Постанова

від 19.05.2014 по справі 2а-15337/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19 травня 2014 року 16 год. 21 хв. № 2а-15337/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 19 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2013 року задоволено повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 02 липня 2012 року № 0000252260 (далі - оскаржуване рішення) .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла 10 квітня 2014 року та, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для її нового розгляду та вирішення 11 квітня 2014 року визначено суддю Данилишина В.М.

Ухвалою суду від 14 квітня 2014 року справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні, а також, згідно зі ст. 55 КАС України, допущено заміну відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) .

У ході нового судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову та поясненнях по справі, наданих суду у судовому засіданні 28 квітня та 12 травня 2014 року відповідно. Пояснила, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки його прийнято відповідачем у зв'язку із виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2014 року вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій скасовано у зв'язку з тим, що їх висновки є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Зокрема, судами попередніх інстанцій не досліджено обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полірід" (далі - ТОВ "ТД "Полірід") , а саме можливостей контрагента щодо виконання умов договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей, питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість (далі - ПДВ) у ціні отриманих товарів, способу здійснення поставки товару позивачу. Також не досліджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій із відповідним документальним підтвердженням.

Врахувавши позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 31 березня 2014 року, на новому розгляді справи судом першої інстанції додатково з'ясовано наступне.

Так, як з'ясовано судами у ході попереднього розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, відповідачем у період із 07 по 13 червня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 14 червня 2012 року складено акт № 1333/22-621-31987931 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати ПДВ по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ "ТД "Полірід" за лютий-травень 2011 року (далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем занижено ПДВ у загальному розмірі 1056452,00 грн., у тому числі за: лютий 2011 року - 111311,00 грн.; березень 2011 року - 436786,00 грн.; квітень 2011 року - 277470,00 грн.; травень 2011 року - 194885,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) .

На підставі акту перевірки, 02 липня 2012 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 1020452,00 грн. за основним платежем та у розмірі 01,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишені без змін.

Під час нового розгляду справи судом з'ясовано, що відповідач донараховував позивачу грошове зобов'язання з ПДВ у зв'язку тим, що у контрагента позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Матеріалами справи підтверджується, що 01 червня 2010 року між позивачем та ТОВ "ТД "Полірід" укладено договір поставки № 1/6, за умовами якого постачальник зобов'язався систематично поставляти та передавати у власність замовника поліграфічні матеріали, частини до поліграфічного обладнання та інші замовлені товари, а замовник - оплатити та прийняти замовлені товари.

У ході нового судового розгляду справи представник відповідача пояснила, що позивачем не надано до перевірки документів про відповідність товару, який реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні.

Зокрема, відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію", відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.

Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитований в установленому порядку орган із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері, включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції на підставі сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31 березня 2014 року зазначено, що надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

В ухвалі суду касаційної інстанції від 31 березня 2014 року також зазначено, що задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (придбання товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

До того ж, для вирішення спору важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку у стані платника ПДВ, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Враховуючи викладену позицію, у ході нового розгляду справи суд неодноразово повідомляв представникам позивача про необхідність надання письмових доказів (первинної документації), які б підтвердили реальність фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "ТД "Полірід" та здійснення господарських операцій за їх участю.

Однак, незважаючи на викладене, представниками позивача не надано суду первинних документів, які б підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а, отже, обґрунтованість формування податкового кредиту позивача.

Зокрема, під час нового розгляду справи представниками позивача надано суду копії договорів купівлі-продажу та поставок, укладених позивачем із третіми особами, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та платіжних доручень до таких договорів, податкових розрахунків, дорожніх листів.

Будь-яких письмових доказів на підтвердження реальності господарських операцій за участю позивача та ТОВ "ТД "Полірід" у ході нового розгляду справи представниками позивача суду не надано. Зокрема, не надано товарно-транспортних накладних.

Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила № 363) , до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.п. 11.5, 11.7 Правил № 363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Тобто, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Суду не надано доказів, як б підтвердили фактичну оплату позивачем ПДВ в ціні отриманих товарів. Також не підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій із відповідним документальним підтвердженням та факт реєстрації ТОВ "ТД "Полірід" платником ПДВ, зокрема, не надано суду копії відповідного свідоцтва.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, проаналізувавши викладені положення та обставини, а також зважаючи, що представниками позивача у ході нового судового розгляду справи не надано первинних документів, які б спростували зроблені відповідачем у ході перевірки висновки, хоча про необхідність її надання судом наголошувалось у кожному судовому засіданні, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі викладених положень та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт".

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 26 травня 2014 року