Ухвала

від 21.05.2014 по справі 2а-20671/09/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2014 р. м. Київ К/9991/49941/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі - Шахтарська ОДПІ) та товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс ЛТД» (далі - Товариство)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2011

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011

у справі № 2а-20671/09/0570

за позовом Товариства

до Шахтарської ОДПІ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2009 року Товариство звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 06.11.2009:

№0000782341/2-799, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 156 6521 грн. (у тому числі 77743 грн. за основним платежем та 78909 грн. за штрафними санкціями);

№ 0000792341/2-798 про донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 78091 грн. (у тому числі 41010 грн. за основним платежем та 37081 грн. за штрафними санкціями).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2011 з посиланням на висновок судової експертизи, призначеної у даній справі, позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 06.11.2009 № 0000782341/2-798 визнано недійсним в частині нарахування ПДВ у сумі 74417 грн. за основним платежем та 77246 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення від 06.11.2009 № 0000792341/2-799 визнано недійсним в частині зобов'язання позивача сплатити 39968 грн. податку на прибуток за основним платежем та 36560 грн. за штрафними санкціями; в решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 06.11.2009 № 0000782341/2-798 визнано недійсним в частині нарахування ПДВ у сумі 74417 грн. за основним платежем та 77246 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення від 06.11.2009 № 0000792341/2-799 визнано недійсним в частині застосування до Товариства 16576 грн. штрафних санкцій; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення по суті спору, яким скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.11.2009 № 0000792341/2-798.

Шахтарська ОДПІ також скористалася правом на касаційне оскарження судових рішень та подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти обох попередніх інстанцій та прийняти нове судове рішення.

Перевіривши відповідність установлених судами попередніх інстанцій обставин справи наявним у ній доказам та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційних скарг, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, Шахтарською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання Товариством вимог податкового законодавства та інших законодавчих актів, контроль за якими покладено на органи ДПС, за період з 01.01.2006 по 30.09.2007 (оформлену актом від 17.01.2008 № 91/23-2/30721022) та позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за актом планової виїзної перевірки від 14.07.2009 № 828/23-2/30721022 за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 (оформлену актом від 28.10.2009 № 1283/23-2/30721022). За наслідками проведення цих перевірок у процедурі адміністративного оскарження Товариством донарахувань, здійснених контролюючим органом, Шахтарською ОДПІ були прийняті оскаржувані за даним позовом податкові повідомлення-рішення.

Суди встановили, що підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 74416 грн. за основним платежем став висновок став висновок податкового органу про необхідність виключення зі складу податкового кредиту Товариства суми ПДВ, сплаченої ним у ціні придбаного навантажувача фронтального одноковшового Амкодор-342В-01, у зв'язку з відсутністю факту використання цього товару у господарській діяльності платника.

Так, податкова інспекція зазначає, що вказаний навантажувач з огляду на його технічні характеристики та призначення не може бути використаний у господарській діяльності позивача за кодами КВЕД, а останнім не подано відповідних доказів.

Надаючи правову оцінку цьому епізоду, суди цілком обґрунтовано виходили з такого.

Як випливає з визначення, що міститься у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у т.ч. при їх імпорті, з метою їх подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є здійснення операцій з придбання основних фондів з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Судами встановлено, що Товариство виконало усі наведені вимоги, необхідні для формування податкового кредиту. При цьому слід наголосити, що підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону вимагає наявність наміру у платника використати придбані основні фонди у господарській діяльності, а не власне таке використання. Суди з'ясували, що придбаний навантажувач було введено позивачем в експлуатацію за наказом від 02.02.2009 № 1. Доказів використання цього об'єкта основних фондів з невиробничою метою податковою інспекцією не подано. До того ж, у матеріалах справи міститься договір оренди транспортного засобу від 02.11.2009, за яким позивач передав спірний навантажувач у строкове платне користування товариству з обмеженою відповідальністю «Фирма «Речная».

А відтак суди об'єктивно визнали незаконним донарахування позивачеві ПДВ за розглядуваною операцією.

Правомірність решти донарахування ПДВ учасниками провадження не оспорюється.

Підставою для визначення Товариству оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток стали зафіксовані в акті перевірки порушення позивачем:

вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» шляхом віднесення до складу валових витрат підприємства витрат по сплаті відсотків банку за користування кредитними коштами, витрат на оплату послуг банку на розрахунково-касове обслуговування, витрат на відрядження та витрат на придбання ліцензій, що не підтверджені необхідними первинними документами;

пункту 1.23 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 названого Закону внаслідок невключення до складу валового доходу вартості безоплатно наданих послуг з оренди приміщення за договорами від 10.04.2006 та від 03.01.2008, укладеними з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Сашенковою А.С.;

підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону, який визначає дату збільшення платником валового доходу.

Розглядаючи питання щодо правомірності зазначеного донарахування позивачеві податку на прибуток, суди не дослідили належним чином зазначені правопорушення.

Так, суд першої інстанції в основу висновку про незаконність донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у відповідній частині послався виключно на висновок судово-економічної експертизи по даній справі від 18.03.2011 № 13/11.

Втім слід зазначити, що з огляду на положення частини п'ятої статті 82, частини другої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, оцінюючи висновок експерта, повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів. Такий висновок повинен оцінюватися судом нарівні з іншими доказами, що містять інформацію про обставини, які входять до предмета доказування у справі, під час безпосереднього та всебічного дослідження судом цих обставин.

Апеляційний суд, в свою чергу, зазначив про правомірність оспорюваного донарахування без дослідження змісту податкових правопорушень та без надання ним правового аналізу.

У даному разі для надання правового аналізу оспорюваному податковому зобов'язанню з податку на прибуток судам слід було за наслідками безпосереднього дослідження первинних документів перевірити зафіксовані в акті перевірки факти порушень, що слугували підставою для цього донарахування.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у відповідній частині та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, ретельно перевірити обставини, що входять до предмета доказування у справі, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області та товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс ЛТД» задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.06.2011

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011 у справі № 2а-20671/09/0570 скасувати в частині позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.11.2009 № 0000792341/2-798.

У цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2011 у справі № 2а-20671/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько