Ухвала

від 29.05.2014 по справі 2-2066/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2066/09 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т.М. Провадження № 22-ц/773/898/14 Категорія: 27 Доповідач: Веремчук Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Веремчук Л.М.

суддів - Овсієнка А.А., Лівандовської-Кочури Т. В.,

при секретарі Семенюк О.А.

з участю:

представника ВДВС Боярського Є.В.,

представника стягувача - Бохонковича В.Є.

представника боржника - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2014 року про примусове проникнення до житла по справі за поданням державного виконавця Другого Відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Боярського Є.В. про примусове проникнення до житла боржника,

В С Т А Н О В И ЛА:

Державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби Луцького МУЮ Волинської області Боярський Є.В. звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_4 а саме: будинок АДРЕСА_1 з метою виконання рішення суду про стягнення з неї на користь ТОВ « Факторингова компанія «Вектор Плюс» заборгованості за кредитним договором в сумі 490069 грн. 58 коп. та судових витрат в сумі 1730 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 04 квітня 2014 року подання задоволено.

Дозволено головному державному виконавцю Другого відділу державної виконавчої служби Луцького МУЮ Є.В.Боярському примусово проникнути в будинок, за адресою АДРЕСА_1 з метою перевірки майнового стану та опису й арешту майна ОСОБА_4 по виконанню виконавчого листа № 2-2066, виданого Луцьким міськрайонним судом 9 листопада 2009 року, про стягнення з неї в користь ВАТ «Сведбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 490069 грн. 58 коп. та судових витрат в сумі 1730 грн.

В апеляційній скарзі боржник ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу місцевого суду від 4 квітня 2014 року скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні подання. Вважає висновок суду про те, що з наданих державним виконавцем документів, не можна вважати, що боржник навмисно не надає державному виконавцю доступ до квартири, є необґрунтованим. Також суд не дав належної оцінки тому, що рішення суду не виконано і єдиним способом виконання судового рішення є примусове проникнення до житла боржника для опису та арешту майна з метою подальшої його реалізації в рахунок погашення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольняючи подання виходив з того, що боржник, належним чином повідомлена про час і місце проведення виконавчих дій, свідомо перешкоджає у їх вчиненні; будучи власником будинку у АДРЕСА_1, навмисно не надає державному виконавцю доступу до квартири, доступ до якої викликана невиконанням боржником судового рішення, а державний виконавець вжив повний обсяг заходів щодо примусового виконання судового рішення;

Колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби Луцького МУЮ ВДВС знаходиться виконавче провадження ВП № 31765126 з примусового виконання виконавчого листа виданого Луцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь стягувача ВАТ «Сведбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 490069 грн. 58 коп. та 1730 грн. судових витрат. Постановою державного виконавця від 19.08.2013 року замінено сторону виконавчого провадження, а саме замінено стягувача ВАТ«Сведбанк» на ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

В межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову від 18 травня 2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4.

Відповідно до договорів від 27.10.2006 року та від 28.11. 2012 року будинок у АДРЕСА_1, перебуває в іпотеці ТОВ « Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Іншого майна та коштів на які можливо звернути стягнення з метою виконання рішення суду державним виконавцем не виявлено.

Рішення суду боржником не виконано.

14.11.2013 року, 10.12.2013 року, 22.01.2014 року, 13.03.2014 року та 25.03.2013 року державним виконавцем було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 з метою опису та арешту майна боржника для подальшої його реалізації в рахунок погашення боргу, однак допуску до житла боржника надано не було, про що було складені відповідні акти. Також боржнику надсилались вимоги про необхідність з'явитись на прийом до державного виконавця, які також були проігноровані.

Відповідно до постанови державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Боярського Є.В. для примусового приводу ОСОБА_4 був залучений дільничий інспектор міста Луцька. Однак виконати примусовий привід не було можливості.

Отже, з наявних у справі матеріалів вбачається, що дії (бездіяльність) боржника призводять до тривалого невиконання виконавчого документа (рішення суду), що тягне за собою порушення строків виконання, а також порушує вимоги чинного законодавства щодо обов'язковості судових рішень.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Частиною 2 вказаної статті закріплено, що суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з метою належного виконання виконавчого документа (рішення суду) про стягнення з боржника боргу та недопущення порушення прав стягувача, є всі належні правові підстави для надання державному виконавцю дозволу на примусове проникнення до житла боржника.

Разом з цим, слід зазначити, що у відповідності до ст. 30 Конституції України, кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Державний виконавець, у порядку визначеному законом звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника, оскільки, в даному випадку, єдиним можливим засобом виконання судового рішення є примусове проникнення до житла боржника для опису та арешту майна з метою подальшої його реалізації в рахунок погашення заборгованості.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Таким чином, оскаржувана ухвала постановлення з додержанням норм матеріального і процесуального права. А тому апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу суду першої інстанції без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2014 року по справі за поданням державного виконавця Другого Відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Боярського Є.В. про примусове проникнення до житла боржника, відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2014 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: