Постанова

від 02.06.2014 по справі 913/230/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.05.2014 справа №913/230/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Попкова Д.О., Татенка В.М. за участю представників від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНАПС-Л», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2014 (повний текст підписано 04.04.2014 р.) у справі№913/230/14 (суддя Якушенко Р.Є.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Південна Промислова Компанія», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синапс-Л», м. Луганськ простягнення 28 892,40 грн. В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Південна Промислова Компанія», м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНАПС-Л», м. Луганськ про стягнення основного боргу у сумі 25793грн., пені у сумі 422,58грн., штрафу у сумі 2579,30грн., 3% річних у сумі 97,52грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 03.04.2014 (повний текст підписано 04.04.2014 р.) у справі №913/230/14 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 25793грн., пеню у сумі 422,58грн., штраф у сумі 2579,30грн., 3% річних у сумі 97,52грн., судовий збір у сумі 1827грн.

Рішення суду мотивоване тим, що 03.12.2012р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки №031201/12, на виконання якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 35793 грн.; відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість у сумі 25793грн.; позивач також нарахував пеню у сумі 422,58грн., штраф у сумі 2579,30грн., 3% річних у сумі 97,52грн. Позовні вимоги про стягнення суми основного боргу, пені, штрафу та 3% річних, визнані судом обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, тому задоволені.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Зокрема, заявник зазначив, що між сторонами не укладались ані договір поставки від 07.11.2013р., ані специфікація №1 до нього, а також жодних поставок та розрахунків за договором від 07.11.2013р. сторони не проводили. Договір №031201/12 від 03.12.2012р. втратив чинність з моменту підписання сторонами договору №78 від 26.12.2012р., тому позивач повинен був з 26.12.2012р. у накладних та податкових накладних на поставку товару зазначати нові реквізити нового договору. Оскільки у накладних відсутні посилання на діючий договір поставки, тому не має можливості встановити коли наступає погоджений сторонами строк оплати за поставлений товар. Крім того, апелянт зазначає, що відповідач за погодженням з позивачем повернув отриманий товар у зв'язку з тим, що необхідність у такій кількості поставленого товару відпала, що підтверджено накладною на повернення №ВП-0000011 від 21.12.2013р. Таким чином, як зазначає скаржник, заборгованість по сплаті за отриманий товар складає лише 578грн., оскільки значну частину товару було повернуто позивачу, тому нарахування штрафних санкцій є необґрунтованим.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.05.2014р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 28.05.2014р. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 08.05.2014р. та 13.05.2014р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Представник скаржника у судове засідання 28.05.2014р. не з'явився, причин неявки до суду не повідомив.

Представник позивача у судове засідання 28.05.2014р. не з'явився, надіславши до суду клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із нестабільною ситуацією, яка склалася у місті Донецьку. Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення такого.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2012р. між ТОВ «Південна Промислова Компанія» (продавець) та ТОВ «СИНАПС-Л» (покупець) було укладено договір поставки №031201/12, відповідно до п.1.1 якого у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі та специфікації, продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, зазначений у п.1.2 договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його вартість.

Згідно пункту 1.2 договору, товар: кабельно - провідникова та електротехнічна продукція, тара. Найменування, кількість, одиниця виміру, ціна одиниці товару, загальна вартість партії товару визначається в узгоджених сторонами Специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

Поставка товару здійснюється партіями. Додаткові умови поставки (місце та порядок поставки, строк поставки та інші умови) зазначаються сторонами в Специфікаціях (пункт 2.1 договору).

У пункті 2.3 договору сторони домовилися, що датою поставки вважається дата передачі товару, зазначеного в первісних документах, підписаних повноважними представниками сторін.

У зв'язку із специфікою виробництва кабельно - провідникової продукції Продавець має право поставити Покупцю товар у кількості більше чи менше на 5 % від кількості кожного марко - розміру товару, узгодженого сторонами в специфікації (пункт 2.4 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору, ціна товару сформована в національній валюті України та зазначається в узгоджених сторонами Специфікаціях, рахунку - фактурі.

Згідно з пунктом 3.2 договору, загальна вартість договору визначається сторонами шляхом підсумку загальної вартості товару, зазначеної в специфікаціях, з урахуванням умов пункту 2.4 договору.

Приймання товару по кількості та якості проводиться сторонами в порядку, обумовленом в інструкціях № П-6, П-7 (п. 4.2 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за кожну партію товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця у строки, зазначені в узгоджених сторонами Специфікаціях.

Згідно з пунктом 9.1 договору цей договір, зміни та доповнення до нього, а також документи, передані по факту, мають юридичну силу після їх підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Документи передані по факсу мають силу оригіналу з обов'язковим наданням оригіналів не пізніше 10 днів з моменту факсограми.

Договір вважається укладеним та набуває чинності з моменту його оформлення згідно пункту 9.1 договору та діє до 31.12.2013, але до його повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 9.2 договору).

Згідно специфікації, підписаної між сторонами, сторони визначили, що поставці підлягав, зокрема кабель АСБл 10 3*120, у кількості 0,29100 км, загальна вартість товару складає 35 793 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20 % - 5 965 грн. 50 коп.; умови поставки: транспортом за рахунок покупця на склад покупця в м. Луганськ; строк поставки: 5 календарних днів; умови оплати: передплата 30 %, 70 % по факту поставки протягом 20 календарних днів.

Між тим, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені договором між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем виставлено відповідачу на оплату рахунок - фактуру №Ю - 00010282 від 07.11.2013р. на оплату товару на загальну суму 35793грн. разом з ПДВ.

На підставі рахунка - фактури, 08.11.2013р. відповідач здійснив передплату 30% вартості товару в сумі 10000грн., згідно п.5.1 договору та специфікації до нього, про що свідчить платіжне доручення від 08.11.2013 №732.

08 листопада 2013 року відповідно до видаткової накладної №Ю-00005475, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 35793грн., який було отримано представником відповідача - Журавльовим С.А., повноваження якого підтверджуються довіреністю № 321 від 08.11.2013р.

Товар був отриманий відповідачем без зауважень, про що свідчить підпис уповноваженою особи на видатковій накладній.

Крім того, факт отримання ТОВ «СИНАПС-Л» зазначеного в накладній товару підтверджується й копією податкової накладної №104 від 08.11.2013р., з якої вбачається, що позивач провів господарську операцію щодо оплати товару та вона обліковується як в бухгалтерському так і в податковому обліку підприємства.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за договором поставки №031201/12 від 03.12.2012р., щодо передачі у власність покупця товару виконав в повному обсязі, поставивши товар, згідно видаткової накладної на загальну суму 35793грн.

Позивачем виставлений рахунок на оплату за договором №031201/12 від 03.12.2012р. на загальну суму 35793грн.

Станом на 19.11.2013р. сторони здійснили звірення розрахунків за договором поставки 031201/12 від 03.12.2012р., за результатами якого склали акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2013р. по 18.11.2013р., підписаний сторонами без зауважень, згідно якого відповідач перерахував позивачу за отриманий товар передплату в сумі 10000грн., заборгованість відповідача перед позивачем складає 25793грн.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 09.12.2013р. № 6034/206/1 щодо оплати суми заборгованості за поставлений товар за відповідною видатковою накладною у розмірі 25793грн.

Відповідач відповідь не надав та залишок заборгованості за отриманий товар не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки продукції. Разом з цим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, в результаті чого у нього перед позивачем виник борг у сумі 25793грн.

За таких обставин, враховуючи, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, визначення якому дано у Рішенні Конституційного Суду України №15-РП/2004 від 02.11.2004р., а позивач до цього часу не отримав винагороди за поставлений товар, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 25793грн.

Відповідно до пункту 7.1 договору, за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню у розмірі 0,3 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми не оплаченого товару за кожний день прострочки.

Згідно п.7.2 договору, у разі якщо затримка з оплати поставленого товару буде більш 30 днів, Покупець зобов'язаний виплати Продавцю штраф у розмірі 10 % від суми поставленого, але неоплаченого товару.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені у сумі 422,58грн. та штрафу у сумі 2579,30грн., суд першої інстанції врахував п.п.7.1 та 7.2 договору, вірно визначив момент виникнення права вимоги та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення 3% річних у сумі 97,52грн. за період з 29.11.2013р. по 13.01.2014р. відносно заборгованості у сумі 25793грн., суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 617, 625 ЦК України, вірно визначив момент виникнення права вимоги та кінцевий строк оплати поставленого товару та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на видаткову накладну (повернення) №ВП-0000011 від 21.12.2013р., яка свідчить про повернення поставленого товару, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає, з огляду на наступне.

Зазначена видаткова накладна (повернення) була надана скаржником, як додаток до апеляційної скарги в якості додаткового доказу.

Відповідно до приписів статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За приписами наведеної норми ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу повторно. Тобто метою суду є не перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а розгляд справи по суті повторно. За загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім, додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції та при цьому, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

В обґрунтування неможливості надання до суду першої інстанції додатковий доказ, скаржник посилається на те, що збирався надати видаткову накладну (повернення) ще в судовому засіданні 03.04.2014р., але не зміг цього зробити, оскільки єдиний уповноважений представник директор ТОВ «СИНАПС-Л» знаходився у терміновому відрядженні до м. Києва у період з 31.03.2014р. по 04.04.2014р. Проте із цим колегія суддів не може погодитись.

Відповідно до ст.28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установичими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представники юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Доводи скаржника щодо неможливості забезпечити участь у судовому засіданні уповноваженого представника з метою надати до суду видаткову накладну (повернення), через перебування директора у відрядженні відхиляються апеляційним судом, оскільки не можуть вважатися поважними в розумінні норм ГПК України. При цьому суд виходить з того, що заявник не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Також слід зазначити, що апелянт у скарзі посилається на те, що директор ТОВ «СИНПАС-Л» перебував у терміновому відрядженні у м. Києві у період з 31.03.2014р. по 04.04.2014р., тоді як з матеріалів справи вбачається, що провадження у справі порушено 24.01.2014р. та згідно протоколу судового засідання від 10.02.2014р. Прокудін Є.М. (директор) приймав участь у розгляді справи.

Вищенаведене свідчить про те, що відповідач не був позбавлений права надати видаткову накладну (повернення) №ВП-0000011 від 21.12.2013р. в якості доказу про повернення поставленого товару, не лише безпосередньо у судовому засіданні, а надіслати до суду першої інстанції поштою або надати через канцелярію суду, чого зроблено не було.

З огляду на вищенаведене у сукупності, заявник не обґрунтував неможливість подання додаткового доказу суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, тому копія видаткової накладної (повернення), яка додана до апеляційної скарги, не може бути прийнята апеляційним судом у якості доказу.

Згідно положень ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2014р. у справі №913/230/14 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СИНАПС-Л», м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2014р. (повний текст підписано 04.04.2014р.) у справі №913/230/14 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Луганської області від 03.04.2014р. (повний текст підписано 04.04.2014р.) у справі №913/230/14- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: Д.О. Попков

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС