Постанова

від 28.05.2014 по справі 910/7515/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2014 р. Справа№ 910/7515/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

за участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача-1 - Григоренко В.І., дов. б/н від 24.12.2013 р.;

від відповідача-2 - не з'явилися;

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 05.02.2014 року

у справі № 910/7515/13 (суддя О.В. Нечай)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю

«Хімагромаркетинг»;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю

«Евромаркетинг»

про про визнання недійсним договору поруки № ПР-07-0285

від 31.07.2012 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року по справі № 910/7515/13 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року по справі № 910/7515/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» та визнати недійсним договір поруки № ПР-07-0285 від 31.07.2012 року, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімінвест-плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2014 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження в наступній колегії суддів: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

02.04.2014 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповіда-1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 16.04.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 року розгляд справи було відкладено на 14.05.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 року подовжено строк розгляду спору та відкладено на 28.05.2014 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники інших сторін у судове засідання не з'явилися, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надавали.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2014 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвали про відкладення розгляду справи надсилались сторонам за адресами вказаними у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами справи та без участі відсутніх представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача-1, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

31.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - відповідач-1, кредитор, ТОВ «Хімагромаркетинг») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімінвест-плюс», яке перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Евромаркетинг», (далі - відповідач-2, поручитель, ТОВ «Евромаркетинг») було укладено Договір поруки № ПР-07-0285 (далі - Договір поруки).

За умовами Договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ-Інвест» (далі - позивач, божник, ТОВ «Газ-Інвест») за зобов'язанням щодо оплати товару, отриманого на підставі договору поставки № АП-07-0285 від 11.05.2012 року, додаткового договору № АП-07-0285 від 07.06.2012 року та видаткової накладної № АП-07-0430 від 22.06.2012 року.

Ухвалами суду першої інстанції було неодноразово витребувано у позивача належним чином засвідчені копії Договору поставки № АП-07-0285 від 11.05.2012 року, додаткового договору № АП-07-0285 від 07.06.2012 року та видаткової накладної № АП-07-0430 від 22.06.2012 року. Проте, позивачем не були надані суду зазначені документи.

Звертаючись з позовом, ТОВ «Газ-Інвест» зазначає, що йому не було невідомо про укладення Договору поруки. Крім того, ним не було надано згоди на укладення Договору поруки, про його існування він дізнався випадково, а тому, оскільки зазначений договір було укладено між відповідачами-1 та 2 без його згоди (як боржника за основним зобов'язанням), Договір поруки підлягає визнанню недійсним.

Суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з абз. 3 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року № 11 (далі - постанов пленуму № 11), вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вказує позивач, йому не було відомо про укладення Договору поруки та ним не надавався відповідний дозвіл на його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 21.11.2011 року № 01-06/1624/2011 договір поруки за змістом приписів статей 553, 554 ЦК України укладається кредитором за зобов'язанням, яке забезпечується порукою, і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні, забезпеченому порукою. Законодавством України не передбачено і не випливає зі змісту правовідносин поруки обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення такого договору (див. постанови Вищого господарського суду України від 07.09.2010 № 53/86-09, від 07.09.2010 № 14/212пд).

Таким чином, обов'язок укладати договір поруки лише за згодою боржника не передбачений, отже відсутність згоди боржника на укладення договору поруки не порушує норми чинного законодавства України і не є підставою недійсності зазначеного правочину.

Колегія суддів зазначає, що Договір поруки відповідає вимогам чинного законодавства, а тому у суду відсутні підстави для визнання зазначеного договору недійсним.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з абз. 5 п. 2.10 постанови пленуму № 11, у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Жодного доказу, яким підтверджується порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача при укладанні відповідачами Договору поруки колегії в матеріалах справи не міститься.

Крім того, інших доказів на підтвердження того, що Договір поруки суперечить вимогам законодавства, позивачем не надано.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання Договору поруки № ПР-07-0285 від 31.07.2012 року, укладеного між ТОВ «Хімагромаркетинг» та ТОВ «Евромаркетинг», - недійсним.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року по справі № 910/7515/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2014 року по справі № 910/7515/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/7515/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 30.05.2014 року.