Рішення

від 25.03.2014 по справі 761/33624/13-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/33624/13-ц

Провадження №2/761/1619/2014

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Кравець Д.І.,

при секретарі: Костюковій М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія», третя особа: ОСОБА_2, про стягнення безпідставно набутих коштів та суми різниці в оціночній вартості майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія», третя особа: ОСОБА_2, про стягнення безпідставно набутих коштів та суми різниці в оціночній вартості майна.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Укргазбанк» (надалі - Банк) та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 332-ф/07, відповідно до умов якого та з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 26 вересня 2008 року до нього Банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 6 100 000 доларів 00 центів США. Також, 26 січня 2009 року в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором між Банком та відповідачем було укладено Договір поруки № 322-Ф/07-Р.

Разом з тим, 27 лютого 2009 року між Банком та відповідачем було укладено Кредитний договір № 3/VIP, відповідно до умов якого та доповнення № 1 від 13 травня 2009 року до нього Банк надав відповідачу кредит у розмірі 75 339 530 грн. 50 коп. При цьому, п.п. 1.2. Кредитного договору № 3/VIP визначено, що цільове призначення кредиту є, зокрема, реструктуризація кредитної заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором № 322-ф/07 від 28 вересня 2007 року.

13 березня 2009 року в забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед Банком по Кредитному договору № 3/VIP між позивачем та Банком було укладено Договір іпотеки земельної ділянки без оформлення заставної. Відповідно до п.п. 2.1 Договору іпотеки предметом іпотеки стала: земельна ділянка площею 2.000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - земельна ділянка), яка належить позивачу на праві власності. При цьому, згідно висновку про вартість майна, складеного 12 березня 2009 року та відповідно до п.п. 2.2 Договору іпотеки оціночна вартість належної позивачу земельної ділянки становила 6 468 000 грн. 00 коп. Тобто, у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» на підставі вказаного Договору іпотеки позивач виступила перед Банком майновим поручителем відповідача.

В подальшому рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2011 року у справі № 2-779/2011, в рахунок погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором № 3/VIP, було звернуто стягнення на земельні ділянки, в тому числі і на належну позивачу земельну ділянку, яка була предметом Договору іпотеки від 13 березня 2009 року.

Таким чином, позивач вважає, що на підставі ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) до нього, як до майнового поручителя за Договором іпотеки, що виконав зобов'язання відповідача за Кредитним договором № 3/VIP, перейшли всі права кредитора, тобто, позивач набув права вимагати у відповідача повернення заставного майна в натурі чи в грошовому еквіваленті.

На підставі зазначеного 15 грудня 2011 року між відповідачем та позивачем було укладено Договір № 60/ф-11 про відступлення права вимоги (цесії), згідно якого відповідач відступив позивачу належне йому право вимоги до ОСОБА_2 на суму 3 203 310 грн. 00 коп. При цьому, дане право було набуто відповідачем шляхом виконання зобов'язання ОСОБА_2 за Кредитним договором № 332-ф/07 від 28 вересня 2007 року перед Банком відповідно до Договору поруки № 322-Ф/07 від 26 січня 2009 року.

Також, 15 грудня 2011 року між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода до зазначеного Договору, в якому зазначено, що в якості оплати по Договору про відступлення права вимоги (цесії) № 60-ф-11 зменшується сума боргу цедента перед цесіонарієм на 3 203 310 грн. 00 коп. Тобто, підписавши Договір про відступлення права вимоги сторони домовились провести залік зустрічних однорідних вимог шляхом укладання такої угоди, у зв'язку з чим 15 грудня 2011 року сторонами було укладено Угоду № 71/ф-11 про зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому, в Угоді № 71/ф-11 від 15 грудня 2011 року вказано, що відповідач має борг перед позивачем на підставі рішення Васильківського районного суду Київської області у справі № 2-779/2011, ухваленого 31 березня 2009 року за Кредитним договором № 3/VIP від 27 лютого 2009 року, а позивач має борг перед позивачем по Договору № 60/Ф-11 про відступлення права вимоги (цесії) від 15 грудня 2011 року. Таким чином, залік вказаних однорідних зустрічних вимог в розмірі 3 203 310 грн. 00 коп. і було проведено Угодою № 71/ф-11 від 15 грудня 2011 року.

В подальшому 24 вересня 2013 року позивачем було відправлено ОСОБА_2 претензію про сплату боргу на підставі Договору № 60/ф-11 про відступлення права вимоги (цесії) від 15 грудня 2011 року. Однак, 10 жовтня 2013 року від ОСОБА_2 на адресу позивача надійшов лист з відповіддю про відмову погасити даний борг у зв'язку з наступним.

Так, ОСОБА_2 у своєму листі зазначає, що в 2012 році відповідач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до нього про стягнення 53 131 776 грн. 51 коп. в порядку регресу, сплачених на користь Банку за Кредитним договором № 332-ф/07 від 28 вересня 2007 року відповідно до Договору поруки № 322-Ф/07-Р від 26 січня 2009 року. При цьому, в процесі розгляду справи відповідачем було заявлене клопотання про зменшення позовних вимог до 16 866 884 грн. 40 коп. у зв'язку з тим, що відповідач відступив право вимоги на користь кількох фізичних осіб щодо стягнення 36 264 892 грн. 11 коп. На підтвердження цього відповідачем було надано суду оригінали відповідних договорів цесії. Проте, укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 60/ф-11 про відступлення права вимоги (цесії) від 15 грудня 2011 року відповідач до суду не надав та про його існування ані суду, ані ОСОБА_2 не повідомив. Таким чином, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року на користь відповідача було стягнуто з ОСОБА_2 16 866 884 грн. 40 коп.

На підставі зазначеного, позивач вважає, що у стягнутій судом на користь відповідача сумі - 16 866 884 грн. 40 коп. були також включені і належні йому кошти у розмірі 3 203 310 грн. 00 коп. Таким чином, належні позивачу кошти у розмірі 3 203 310 грн. 00 коп. були набуті відповідачем без жодної на це правової підстави, шляхом приховання обставин існування укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 60/ф-11 про відступлення права вимоги (цесії) від 15 грудня 2011 року.

Враховуючи викладене та посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 3 203 310 грн. 00 коп., як безпідставно набутих останнім коштів.

Крім того, позивач зазначає, що оскільки оціночна вартість належної їй земельної ділянки становила 6 468 000 грн. 00 коп. то на підставі ч. 2 ст. 556 ЦК України відповідач повинен повернути позивачу вартість заставного майна повністю в розмірі його оціночної вартості. Таким чином, позивач також просить стягнути з відповідача на його користь різницю в сумах між оціночною вартістю земельної ділянки - 6 468 000 грн. 00 коп. та безпідставно набутими відповідачем коштами - 3 203 310 грн. 00 коп., що становить 3 264 690 грн. 00 коп.

Представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Каменський Д.Г. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог і просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність і необґрунтованість.

Представник третьої особи ОСОБА_7 в судовому засіданні просив вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що 28 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 332-ф/07, згідно якого ОСОБА_2 було надано кредит в сумі 5 600 000 доларів 00 центів США строком до 26 вересня 2008 року (а.с. 13-17).

При цьому, відповідно до Додаткової угоди № 1 від 28 грудня 2007 року до Кредитного договору № 332-ф/07 від 28 вересня 2007 року його сторони домовились збільшити суму наданого ОСОБА_2 кредиту до 6 100 000 доларів 00 центів США (а.с. 18).

На підставі зазначеного, 26 січня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 322-Ф/07-Р (а.с. 19-20). Відповідно до умов п.п. 1.1-1.3 даного Договору поруки відповідач зобов'язався відповідати перед банком за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань по Кредитному договору № 332-ф/07 від 28 вересня 2007 року із врахуванням укладених до нього Додаткових угод.

27 лютого 2009 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» було укладено Кредитний договір № 3/VIP (а.с. 21-23). При цьому, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 Кредитний договір № 3/VIP та з урахуванням внесених до нього змін та доповнень № 1 від 13 травня 2009 року (а.с. 24-26) банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 75 339 530 грн. 50 коп. з цільовим призначенням - реструктуризація кредитної заборгованості ОСОБА_8 за Кредитним договором № 1-К/07-VIP від 30 січня 2007 року, ОСОБА_2 за Кредитним договором № 332-ф/07 від 28 вересня 2007 року та ОСОБА_9 за Кредитним договором № 11-Ф/07 від 31 січня 2007 року.

Крім того, задля забезпечення вимог Банку, які випливають з Кредитного договору № 3/VIP від 27 лютого 2009 року, 13 березня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерним банком «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки земельної ділянки без оформлення заставної (а.с. 27-30). Згідно з умовами Договору іпотеки банком було прийнято в іпотеку земельну ділянку, площею 2.000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ 663503, виданого Управлінням земельних ресурсів у Васильківському районі Київської області 17 жовтня 2008 року, на підставі рішення 21 сесії V скликання Застугнянської сільської ради від 17 липня 2008 року № 209 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832600337, кадастровий номер 3221482803:02:004:0008. Згідно п.п. 2.2 Договору іпотеки предмет іпотеки оцінюється сторонами в сумі 6 468 000 грн. 00 коп.

В подальшому, відповідно до рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2011 року, ухваленого за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, було вирішено, зокрема, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 3/VIP від 27 лютого 2009 року звернути стягнення на земельну ділянку позивача (а.с. 31-35).

На підставі зазначеного, 15 грудня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 60/ф-11 відступлення права вимоги (цесії), згідно умов якого, відповідач відступив позивачу право вимагати з ОСОБА_2 3 203 310 грн. 00 коп., яке у відповідача виникло на підставі Договору поруки № 322-Ф/07-Р від 26 січня 2009 року, а саме, у зв'язку з виконанням зобов'язання ОСОБА_2 за Кредитним договором № 332-Ф/07 від 28 вересня 2007 року (а.с. 36).

Крім того, 15 грудня 2011 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до зазначеного Договору, відповідно до якої позивач та відповідач погодили, що в якості оплати по Договору відступлення права вимоги (цесії) № 60/ф-11 від 15 грудня 2011 року зменшується сума боргу відповідача перед позивачем на 3 203 310 грн. 00 коп., що виникла в процесі виконання Кредитного договору № 3/VIP від 27 лютого 2009 року та Договору іпотеки від 13 березня 2009 року.

Також, у зв'язку з укладенням між сторонами Договору № 60/ф-11 відступлення права вимоги (цесії) та відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 до нього 15 грудня 2011 року позивач та відповідач уклали Угоду № 71/ф-11 про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 3 203 310 грн. 00 коп. (а.с. 38).

Звертаючись з позовом до суду позивач посилаючись на ст. 1212 ЦК України просить стягнути з відповідача належні позивачу кошти у розмірі 3 203 310 грн. 00 коп., які були набуті відповідачем на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2012 року у зв'язку з прихованням від суду обставин щодо існування укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 60/ф-11 про відступлення права вимоги (цесії) від 15 грудня 2011 року.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 27 листопада 2012 року Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким позов Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія» задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_2 на користь відповідача суму боргу у розмірі 16 866 884 грн. 40 коп. Підставами для задоволення даного позову стали Договір поруки № 322-Ф/07-Р від 26 січня 2009 року та виконання відповідачем зобов'язання ОСОБА_2 за Кредитним договором № 332-Ф/07 від 28 вересня 2007 року перед Банком.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача на його користь 3 203 310 грн. 00 коп., як безпідставно набутих останнім коштів, посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України.

Так, відповідно положень до ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Разом з тим, суд вважає, що набуття особою грошових коштів на підставі рішення суду виключає можливість їх стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки набуття їх у такий спосіб не може бути розцінене як безпідставне.

Крім того, слід зазначити, що однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи зазначені положення закону, а також зважаючи на те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 203 310 грн. 00 коп., як безпідставно набутих останнім коштів не ґрунтуються на достатніх, належних і допустимих доказах та вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, суд не вбачає підстав і для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 3 264 690 грн. 00 коп., які є різницею в сумах між оціненою вартістю земельної ділянки та правом вимоги з ОСОБА_2 грошових коштів, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось вище, відповідно до рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2011 року, серед іншого, було ухвалено в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 3/VIP від 27 лютого 2009 року звернути стягнення на земельну ділянку позивача, площею 2.000 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в с. Зозулі Васильківського району Київської області, грошова оцінка становить 3 203 310 грн. 00 коп., кадастровий номер 3221482803:02:004:0008, що належить на праві власності ОСОБА_1

При цьому, згідно вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи наведене, на підставі 129 Конституції України, ст. 1212 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія», третя особа: ОСОБА_2, про стягнення безпідставно набутих коштів та суми різниці в оціночній вартості майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: