Ухвала

від 29.09.2015 по справі 820/2525/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року м. Київ К/800/31829/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі № 820/2525/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайфун-2000» (далі - Товариство) до ДПІ,

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0001032201, № 0001022201 від 25.09.2013 року щодо збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток і податку на додану вартість.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

10 квітня 2014 року постановою Харківського оружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0001032201, № 0001022201 від 25.09.2013 року скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 3.09.2013 року до 9.09.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала господарські операції з ТОВ «Світ Олії» за березень-травень 2012 року, за наслідками якої 10.09.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 515 373,00 грн., а також у порушення п.,п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 490 831,00 грн.

25 вересня 2013 року прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0001032201 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 736 246,50 грн., № 0001022201 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 773 059,50 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135 - 137 цього Кодексу , на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138 - 143 цього Кодексу , з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу .

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пп. 138.4, 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу , крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу .

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу ).

Суди встановили, що 23.02.2011 року між Товариством та ТОВ «Світ Олії» був укладений договір поставки № 32, відповідно до якого ТОВ «Світ Олії» поставило Товариству товар (олію соняшникову - рафіновану та дезодоровану) за ціною, у кількості та в строк, зазначених у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало податкові та видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; виписки із особових рахунків.

Суди обґрунтовано зазначили, що Товариством були надані всі первинні документи, які відповідають вимогам з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року , та підтверджують здійснення Товариством господарських операцій з контрагентом.

Податковим органом не були надані суду докази як щодо порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в актах перевірок, на які посилається податковий орган, так і за фактами діяльності платника податків і наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Крім того, матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів наявності між Товариством та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених неправомірних дій щодо порушення вимог податкового законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.