Ухвала

від 27.05.2014 по справі 2а-3223/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

27 травня 2014 року м. Київ В/800/2254/14

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

судді-доповідача Пилипчук Н.Г.

суддів Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

Нечитайла О.М.

Лосєва А.М.

розглянувши заяву Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Головного управління Міндоходів в Луганській області

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.03.2014

у справі № 2а-3223/11/1270

за позовом Публічного акціонерного товариства «Терра»

до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м.Луганська,

Головного управління державного казначейства України в Луганській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ в Артемівському районі м.Луганська ГУ Міндоходів подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.03.2014 з мотивів неоднакового застосування цим судом одних тих самих норм матеріального права - п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах: ухвали, щодо якої подана заява про перегляд, та ухвали цього ж суду від 28.04.2011 у справі № 7/134-135-2007 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає за правильне відмовити у допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України судових рішень, зважаючи на таке.

Заявник, як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права посилається на справу № 7/134-135-2007 за позовом ЗАТ «Мукачівській лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ у Закарпатській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, в якій підставою для зменшення бюджетного відшкодування податкова інспекція визначала порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо сплати податку до бюджету.

Проте Верховний Суд України вже неодноразово висловлював правову позицію щодо правомірності зменшення податковими органами сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування з визначених податковим органом вказаних вище підстав.

Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення у подібних правовідносинах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Верховний Суд України вказав, що така правова позиція узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Верховний Суд України у постанові від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення наголосив на тому, що такий висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Державній податковій інспекції в Артемівському районі м.Луганська Головного управління Міндоходів в Луганській області в допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.03.2014.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н.Г. Пилипчук

Л.І. Бившева

Г.К. Голубєва

О.М. Нечитайло

А.М. Лосєв