Ухвала

від 17.04.2014 по справі 2а-16200/10/1/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року м. Київ К/9991/53532/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Моторного А.О.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011

у справі № 2а-16200/10/1/0170

за позовом Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної

Республіки Крим

до Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство

водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірськ"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Білогірському районі Автономної Республіки Крим звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірськ" про стягнення податкової заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2011 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Кримського республіканського підприємства „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська" податок на додану вартість у сумі 262191, 41 грн., збір за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 50394, 78 грн., в задоволені решти позовних вимог, відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у податковій декларації по податку на додану вартість за березень 2010 року самостійно визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 54, 214 грн.; за квітень 2010 року 45133 грн.; за травень 2010 року 39212 грн.; за червень 2010 року -58444 грн.; за липень 2010 року 44309 грн.; за серпень 2010 року 40242 грн.; за вересень 2010 року 38468 грн.

Загальна сума зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за березень-вересень 2010 року складає 320022 гр.

Судами також встановлено, що відповідачем вказані податкові зобов'язання були частково погашені.

В платіжних документах, відповідачем визначено призначення платежу, а тому вони є належними доказами погашення відповідачем податкового боргу.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Згідно відомостей особового рахунку відповідачем заборгованість зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за І та ІІ квартали 2010 року в розмірі 50394,78 грн. не погашена в повному обсязі.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що строки узгодженої суми податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 262191, 41 грн. та збір за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 50394,78 грн. є повністю доведеними позивачем та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011 у справі № 2а-16200/10/1/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.01.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011 у справі № 2а-16200/10/1/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді А.О. Моторний Н.Г. Пилипчук