Постанова

від 04.09.2014 по справі 910/7515/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 року Справа № 910/7515/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Демидової А.М., Саранюка В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 05.02.2014 Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 у справі№ 910/7515/13 за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Евромаркетинг" визнання недійсним договору поруки за участю представників сторін: позивача: відповідача-1: відповідача-2:не з'явилися Вольницького С.С. не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" (надалі - ТОВ "Газ Інвест") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (надалі - ТОВ "Хімагромаркетинг") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Евромаркетинг" (надалі - ТОВ "Евромаркетинг") про визнання недійсним договору поруки від 31.07.2012 № ПР-07-0285.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.02.2014 (суддя Нечай О.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 (судді: Ткаченко Б.О., Зеленін В.О., Синиця О.Ф.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Газ Інвест" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 203, 215, 553, 557, 626 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Хімагромаркетинг" просить залишити без задоволення скаргу, а оскаржувані судові акти - без змін.

03.09.2014 до Вищого господарського суду України від ТОВ "Газ Інвест" надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

Враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 28.08.2014 явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, особливості розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачені статтями 111 7 , 111 8 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання і вважає за можливе розглянути касаційну скаргу відповідно до статті 111 5 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1 , перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 31.07.2012 між ТОВ "Хімагромаркетинг" (кредитор) та ТОВ "Хімінвест-плюс", яке перейменовано на ТОВ "Евромаркетинг", (поручитель) укладено договір поруки № ПР-07-0285. За умовами цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків ТОВ "Газ-Інвест" за зобов'язанням щодо оплати товару, отриманого на підставі договору поставки № АП-07-0285 від 11.05.2012, додаткового договору № АП-07-0285ДСІ від 07.06.2012 та видаткової накладної № АП-07-0430 від 22.06.2012.

Позов вмотивований тим, що позивачу не було відомо про укладення договору поруки, ним не було надано згоди на укладення цього договору, про його існування він дізнався випадково. Тому, за твердженням позивача, договір поруки підлягає визнанню недійсним, оскільки зазначений договір укладено між відповідачами-1 та 2 без його згоди (як боржника за основним зобов'язанням).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До таких умов відноситься, зокрема, те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі статтею 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, чинним законодавством України не встановлено обов'язок кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки.

Виходячи із положень статей 553, 554, 626 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Крім того, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, відповідно до частини 2 статті 556, пункту 3 частини 1 статті 512 ЦК України може бути заміна кредитора у зобов'язанні, що згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 14.08.2012 у справі № 18/5005/11144/2011.

З огляду на викладене, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті 111 7 ГПК України, на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, правомірно з огляду на відсутність передбачених законом підстав відмовив у задоволенні позову, а тому підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових актів відсутні.

Згідно з пунктом 1 статті 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" у справі № 910/7515/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 у справі № 910/7515/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: А. Демидова

В. Саранюк