Ухвала

від 24.04.2014 по справі 2а-6057/10/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/4859/11

№ К/9991/4859/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.11.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011

у справі № 2а-6057/10/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЛОН»

до 1. Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську,

2. Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.11.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ від 27.07.2010 № 0000512360/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ВІЛЛОН» (код ЄДРПОУ 33766443) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року у розмірі 1720173,00 грн.

У касаційній скарзі Ленінська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено у судовому процесі, позивач подав до Ленінської МДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 1720173,00 грн., на підставі чого МДПІ було проведено перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування.

Фактичною підставою для відмови ТОВ «ВІЛЛОН» у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку за липень 2009 року на суму 1720173,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.07.2010 № 0000512360/0, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 13.07.2010 за № 518/23-616/33766443, про порушення норм підпункту 7.7.11 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менші за заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду..

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників..

Абзацом 2 підпункту «а» підпункту 7.7.11 пункту 7.7 ст.7 цього Закону визначено, що не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

У судовому процесі встановлено, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування менша за обсяг оподатковуваних операцій, здійснених ним за останні 12 календарних місяців, що передують липню 2009 року, однак ця сума бюджетного відшкодування виникла внаслідок включення позивачем до податкового кредиту у попередніх податкових періодах (листопаді, грудні 2006 року, лютому 2007 року - грудні 2008 року) сум ПДВ, сплачених у зв'язку із спорудженням (будівництвом) основних фондів, а саме: житлового будинку за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 12-а. Вказаний об`єкт нерухомості будується згідно з договором девелопменту від 02.08.2006 № 02-Д/2006, укладеним між позивачем (замовник) та ТОВ «Компанія розвитку проектів «КЕПІТАЛ СТАР» (девелопер). У подальшому згідно з додатковою угодою від 01.02.2007 до договору девелопменту від 02.08.2006 № 02-Д/2006 здійснено заміну сторони у цьому договорі, а саме: замість ТОВ «Компанія розвитку проектів «КЕПІТАЛ СТАР» - ТОВ «ЖИЛЬОНЕР».За договором субдевелопменту від 02.02.2007 № 03-Д/2007 ТОВ «ЖИЛЬОНЕР» залучив ТОВ «ЖИЛЬОНЕР-СХІД» (стара назва - ТОВ «Компанія розвитку проектів «КЕПІТАЛ СТАР») як субдевелопера. Реальність здійснення цих робіт податковим органом не оспорюється. Разом з тим, незважаючи на це, суди, на підставі доданих до матеріалів справи доказів, а саме: копій податкових накладних, фінансових звітів девелопера, довідок про вартість виконаних робіт, актів прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень та виписок банку із розрахункового рахунку позивача, - оцінка яким дана з дотриманням норм ст.86 КАС України, встановили факт придбання позивачем у ТОВ «ЖИЛЬОНЕР» послуг девелопменту, що свідчить про правомірність формування за їх наслідками сум податкового кредиту у відповідних податкових періодах. Вказаний висновок судами був зроблений із врахування обставин проведення податковим органом зустрічної перевірки ТОВ «ЖИЛЬОНЕР», за результатами якої підтверджено господарські відносини з позивачем та відповідність сум податкових зобов'язань, задекларованих ТОВ «ЖИЛЬОНЕР», сумам податкового кредиту, задекларованим позивачем у зв'язку з придбанням послуг, наданих за вказаним договором.

При цьому, спірним є питання права платника податку на отримання бюджетного відшкодування, сформованого за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених у вартості послуг, отриманих у процесі будівництва об`єкту нерухомості (будинку), який не введений в експлуатацію.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування) віднесено до 1 групи основних фондів.

Статтею 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» дано визначення поняттю «архітектурна діяльність» як діяльності по створенню об'єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері.

Абзацом шостим ст. 4 цього Закону визначено, що для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає, зокрема, будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.

За змістом вказаних норм, поняття будівництво, у залежності від обсягу необхідних робіт, може охоплювати такі самостійні стадії як нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

Станом на час розгляду спору витрати позивача по спорудженню житлового будинку за адресою: м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 12-а, обліковуються за дебетом бухгалтерського субрахунку 15.1 «Капітальне будівництво» рахунку 15 «Капітальні інвестиції», призначеного (цей субрахунок) згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 21, для обліку витрат на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства.

З бухгалтерським рахунком 15 кореспондується рахунок 10 «Основні засоби», призначений для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.

Суди попередніх інстанції зробили правильний висновок, що встановлений нормою підпункту 7.7.11 пункту 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР виняток щодо співвідношення суми бюджетного відшкодування і обсягу оподатковуваних операцій платника податку за останні дванадцять місяців, що передують звітному, стосується нарахування податкового кредиту, зокрема у зв'язку з придбанням основних фондів, а також товарів (послуг) з метою спорудження (будівництва) основних фондів. При цьому стосовно спорудження (будівництва) основних фондів сфера дії цієї норми не обмежена основними фондами, які введені в експлуатацію, оскільки таке ні цією нормою, ані іншими правовими нормами не встановлено.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 04.11.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош