обміняти талони на бензин А-95 на талони діючого зразка в кількості 57 шт. по 20л кожна та 4 картки по 10 л кожна (в загальній кількості - 1180л). 23.04.2014 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просив зобов'язати відповідача обміняти карки по 20л кожна на нафтопродукти серії ЛВП №0025314, 0060384, 0063076, 0064749, 0064810, 0055309, 0060486, 0062913, 0057944, 0062409, 0062109, 0064585, 0024491, 0060558, 0061674, 0062571, 0060996, 0062760, 0062643, 0060213, 0062580, 0062616, 0062607, 0062553, 0060942, 0061005, 0060501, 0062769, 0062562, 0061122, №0060445, 0060427, 0060382, 0060616, 0061579, 0060643, 0060625 та картки по 10л кожна на нафтопродукти серії ЛВП №0042728, 0042152, 0040343, 0041396 (в кількості 780л) на картки нового взірця.

Позов вмотивований порушенням відповідачем приписів статті 193 Господарського кодексу України, статті 525 526, 693 Цивільного кодексу України, внаслідок невиконання зобов'язання щодо обміну талонів на бензин старого зразка, оплачених позивачем в повному обсязі, на нові талони.

В запереченні на позов відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що відповідно до договору купівлі-продажу обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару організації для доставки покупцеві; позивач отримав товар 14.12.2006, 30.03.2007, 31.08.2007, 08.08.2008, отримавши штрих-картки номіналом 20 та 10 літрів на бензин А-95 згідно з видатковими накладними на нафтопродукти, відтак, обов'язок передати товар виконано, а вимоги позивача заявлено за межами позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.04.2014 (суддя Долінська О.З.) задоволено позов; зобов'язано відповідача обміняти картки по 20 л кожна на нафтопродукти серії ЛВП №0025314, 0060384, 0063076, 0064749, 0064810, 0055309, 0060486, 0062913, 0057944, 0062409, 0062109, 0064585, 0024491, 0060558, 0061674, 0062571, 0060996, 0062760, 0062643, 0060213, 0062580, 0062616, 0062607, 0062553, 0060942, 0061005, 0060501, 0062769, 062562, 0061122, 0060445, 0060427, 0060382, 0060616, 0061579, 0060643, 0060625, та картки по 10л кожна на нафтопродукти серії ЛВП №0042728, 0042152, 0040343, 0041396 (в кількості 780л) на картки нового взірця; стягнуто з відповідача на користь позивача 1218 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 (судді: Дубник О.П. - головуючий, Скрипчук О.С., Матущак О.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Спільне Українсько-Голландське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Петроліум" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить ухвалені по справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив на невірне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статей 253, 256, 260, 267 Цивільного кодексу України, оскільки право на звернення до суду щодо захисту свого порушеного права згідно з видатковими накладними на нафтопродукти минуло 14.12.2009, 30.03.2010, 31.08.2010 та 08.08.2011 відповідно, що претензія була надіслана у травні 2012 року, після спливу позовної давності, а тому, суди безпідставно не застосували за заявою відповідача позовну давність при вирішенні даного спору.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, сторони не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи протягом 2006-2008 років відповідач реалізовував позивачу нафтопродукти (бензин А-95) із застосуванням карток серії ЛВП:.

- відповідно до видаткової накладної № РНП - 000731 від 14.12.2006 отримав у відповідача талони (штрих-картки) номіналом по 20л кожна на нафтопродукти (бензин А-95) серії ЛВП № 0060445, 0030427, 0060382, 0060616, 0061579, 0060643, 0060625 (в кількості 140л), а також талони по 10л кожна на нафтопродукти (бензин А-95) серії ЛВП № 0042728, 0042152, 0040343, 0041396 (в загальній кількості 40 л);

- відповідно до видаткової накладної № РНП-000991 від 30.03.2007 позивач отримав у відповідача талони (штрих-картки) номіналом по 20л кожна на нафтопродукти (бензин А-95) серії ЛВП № 0060558, 0061674, 0062571, 0060996, 0062760, 0062643, 0060213, 0062580, 0062616, 0062607, 0062553, 0060942, 0061005, 0060501, 0062769, 062562, 0061122 (в загальній кількості 340 л);

- відповідно до видаткової накладної № РНП - 000731 від 14.12.2006 отримав у відповідача талони (штрих-картки) номіналом по 20л кожна на нафтопродукти (бензин А-95) серії ЛВП № 0060445, 0030427, 0060382, 0060616, 0061579, 0060643, 0060625 (в кількості 140л), а також талони по 10л кожна на нафтопродукти (бензин А-95) серії ЛВП № 0042728, 0042152, 0040343, 0041396 (в загальній кількості 40 л).

Картки на отримання нафтопродуктів були надані згідно з видатковими накладними: № РНП-000731 від 14.12.2006 - 980 л. на суму 3625 грн., № РНП-000991 від 30.03.2007 (1000 л. на суму 3700 грн.), № РНП-001398 від 31.08.2007 (1000 л. на суму 4550 грн.) та №РНП-002962 від 08.08.2008 (1000 л. на суму 6700 грн.) на умовах попередньої оплати.

Позивачем проведена попередня оплата відповідачу за бензин А-95 згідно з виставленими відповідачем до оплати рахунками-фактурами, що підтверджується рахунком № 2809 від 27.03.2007 і платіжним дорученням № 112 від 28.03.2007, рахунком-фактурою № СФ-0000135 від 20.08.2007 і платіжним дорученням № 263 від 21.08.2007, видатковими накладними на нафтопродукти: № РНП-000731 від 14.12.2006, № РНП-000991, № РНП-001398 від 31.08.2007, в яких зазначено, що умовою продажу є попередня оплата товару; відповідно до вказаних накладних позивачем отримано від відповідача Бензин А-95/ШК, тобто штрих - картки на оплачену позивачем кількість літрів Бензину А-95.

Судами встановлено, що передані відповідачем позивачу талони (штрих-картки) по вказаним видатковим накладним надавали право позивачу отримати нафтопродукти бензин А-95 на автозаправочних станціях відповідно до кількості літрів, що зазначена в них; штрих-картки безтермінові, термін дії на них не вказаний, а відтак, позивач мав право отоварити її в будь-який для нього зручний час, не обмежений строком дії; у вказаних талонах не зазначено будь-яких обмежень щодо терміну їх дії. В зв'язку із введенням в дію штрих - карток нового взірця, відповідач не попереджав позивача про обмеження строку пред'явлення цих штрих-карток для відпуску бензину А-95.

В травні 2012 року відповідач відмовився приймати на АЗС картки на паливо, мотивуючи тим, що відбулася заміна талонів на талони нового взірця. Нереалізованими позивачем карток на нафтопродукти по 20 л кожна серії ЛВП залишились №№0025314, 0060384, 0063076, 0064749, 0064810, 0055309, 0060486, 0062913, 0057944, 0062409, 0062109, 0064585, 0024491, 0060558, 0061674, 0062571, 0060996, 0062760, 0062643, 0060213, 0062580, 0062616, 0062607, 0062553, 0060942, 0061005, 0060501, 0062769, 062562, 0061122, 0060445, 0060427, 0060382, 0060616, 0061579, 0060643, 0060625, по 10 л кожна цієї ж серії залишились №№ 0042728, 0042152, 0040343, 0041396.

15 травня 2012 року позивач надіслав відповідачу лист № 007-05/12 з проханням здійснити заміну перелічених у листі карток або повернути кошти за невикористані картки, однак станом на день подання позову відповідач відповіді на лист не надав, обміну невикористаних карток не провів.

Навчально-консультаційний центр Національного транспортного університету у м. Львові звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання Спільного Українсько-Голландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Петроліум" обміняти картки по 20л кожна на нафтопродукти серії ЛВП № 0025314, 0060384, 0063076, 0064749, 0064810, 0055309, 0060486, 0062913, 0057944, 0062409, 0062109, 0064585, 0024491, 0060558, 0061674, 0062571, 0060996, 0062760, 0062643, 0060213, 0062580, 0062616, 0062607, 0062553, 0060942, 0061005, 0060501, 0062769, 0062562, 0061122, №0060445, 0060427, 0060382, 0060616, 0061579, 0060643, 0060625 та картки по 10л кожна на нафтопродукти серії ЛВП №0042728, 0042152, 0040343, 0041396 (в кількості 780л) на картки нового взірця.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що також передбачено.

За статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів, безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами, є відносинами з купівлі-продажу.

Відповідно до положень статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 цього Кодексу, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Також статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як зазначено самим відповідачем та вбачається з матеріалів справи, зобов'язання передати оплачений товар виконано ним наданням в обмін на одержані в якості попередньої оплати кошти позивачу талонів (безтермінових штрих-карткок) на отримання нафтопродуктів.

За пунктом 3 "Терміни та визначення" Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 талоном є спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому; за підпунктом 10.3.3.1 Інструкції емітент талона встановлює його форму, зміст та ступінь захисту бланків талона, при цьому обов'язковими елементами захисту талона є його серійний та порядковий номери.

Судами попередніх інстанцій встановлено, а скаржником не спростовано, що на отриманих позивачем талонах (штрих-картках) не вказаний термін дії, тобто, вони є безтермінові, за якими позивач має право отримати пальне в будь-який для нього зручний час; умови реалізації вказаних талонів емітентом не зазначали будь-яких обмежень щодо терміну їх дії.

Таким чином, позаяк приписами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України передбачено право власника талона на отримання нафтопродуктів відповідно до визначених емітентом умов, це кореспондує обов'язку забезпечити реалізацію відповідного права.

Відповідно до статей 257, 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, а відповідачем не спростовано, що відповідач відмовився приймати від позивача на АЗС картки на паливо через заміну талонів на талони нового взірця в травні 2012 року, а позов про заміну карток подано у лютому 2014 року, що спростовує доводи відповідача про сплив позовної давності у спірних правовідносинах.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спільного Українсько-Голландського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Петроліум" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 у справі № 914/442/14 Господарського суду Львівської області та рішення Господарського суду Львівської області від 24.04.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач