Ухвала

від 26.05.2014 по справі 2а-2136/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2014 року м. Київ К/800/42497/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2013

у справі № 2а-2136/11/1370

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2013 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2012. Позов задоволено: визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.02.2011 №000171702/0/5702.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної податковим органом виїзної позапланової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків за листопад 2009 року з ПП «Будівельна фірма «Віалекс» та за червень, липень і вересень 2010 року з ТОВ «Віктор Ко», складено акт від 11.02.2011 №187/17-323/НОМЕР_1, у висновках якого зафіксовано порушення п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення податкового кредиту у загальному розмірі 63990,94 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 16.02.2011 №0000171702/0/5722, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 79988,68 грн., в тому числі 63990,94 грн. - за основним платежем та 15997,74 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у контрагентів позивача відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної та ліцензійної діяльності підприємства, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності. Відтак, як зазначив суд першої інстанції, позивач відобразив господарські операції щодо придбання товарів (робіт,послуг) та подальшого їх продажу кінцевим замовникам, які фактично не відбулись.

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування спірного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Факт здійснення господарських операцій з виконання будівельних робіт між позивачем та його контрагентами - ПП «Будівельна фірма «Віалекс», ТОВ «Віктор Ко» згідно договорів підряду, підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими та видатковими накладними.

На момент здійснення спірних операцій, контрагенти позивача були зареєстровані та перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також, у встановленому порядку були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ПП «Будівельна фірма «Віалекс» та ТОВ «Віктор Ко», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що податковий кредит сформовано позивачем на підставі належно оформлених податкових накладних та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

З урахуванням викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль