Ухвала

від 27.05.2014 по справі 820/2525/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 р.Справа № 820/2525/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун-2000" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

У с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЙФУН-2000" (далі - ТОВ "ТАЙФУН-2000"), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) про скасування податкових повідомлень - рішень від 25.09.2013 року, прийнятих на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки № 499/20-30-22-01/30990063 від 10.09.2013 року, № 0001032201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 736246,50 грн., з яких 490831 грн. - за основним платежем та 245415,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0001022201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 773059,50 грн., з яких 515373,00 грн. - за основним платежем, 257686,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не наведено належних доказів щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість, чим порушено норми чинного законодавства України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року адміністративний позов ТОВ "ТАЙФУН-2000" задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог підприємства у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі Наказу про проведення перевірки від 28.08.2013 року № 345 та виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова направлення від 28.08.2013 року № 270 фахівцями відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Тайфун-2000" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Світ Олії" за березень - травень 2012 року, за результатами якої був складений акт № 499/20-30-22-01/30990063 від 10.09.2013 року (а.с. 15-16, 18-40).

Згідно із висновками зазначеного акта перевірки податковим органом встановлені порушення, а саме:

- п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14, п. 138.1 ст. 138, п.п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті, у розмірі 515 373 грн., в тому числі I кварталу 2012 року у сумі 170 264 грн., ІІ кварталу 2012 року у сумі 345 109 грн.;

- п.198.1 п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 490 831 грн., в тому числі у березні 2012 року на суму 162 156 грн., у квітні 2012 року на суму 167 602 грн., у травні 2012 року на суму 161 073 грн.

Вказаних висновків податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Перевіркою було встановлено, що між ТОВ "Тайфун-2000" (Покупець) та ТОВ "Світ Олії" (Постачальник) укладено договір поставки № 32 від 23.02.2011 року, в якому постачальник зобов'язаний передати у власність покупця олію соняшникову рафіновану дезодорировану. Товар повинен відповідати ДСТУ 4492:22005.

Згідно п. 2.1 вищезазначеного договору товар поставляється партіями. На кожну партію товару Сторони підписують окрему специфікацію. Згідно п. 4.1 договору підтвердження якості товару повинно супроводжуватися наступними документами: сертифікат відповідності, якісне посвідчення.

Всупереч зазначеним вище умовам договору до перевірки не надано:

- специфікації на кожну партію товару;

- сертифікат відповідності;

- якісне посвідчення.

Крім того, при проведенні перевірки та підтвердження відомостей використана наступна податкова інформація: акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.06.2013 року № 170/22-409/34429449 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Світ Олії" (код ЄДРПОУ 34429449) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року», з якого вбачається: відсутність реального здійснення господарських відносин, неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ "Світ Олії" по ланцюгу постачання.

Згідно акту перевірки ТОВ "Світ Олії" олія соняшникова нерафінована (для подальшої реалізації позивачу) було придбано згідно договору постачання № 13-1 від 01.09.2011 року ТОВ «Вікойл» який не придбавав зазначений товар, а отже неможлива подальша реалізація товару до ТОВ "Світ Олії".

Не погодившись з висновками акту перевірки, листом за вих. № 223 від 13.09.2013 року позивач звернувся до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова із запереченнями до акту перевірки (а.с. 41-43).

За результатами розгляду заперечення, листом за вих. № 3367/10/20-30-22-01-22 від 20.09.2013 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова повідомила позивача, що порушення, виявлені в ході перевірки залишаються без змін, є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (а.с. 44, 45).

На підставі висновків акту перевірки № 499/20-30-22-01/30990063 від 10.09.2013 року, органом Міндоходів винесено податкові повідомлення - рішення від 25.09.2013 року № 0001022201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 773059,50 грн., з яких: основний платіж - 515373 грн., штрафні (фінансові) санкції - 257686,50 грн., № 0001032201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 736246,50 грн., з яких: основний платіж - 490831,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 245415,50 грн. (а.с. 10, 11).

Листом від 03.10.2013 року за вих. № 243 позивач звернувся до ГУ Міндоходів у Харківській області зі скаргою на податкові повідомлення - рішення від 25.09.2013 року № 0001022201, № 0001032201 (а.с. 46-49).

Рішенням про результати розгляду скарги від 26.11.2013 року за вих. № 3838/10/20-40-10-04-17 ГУ Міндоходів у Харківській області податкові повідомлення - рішення від 25.09.2013 року № 0001022201 та № 0001032201 залишені без змін, а скарга ТОВ "ТАЙФУН-2000" - без задоволення (а.с. 50, 51).

Листом від 06.12.2013 року за вих. № 294 позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України з повторною скаргою на податкові повідомлення - рішення від 25.09.2013 року № 0001022201, № 0001032201 (а.с. 52-56).

Рішенням про результати розгляду скарги від 04.02.2014 року за вих. № 2014/6/99-99-10-01-15 Міністерство доходів і зборів України повідомило позивача, що податкові повідомлення - рішення від 25.09.2013 року № 0001022201, № 0001032201 не підлягають адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному чинним законодавством України (а.с. 57-60).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів про те, що позовні вимоги ТОВ "Тайфун-2000" підлягають задоволенню зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6 - 138.9, п.п. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, п.п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно до п. 138.2 ст. 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами п.п. 14.1.181 ст. 14 ПК України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п. 14.1.156 ст. ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Тайфун-2000" (Покупець) та ТОВ "Світ Олії" (Постачальник) укладено договір поставки № 32 від 23.02.2011 року (а.с. 96-100).

Відповідно до умов договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах цього договору олію соняшникову (рафіновану та дезодоровану) (далі - Товар) за ціною, у кількості та в строк, зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

15.08.2012 року ТОВ "Тайфун-2000" та ТОВ "Світ Олії" укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № 32 від 23.02.2011 року, відповідно до якої, договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012 року, але не раніше моменту повного виконання сторонами зобов'язань по даному договору (а.с. 101).

Факт виконання умов договору поставки підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковими та видатковими накладними. Доставка товару зі складу здійснювалась Постачальником, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (а.с. 104-113, 115-130).

Оплата за товар здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовому рахунку ТОВ "Тайфун-2000" (а.с. 131-148).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 вказаної статті, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Із пункту 201.8. ст..201 ПК України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.. 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між ТОВ "Тайфун-2000" та ТОВ "Світ Олії" оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Колегія суддів, дослідивши договір № 32 від 23.02.2011 року, укладений між позивачем та ТОВ "Світ Олії", погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що зазначений договір відповідає вимогам ч.1 ст. 205, ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 208, ч. 1 ст.638, ч. 3 ст. 639 ЦК України, ст.ст.179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання, виконання цих договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Щодо посилання в апеляційній скарзі відповідача на акт ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.06.2013 року № 170/22-409/34429449 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Світ Олії" (код ЄДРПОУ 34429449) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року" колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено судом першої інстанції, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 Кримінального кодексу України та ст. 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. 207, 208, 250 ГК України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Як зазначено вище, висновок в акті перевірки № 499/20-30-22-01/30990063 від 10.09.2013 року зроблений відповідачем у зв'язку з отриманням акту ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.06.2013 року № 170/22-409/34429449 "Про резуль-тати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Світ Олії" (код ЄДРПОУ 34429449) з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року", який в свою чергу складено на підставі акту ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 11.09.2012 року № 4547/7/22-404 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Вікойл" (код 31134995) з питання підтвердження господарсько-правових відносин з ПП "Євротерм-Харків" (код 31150748) у березні - квітні 2012 року; з ФОП ОСОБА_1 (НОМЕР_3) у березні - травні 2012 року та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Херсонського окружного адміністра-тивного суду від 25 грудня 2012 року по справі № 2-а-4309/12/2170, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року, відповідно до якої судом визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби в частині визнання в акті перевірки від 05.09.2012 року № 1796/22-4/34785802 "Про результати документальної позапланової перевірки ПП "Вікойл" з питання підтвердження господарсько-правових відносин з ПП "Євротерм-Харків" у березні, квітні 2012 року, з ФОП ОСОБА_1 у березні-травні 2012 року та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів" нікчемними правочинів, укладених ПП "Вікойл" з ПП "Євротерм - Харків" у квітні 2012 року, ФОП ОСОБА_1 у березні, квітні, травні 2012 року, ТОВ "Світ Олії" у березні, квітні, травні 2012 року, ТОВ "Агронафтаінвест" у квітні 2012 року, ТОВ "ВП "Комбінат харчових продуктів" у квітні 2012 року, ТОВ "ТД "Олійно-жирова компанія" у квітні, травні 2012 року, ТОВ "Аккаржа плюс" у квітні, травні 2012 року, ТОВ "Саноіл - торг" у травні 2012 року.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно спірного податкового повідомлення - рішення не виконано, доказів відсутності факту реального вчинення ТОВ "ТАЙФУН-2000" господарських відносин із ТОВ "Світ Олії" за березень - травень 2012 року не надано, а отже, позовні вимоги ТОВ "ТАЙФУН-2000" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 202 КАС України для скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Мельнікова Л.В. Судді (підпис) (підпис) Бартош Н.С. Донець Л.О.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 02 червня 2014 року