Ухвала

від 23.04.2014 по справі 2а-14507/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2014 р. м. Київ К/800/11274/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року

у справі №2а-14507/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ложістік Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві)

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року заяву ТОВ «Ложістік Україна» було задоволено. Виправлено помилку у виконавчому листі, виданому Окружним адміністративним судом міста Києва 20 травня 2013 року № 2а-14507/12/2670 2013р., шляхом зазначення вірного боржника - Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби замість Головного управління Державної казначейської служби.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Ложістік Україна» про виправлення помилки у виконавчому листі відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС з приводу неповернення ТОВ «Ложістік Україна» у встановлений законом строк надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств шляхом погашення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (згідно з листами від 21 вересня 2011 року вих. № 21-09/11, від 02 грудня 2011 року вих. № 01-12/11, від 21 лютого 2012 року вих. № 21-02/12) на загальну суму 287000,00 грн. Судові витрати в сумі 2146,00 грн. присуджено на користь ТОВ «Ложістік Україна». Ухвалено стягнути з ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС понесені ТОВ «Ложістік Україна» судові витрати у розмірі суми 2146,00 грн.

20 травня 2013 року на виконання постанови від 19 грудня 2012 року Окружним адміністративним судом міста Києва був виданий виконавчий лист № 2а-14507/12/2670 2013р., у графі «Боржник» якого було вказано Головне управління Державної казначейської служби (арк. справи 111).

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача про виправлення помилки у виконавчому листі, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при зазначенні найменування боржника у виконавчому листі було допущено помилку. При цьому, суд апеляційної інстанції відзначив, що оскільки функцію стягнення коштів з державного бюджету здійснює Головне управління Державної казначейської служби в місті Києва, а підставою для стягнення є виконавчий лист, то суд першої інстанції повинен був зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути судові витрати з Державного бюджету України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у виконавчому документі зазначаються, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 був затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

У пункті 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), наведено визначення термінів, які вживаються в такому значенні: безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства; стягувачі - це фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів.

Пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

За приписами абзацу 1 пункту 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до пункту 24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Згідно з абзацом 3 пункту 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування, безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів.

Пунктом 27 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що для здійснення безспірного списання коштів орган Казначейства відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання боржника. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань зазначеного боржника. Одночасно боржник зобов'язаний привести у відповідність із такими бюджетними зобов'язаннями інші взяті ним бюджетні зобов'язання.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «Ложістік Україна» про виправлення помилки у виконавчому листі.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна