Ухвала

від 20.05.2014 по справі 820/4059/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 р.Справа № 820/4059/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Черняк І.Ю., відповідача - Наконечного А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ’янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2014р. по справі № 820/4059/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Запчастини"

до Основ’янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Запчастини" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Альфа-Запчастини"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач Основ'янська ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просить суд cкасувати податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міністерства доходів зборів у Харківській області № 0000742201 від 01.10.2013 р. ,№ 00001062201 від 16.12.2013 р., № 0000752201 від 01.10.2013 р. № 0000662205 від 01.10.2013 р., № 0001352205 від 16.12.2013 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2014р. по справі № 820/4059/14 адміністративний позов ТОВ "Альфа-Запчастини" до Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0000742201 від 01.10.2013 р., № 00001062201 від 16.12.2013 р., № 0000752201 від 01.10.2013 р. № 0000662205 від 01.10.2013 р., № 0001352205 від 16.12.2013 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Альфа-Запчастини" 487 грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2014р. по справі № 820/4059/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Альфа-Запчастини" відмовити у повному обсязі.

У своїй апеляційній скарзі, а також в судовому засіданні зазначив про порушення судом першої інстанції вимог ст. 159 кас України, п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 198.4, п.198.3, п.198.6, ст.198, п. 201.4, п.210.5, п.201.6, п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами та доповненнями. Вказав на те, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувала інформація, встановлена при перевірці ланцюга постачання ТОВ "Альфа-Запчастини".

Так, зазначив, що фахівцями Основ'янської ОДПІ проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Альфа - Запчастина» за період з 01.01.10 по 31.12.12 (акт від 03.09.13 № 744/20-38-22-01-04/3645812), якою встановлено, що ТОВ «Альфа - Запчастина» по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_4 (не є платником ПДВ, основними видами діяльності є роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, організація перевезення вантажів) відповідно до договору від 01.02.10 № 41, актів прийому - передачі робіт до складу витрат в III кварталі 2010 року та І кварталі 2011 року віднесена вартість придбаних послуг з комплектації товару на складі (підбір, сортування, пакування) у розмірі 251 643,0 грн. та до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відповідно до договору від 10.01.12 № 8, актів прийому - передачі робіт в І кварталі 2012 року віднесена вартість придбаних послуг на суму 207 363,0 грн., всього на загальну суму 459 006,0 грн. По взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 (не є платником ПДВ, основний вид діяльності - роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям) відповідно до договору від 08.06.10 № 105, актів прийому - передачі робіт до складу витрат в III кварталі 2010 року та І кварталі 2011 року віднесена вартість придбаних маркетингових досліджень згідно з технічним завданням у розмірі 360 000, 0 грн. По взаємовідносинам ТОВ «Фабрика виробів з полімерів «Полімвест» (не є платником ПДВ), позивач відповідно до договору постачання від 15.03.11 № 71, актів прийому - передачі робіт до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, в II кварталі 2011 року віднесена вартість придбаних у даного контрагента робіт щодо консультування по питанням програмного забезпечення та послуг по системному аналізу на загальну суму 37 500,0 грн. Вказав на те, що ТОВ «Фабрика виробів з полімерів «Полімвест» не надано декларацію з податку на прибуток; стан платника «14» - визнано банкрутом 14.11.12. Щодо контрагента ТОВ ЮК «Шкребець і Партнери», який не є платником ПДВ, зазначив, що позивач, відповідно до договору від 12.05.11 № 1/05-11/ш, актів прийому - передачі робіт до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, в III кварталі 2011 року віднесена вартість придбаних у ТОВ ЮК «Шкребець і Партнери» юридичних послуг на суму 6 000,0 грн. Звертає увагу на те, що інформація про найманих працівників у ФОП ОСОБА_4. ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Фабрика виробів з полімерів «Полімвест» відсутня. Зазначив, що позивачем до перевірки надані акти виконаних робіт, в якому відзначається посилання на угоду, інших підтверджуючих первинних документів, які б свідчили про надання вищезазначених послуг та в чому полягають дані послуги, а також як дані послуги вплинули на результати фінансово - господарської діяльності ТОВ «Альфа - Запчастина» за перевіряємий період підприємством ході перевірки не обґрунтовано. Крім того, вказав на те, що підприємством не надано документального підтвердження того, яким чином результати наданих послуг, отриманих від контрагентів, використані у власній господарській діяльності підприємства та відповідно вплинули на його фінансово-господарську діяльність і на отримання прибутку. Таким чином, вважає не можливим встановити самого факту виконання наданих послуг. Зазначив, що на запит ОДПІ від 20.08.13 № 2552/20-38-22-01-10 підприємством відповідь не надана.

Стосовно контрагента ТОВ «Промторгмаркет» зазначив, що відповідно до договору постачання товару від 01.06.11 № 131, видаткових та податкових накладних до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, в І кварталі 2012 року віднесена вартість придбаних у ТОВ «Промторгмаркет» товарів (запчастини, матеріали та інше) на загальну суму 1 724 689,0 грн та до складу податкового кредиту по вказаним операціям в квітні - червні 2012 року віднесені суми ПДВ у загальному розмірі 322 494,0 грн. Звертає увагу на те, що в ході проведення перевірки згідно з наявними документами не виявлено документів, по яких відбувався би рух товару (запчастини, матеріали та інше) від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження запчастин. Крім того, вказав на те, що відповідно до наявних на час проведення перевірки документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Зазначив, що на запит ОДПІ від 23.08.13 № 2777/20-38-22-01-10 підприємством відповідь не надана.

Також зазначив, що ТОВ «Альфа - Запчастина» до складу податкового кредиту в грудні 2011 року та січні 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Фотомаг Ком Юей» включено суму ПДВ у загальному розмірі 1 354,0 грн. з придбання ТМЦ; по взаємовідносинам з ТОВ «Альфа - Алекс» в червні - вересні 2012 року ТОВ «Альфа - Запчастина» включено суму ПДВ у загальному розмірі 3 449,0 грн.; в травні 2011 року - січні 2012 року ТОВ «Альфа - Запчастина» на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Орбіта М» включено суму ПДВ у загальному розмірі 5 812,0 грн. з придбання ТМЦ; по взаємовідносинам з ТОВ «Кременчук-Автодизель-Сервіс» в червні - вересні 2012 року ТОВ «Альфа - Запчастина» включено суму ПДВ у загальному розмірі 12 331,0 грн. та по взаємовідносинам з ТОВ «Кремень - Спецтехнологія» в листопаді 2010 року, березні, квітні, грудні 2011 року, березні, квітні 2012 року ТОВ «Альфа - Запчастина» включено суму ПДВ у загальному розмірі 20 838,0 грн. Вказує на безтоварний характер господарських операцій зазначених контрагентів із позивачем, посилаючись на акти перевірок даних контрагентів: № 247/226/36640300 від 25.01.2013 р., № 394/22-1/33159875 від 25.01.2013 р., № 46/22/36969042 від 15.02.2013 р., № 367/22.4-09/24393027 від 18.01.2013р., № 219/22.2-11/36503838 від 15.01.2013 р.

Таким чином, вважає висновки акту перевірки позивача вірними, а податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті відповідно до норм чинного законодавства.

Позивач у надісланих до суду запереченнях на апеляційну скаргу, письмових поясненнях, та його представник у судовому засіданні просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2014р. по справі № 820/4059/14 залишити без змін. Зазначив, що на підтвердження реальності угод, укладених ТОВ «Альфа - Запчастина» із його контрагентами, позивачем було надано передбачені законодавством первинні, розрахункові та платіжні документи, а також первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт придбання, сплати, транспортування та оприбуткування товарів, надання послуг, використання позивачем у господарській діяльності матеріальних цінностей, придбаних у вищезазначених контрагентів. Стверджує, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено докази по справі, повно і всебічно досліджені обставини справи, тому рішення суду першої є законним та обґрунтованим, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Основ»янської ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі направлення від 06.08.2013 № 210, від 06.08.2013 № 211, від 06.08.2013 № 213, від 06.08.2013 № 212, від 12.08.2013 № 232, на згідно п.77.1 ст. 77 п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755- VI, наказу від 25.07.13 № 190, від 19.08.2013 № 317 була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа-Запчастини» (код ЄДРПОУ 36458120) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 року, за результатами якої було складено акт від 03.09.2013 року № 744/20-38-22-01-04/36458120 (т.1а.с.16-80).

За висновками акту перевірки встановлено порушення: п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 568647,0 грн., у т.ч по періодах за З квартал 2010 року у сумі 78390,0 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 74521 грн. , за 2 квартал 2011 року сумі 8625 грн., за З квартал 2011 року у сумі 1380 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 405731 грн.; п .201.4, п.201.5, п.201.6, п.201.7 ст.201, п.198.4 та п.198.3, п. 198,6, ст..198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI зі змінами та доповненнями встановлено заниження податку на додану вартість всього 461848,0 грн., в т.ч. по періодам за квітень 2010р. у сумі 87851,0 грн., за жовтень 2010 р у сумі 1913,0 грн, за листопад 2010 р у сумі 5538 грн., березень 2011р. у сумі 1506 грн., квітень 2011р. у сумі у сумі 11169,0 грн., травень 2011р. у сумі 173,0 гри., червень 2011р. у сумі 2853,0 грн., липень 2011р. у сумі 2397,0 грн., серпень 2011р. у сумі 350,0 грн., за вересень 2011р.у сумі 3467,0 грн., листопад 2011р. у сумі 2122 грн., грудень 2011р. у сумі 3466,0 грн., січень 2012р. у сумі 2939,0 грн., лютий 2012р. у сумі 440,0 грн., березень 2012р. у сумі 2537,0 грн., квітень 2012р. у сумі у сумі 126287,0 грн., травень 2012р., У сумі 101699,0 грн., червень 2012р. у сумі 101048,0 грн., липень 2012р. у сумі 2460,0 грн., серпень 2012р. у сумі 1433,0 грн., за вересень 2012р.у сумі 200,0 грн.

На підставі Акту перевірки Основ"янською ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області були прийняті податкові повідомлення рішення: № 0000742201 від 01.10.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 568 647,00 грн. за основнім платежем та 121 030,25 грн. за штрафними санкціями; № 0000752201 від 01.10.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 373 997,00 грн. за основнім платежем та 89 575,00 грн. за штрафними санкціями; № 0000420172 від 01.10.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1530,00 грн.; № 0000642205 від 01.10.2013 р. про сплату штрафних санкцій за порушення порядку ведення касових операцій в розмірі 16 949,82 грн.; № 0000652205 від 01.10.2013 р. про сплату штрафних санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 01,00 грн.; № 0000662205 від 01.10.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за порушення законодавства про патентування в розмірі 5 021,42 грн.

Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ГУ Міністерства доходів і зборів у Харківській області.

Рішенням ГУ Міністерства доходів і зборів у Харківській області № 4161/10/20-40-10-04-17 від 06.12.2013 р. скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000420172 від 01.10.2013 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 020,00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000642205 від 01.10.2013 р. в частині застосування штрафних санкцій за перевищення встановлених лімітів залишку готівки у розмірі 2 105,68 грн., змінене податкове повідомлення - рішення № 0000742201 від 01.10.2013 р. шляхом збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 01,00 грн. та податкове повідомлення - рішення № 0000662205 від 01.10.2013 р. шляхом збільшення суми грошового зобов'язання за порушення законодавства про патентування у розмірі 242,58 грн., в іншій частині податкове повідомлення - рішення залишені без змін, а скарга ТОВ «Альфа-Запчастини» - без задоволення (т.1 а.с.118-129).

У зв'язку із цим 16.12.2013 р. відповідачем були прийняті окремі податкові повідомлення - рішення № 0000800172 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510, 00 грн.; № 0001342205 про сплату штрафних санкцій за порушення порядку ведення касових операцій в розмірі 14 844, 14 грн.; № 00001062201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 01,00 грн. за штрафними санкціями; № 0001352205 про збільшення суми грошового зобов'язання за порушення законодавства про патентування в розмірі 242, 58 грн.

За результатами перегляду Міністерством доходів та зборів України вказане вище рішення ГУ Міністерства доходів і зборів у Харківській області залишено без змін (рішення № 3222/6/99-99-10-01-02-15 від 19.02.2014 р.).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 01.10.2013 р. № 0000742201, № 0000752201, № 0000662205, а також від 16.12.2013 р. № 00001062201 та № 0001352205, позивач звернувся до суду з позовом про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаних податкових повідомлень-рішень діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, укладеними договорами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім у межах господарської діяльності. Таким чином, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податку на додану вартість та суми податку на прибуток. Також, вказав на те, що порушення позивачем законодавства про патентування не встановлено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, підставою для висновку в акті перевірки та оскаржуваних рішень про завищення позивачем витрат та податковий кредит по взаємовідносинам із вказаними у акті контрагентами за перевірений період, слугувало твердження податкового органу про неможливість встановлення факту реального надання послуг (поставки товару), а також відсутність доказів того, що результати отриманих від вказаних контрагентів послуг були використані у власній господарській діяльності ТОВ «Альфа-Запчастини» та відповідно вплинули на фінансово-господарську діяльність підприємства та отримання прибутку.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

За приписами ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п. 267.1.1. ст. 267 ПК України платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять, зокрема, торговельну діяльність у пунктах продажу товарів.

Відповідно до п. 14.1.211. ст. 14 ПК України пункт продажу товарів для цілей розділу XII цього Кодексу - це: магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі; лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб'єктам господарювання - фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності; стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом; фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства; оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток;

У відповідності до п. 125.1. ст. 125 ПК України суб'єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, за здійснення діяльності, передбаченої статтею 267 цього Кодексу, без отримання відповідних торгових патентів сплачують штраф у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини із контрагентами ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Промторгмаркет», ТОВ «Фабрика виробів з полімерів «Полімвест», ТОВ «ЮК «Шкребець і Партнери», ТОВ «Фотомаг Ком Юей» ,ТОВ «Альфа-Алекс», ПП «Орбіта», ТОВ «Кременчук-Автодизель-Сервіс», ТОВ «Кремень-Спецтехнологія», ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ», ТОВ «Вантажні запчастини» та ТОВ «Евротехкомплект» , ПП «Дніпром», ТОВ «Дружба України», ТОВ «Дніпровські зорі», ПАТ «Готель голосіївський», ТОВ «Дружба Люкс», ТОВ «Сітітель».

Так, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Альфа-Запчастини" та ФОП ОСОБА_4 було укладено договори № 41 від 01.02.2010 р. та № 8 від 10.01.2012 р., за умовами яких ФОП ОСОБА_4 за заявкою позивача виконувала роботи з комплектації (підбір, сортування, упаковка) товару на складі. Оплата здійснювалась на підставі акту здачі-прийняття робіт та складала 5 % від вартості товару, підготовленого до продажу.

На підтвердження реального надання вищевказаних робіт позивачем надано акти здачі-прийняття робіт № 1/08 від 31.08.2010 р., № 1/09 від 30.09.2010 р., № 9 від 31.01.2011 р., № 10 від 28.02.2011 р., № 11 від 31.03.2011 р. до договору № 41 від 01.02.2010 р. та акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000001 від 30.03.2012 р. до договору № 8 від 10.01.2012 р., зі змісту яких вбачається не лише загальна сума виконаних робіт, а й конкретний перелік таких робіт.

Крім того, в матеріалах справи наявні видаткові касові ордери, що підтверджують факт проведення розрахунків по згаданим операціям в готівковій формі.

Зокрема, відсутність на даний час кредиторської заборгованості по операціям позивача із ФОП ОСОБА_4 за надані послуги підтверджується актом зрівняння розрахунків за період з 01.01.2010 р. по 27.03.2014 р.

На підтвердження того, що товари були укомплектовані ФОП ОСОБА_4, колегія суддів вказує на наявність у матеріалах справи актів № 1/08 від 31.08.2010 р., № 1/09 від 30.09.2010 р., №9 від 31.01.2011 р., № 10 від 28.02.2011 р., № 11 від 31.03.2011 р., до договору № 41 від 01.02.2010 р. та акту № ОУ-0000001 від 30.03.2012 р. до договору № 8 від 10.01.2012 р. дійсно реалізовані (копії видаткових накладних, довіреностей на прийняття товару, реєстрів виданих податкових накладних).

У надісланих письмових поясненнях та запереченнях на апеляційну скаргу, представник позивача додатково пояснив, що залучення ФОП ОСОБА_4 до робіт з комплектації (підбір, сортування, упаковка) товару на складі було обумовлено тим, що у 3 кв. 2010 р., 1 кв. 2011 р. та 1 кв.2012 р. значно підвищились обсяги продажу товарів, адже Позивач виконував закордонні контракти з такими підприємствами як MetasInvestinc (Республіка Домінікана) та ТОВ «АТК-СОЮЗ» (Росія, м. Бєлгород).

Вказав на те, що складські робітники були нездатні виконати потрібний об'єм робіт. В межах робочого часу ОСОБА_4 виступала завідуючим складом Позивача, а поза його межами - залучалась до виконання робіт з комплектації товару як фізична особа-підприємець на договірній основі. Оскільки ОСОБА_4 була пов'язана трудовими відносинами з позивачем, її доступ до складу не потребував додаткового документального оформлення.

Колегія суддів зазначає, що такі доводи позивача підтверджуються матеріалами справи, а саме: штатними розкладами, чинними на 3 кв. 2010 р., 1 кв. 2011 р. та 1 кв.2012 р., а також посадовою інструкцією завідуючого складом.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Альфа-Запчастини" та ФОП ОСОБА_5 було укладено договір № 105 від 08.06.2010 р.

Згідно умов договору № 105 від 08.06.2010 р. ФОП ОСОБА_5 на підставі технічного замовлення ТОВ «Альфа-Запчастини» здійснювала маркетингові дослідження.

Так, ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_10) у 3 кв. 2010 р. та 1 кв. 2011 р. на підставі договору № 105 від 08.06.2010 р. за технічним замовлення позивача здійснювала маркетингові дослідження на підприємстві, що підтверджується технічним завданням з маркетингових досліджень № 2, звітом на тему: «Стратегічний аналіз діяльності підприємства ТОВ «Альфа-Запчастини», розробка стратегій подальшого розвитку», актом здачі-прийняття робіт № М-2 від 31.08.2010 р., технічним завданням з маркетингових досліджень № 3; звітом на тему: «Вдосконалення маркетингової діяльності та розробка рекламної кампанії ТОВ «Альфа-Запчастини», актом здачі-прийняття робіт № М-3 від 31.03.2011 р.

Розрахунки по вказаним операціям проводились в готівковій формі, що підтверджується видатковими касовими ордерами.

Як встановлено судом першої інстанції, зазначені документи надавались під час проведення перевірки (а також додатково надавались до ГУ Міністерства доходів і зборів у Харківській області під час оскарження спірних ППР в адміністративному порядку).

Матеріалами справи підтверджено, що працівники позивача досліджують поточні питання діяльності підприємства (збут товару, рух персоналу тощо), тоді як ФОП ОСОБА_5 досліджувала стратегію подальшого розвитку підприємства в цілому.

Так, завдяки маркетинговим дослідженням ФОП ОСОБА_5, викладеним у звіті на тему: «Стратегічний аналіз діяльності підприємства ТОВ «Альфа-Запчастини», розробка стратегій подальшого розвитку», було прийнято рішення про придбання у фінансовий лізинг автомобілів. Протягом 2011 р. та 2012 р. підприємство мало вже 2 автомобілі, що підтверджується договорами фінансового лізингу з ТОВ «Євро Лізинг» та ТОВ «ВіЕйБі Лізинг». Раніше ТОВ «Альфа-запчастини» використовувало для перевезення товарів послуги транспортних компаній, проте наведені у маркетингових дослідженнях розрахунки підтвердили недоцільність цих послуг в умовах зростаючих темпів продажу та економічну перевагу свого автотранспорту.

Маркетингові дослідження ФОП ОСОБА_5, викладені у звіті на тему: «Вдосконалення маркетингової діяльності та розробка рекламної кампанії ТОВ «Альфа-Запчастини», стали підґрунтям для обрання (серед багатої кількості запропонованих методів рекламування продукції) реклами через Інтернет - магазин, який було розроблено на основі сайту підприємства alfa-z.com.ua.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промторгмаркет» було укладено договір поставки товару № 131 від 01.06.2011 р. та № 279 від 01.12.2011 р., на виконання умов договору на адресу позивача були виписані видаткові накладні (на підтвердження факту отримання товарів).

Розрахунки по відповідним операціям проводились в безготівковій формі, на підтвердження чого надавались виписки з банківських рахунків, довідка, акт зрівняння розрахунків за період з 01.01.2012 р. по 30.04.2013 р., банківські виписки на підтвердження оплати придбаних товарів; по руху товару, отриманого від ТОВ «Промторгмаркет» (281 рахунок, 2012 рік), на складі підприємства; звіт по руху товару, придбаного від ТОВ «Промторгмаркет» (281 рахунок, 2012 рік), за покупцем Metals Invest inc.; докази на підтвердження реалізації придбаного товару: довідка, контракт № 6 купівлі-продажу від 07.12.2011 р., ГТД № 80710000/2012/410570 від 28.03.2012 р., відгрузочна специфікація № 2 від 22.03.2012 р., міжнародна товарно-транспортна накладна № 002497 від 28.03.2012 р., ГТД № 80710000/2012/410577 від 28.03.2012 р., відгрузочна специфікація № 1 від 22.03.2012 р., міжнародна товарно-транспортна накладна № 006439 від 28.03.2012 р. на підтвердження продажу товару Metals Invest Іnc. довідка, договори, видаткові накладні, реєстри виданих податкових накладних на підтвердження продажу товару на території України.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Промторгмаркет» (код ЄДРПОУ 37545046) у період з січня по березень 2012 року поставило позивачу товари (запчастини) на загальну суму 1 934 964,00 грн. (в тому числі ПДВ - 322 494,00 грн.), що підтверджується: договорами поставки товару № 131 від 01.06.2011 р. та № 279 від 01.12.2011 р.; видатковими та податковими накладними; наявність основних засобів для транспортування та складського зберігання даного товару підтверджують договір фінансового лізингу № 139 від 26.07.2011 р. та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (фургон малотоннажний) за ТОВ «Альфа-Запчастини»; договір фінансового лізингу № 120723-41/ФЛ-Ю-А від 23.07.2011 р. та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (вантажний фургон) за лізингодавцем (ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»); розрахункові чеки на придбання палива за січень - березень 2012 р. посвідчення водіїв ТОВ «Альфа-Запчастини»; додаток до договору фінансового лізингу № 1359 від 26.07.2011 р про надання смарт-карток на відпуск палива від 15.08.2011 р., замовлення на старт-картки від 15.08.2011 р., банківські виписки на підтвердження оплати старт-карток; договір оренди нежитлових приміщень № 03/22/11 від 01.11.2011 р., акт прийму-передачі № 1 від 01.11.2011 р., наказ директора ТОВ «Альфа-Запчастини» № 45 від 03.01.2012 р. про затвердження штатного розкладу, штатний розклад на 2012 рік.

Згідно з п. 2.1. договорів поставки товару № 131 від 01.06.2011 р. та № 279 від 01.12.2011 р. умови поставки товару визначаються за домовленістю сторін по кожній конкретній поставці.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договорів поставки товару № 131 від 01.06.2011 р. та № 279 від 01.12.2011 р. транспортування придбаних товарів здійснювалось власними транспортними засобами позивача.

Так, транспортування придбаних товарів здійснювалось транспортними засобами, придбаними позивачем на підставі договору фінансового лізингу № 139 від 26.07.2011 р. (свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (фургон малотоннажний) за ТОВ «Альфа-Запчастини») та договору фінансового лізингу № 120723-41/ФЛ-Ю-А від 23.07.2011 р. (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (вантажний фургон) за лізингодавцем (ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»), При цьому, приймання придбаного товару на складі постачальника здійснювалось комерційним директором ТОВ «Альфа-Запчастини», а його доставка - водієм-експедитором (водій Позивача працює за сумісництвом експедитором, тому до цих пояснень додаються дві посадові інструкції: одна на водія автотранспортних засобів, інша - на експедитора).

На підтвердження приймання придбаних товарів комерційним директором, а доставка - водієм-експедитором, в матеріалах справи наявна загальна довіреність на комерційного директора, накази на відрядження останнього, а також витяг з реєстру виданих посвідчень про відрядження за 1 кв. 2012 р.

Зберігання придбаних товарів здійснювалось на орендованих складах, а виконання вантажно-розвантажувальних робіт здійснювалось власними працівниками.

Розрахунки по вказаним операціям проводились в безготівковій формі.

Крім того, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом матеріали справи містять наступні документи: довідка, акт зрівняння розрахунків за період з 01.01.2012 р. по 30.04.2013 р., банківські виписки на підтвердження оплати придбаних товарів; Звіт по руху товару, отриманого від ТОВ «Промторгмаркет» (281 рахунок, 2012 рік), на складі підприємства; Звіт по руху товару, придбаного від ТОВ «Промторгмаркет» (281 рахунок, 2012 рік), за покупцем Меtаls Invest Inc.

Докази на підтвердження реалізації придбаного товару: а) довідка, контракт № 6 купівлі-продажу від 07.12.2011 р., ГТД № 80710000/2012/410570 від 28.03.2012 р., відгрузочна специфікація № 2 від 22.03.2012 р., міжнародна товарно-транспортна накладна № 002497 від 28.03.2012 р., ГТД № 80710000/2012/410577 від 28.03.2012 р., відгрузочна специфікація № 1 від 22.03.2012 р., міжнародна товарно-транспортна накладна № 006439 від 28.03.2012 р. на підтвердження продажу товару Меtаls Invest Inc. б) довідка, договори, видаткові накладні, реєстри виданих податкових накладних на підтвердження продажу товару на території України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що ТОВ «Фабрика виробів з полімерів «Полімвест» у 2 кв. 2011 р. на підставі договору № 71 від 15.03.2011 р. за дорученням позивача здійснювало консультування з питань створення програмного забезпечення, надання допомоги відносно технічних аспектів комп'ютерних систем та надання послуг по системному аналізу, програмуванню та супроводженню, що підтверджується актом № б/н від 30.04.2011 р., податковою накладною № 273 від 31.03.2011 р.

Розрахунки проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою № б/н від 31.03.2011 р.

На даний час кредиторська заборгованість за надані послуги відсутня, що підтверджується актом зрівняння розрахунків за період з 01.01.2011 р. по 31.07.2011 р.

Відповідно до наданих позивачем доказів ТОВ «Фабрика виробів з полімерів «Полімвест» було виконано реалізацію програмного забезпечення на мові РНР5 із використанням верстки в НТМL і С88; реалізація скриптів Java для покращення навігації сайту і запитів до бази даних МуSQL для збереження тимчасових і довгострокових даних; реалізація обміну інформації із іншими програмними комплексами; розробка Інтернет магазину, розробка інтегрованого автокаталога.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі договору № 1/05-11/Ш від 12.05.2011 р. ТОВ «ЮК «Шкребець і Партнери» за дорученням позивача здійснювало надання юридичних послуг (захист майнових та інших законних прав та інтересів, складання процесуальних документів, надання юридичних консультацій, представництво в органах Державної виконавчої служби тощо), що підтверджується актом виконаних робіт від 10.08.2011 р. (на суму 3 000,00 грн.) та від 30.09.2011 р. (на суму 3 000,00 грн.).

Розрахунки по вказаним операціям здійснювались в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками № б/н від 13.05.2011 р., № б/н від 09.06.2011 р.

Вказані юридичні послуги, зокрема, полягали у консультуванні підприємства з питань зовнішньоекономічних договорів, за наслідками чого було підготовлено проект зовнішньоекономічного договору. Відповідний проект одразу було реалізовано у взаємовідносинах з Metals Invest inc. (Республіка Домінікана) - контракт № 6 купівлі-продажу від 07.12.2011 р.

Крім того, ТОВ «ЮК «Шкребець і Партнери» надавало консультування та безпосереднє представництво інтересів ТОВ «Альфа-запчастини» під час укладення лізингових договорів. Так, 26.07.2011 р. було укладено договір фінансового лізингу № 139 з ТОВ «Євро Лізинг» на придбання малотоннажного фургона (на сьогоднішній день наявне свідоцтво про реєстрацію відповідного транспортного засобу за ТОВ «Альфа-Запчастини»), а 23.07.2011 р. - № 120723-41/ФЛ-Ю-А з ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» на придбання вантажного фургону (на сьогоднішній день наявне свідоцтво про реєстрацію відповідного транспортного засобу за лізингодавцем - ТОВ «ВіЕйБі Лізинг»).

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2011 року між позивачем та ТОВ «Фотомаг Ком Юей» укладено господарський договір у спрощеній формі, на виконання умов якого було придбано товари для використання у власній господарській діяльності (дротяний телефон, миша, процесор, модуль пам'яті, клавіатура, монітор, материнська плата, блок живлення, точка доступу, адаптер).

Факт реального здійснення зазначених господарських операцій підтверджується видатковими, податковими накладними, банківськими виписками.

Транспортування придбаних товарів здійснювалось власними силами на власному транспортному засобі.

На підтвердження факту прийняття позивачем та експлуатації у власній господарській діяльності придбаних товарів позивачем надано акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 26.12.2011 р. та акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 02.02.2012 р.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що в січні 2012 року, позивач не мав взаємовідносин з ТОВ «Фотомаг Ком Юей», тому за вказаний період не формував податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Альфа-Запчастини» та ТОВ «Альфа-Алекс» у червні, липні, серпні та вересні 2012 р. позивачем надано: договір, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, видаткові накладні, банківські виписки, договори оренди складів тощо, які наявні в матеріалах справи.

Транспортування придбаних товарів здійснювалось власними силами на власному транспортному засобі позивача.

Вказані товари використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Крім того, у надісланих письмових запереченнях, представник позивача вказав на те, що після складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфа-Алекс», на який посилається відповідач, Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська провела документальну позапланову перевірку відповідного платника податку, за наслідками якої винесено акт № 2325/22433159875 від 14.06.2013 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альфа-Алекс» по взаємовідносинам із контрагентами серпень 2011, жовтень - грудень 2011 року, січень - листопад 2012 року» та прийнято ППР № 0002102220 з податку на додану вартість.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р. залишено без змін Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2013 року у справі № 804/8755/13-а, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0002102220, видане стосовно ТОВ «Альфа-Алекс» на суму 1 017 788,25 грн. Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що податковим органом неправомірно встановлено нереальність господарських операцій між ТОВ «Альфа-Алекс» та ТОВ «Ривс», ПП «АТМ», ТОВ «Старт Д», ТОВ «Матадор», ТОВ «Галактика М», ТОВ «Феріт Д» у серпні 2011 року, жовтні - грудні 2011 року, січні - листопаді 2012 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ПП «Орбіта» поставило позивачу товари (запчастини на транспортні засоби), у зв'язку з чим сформовано податковий кредит за травень 2011 р. на суму 173,28 грн., червень 2011 р. на суму 2 853,33 грн., липень 2011 р. на суму 1 308,33 грн., серпень 2011 р. на суму 350,00 грн., вересень 2011 р. на суму 216,70 грн., грудень 2011 р. на суму 845,00 грн. та за січень 2012 р. на суму 65,00 грн., що підтверджується: договорами поставки товару № 121 від 15.06.2011 р. та № 70 від 31.01.2012 р.; договором перевезення вантажів № 781 від 10.01.2011 р., укладеним між ТОВ «Альфа-Запчастина» та ТОВ «Транспортна компанія «САТ»; видатковими та податковими накладними, накладною на вантаж та актом здачі приймання послуг з перевезення вантажу.

Колегія суддів вказує на те, що висновки податкового органу щодо завищення податкового кредиту по даному контрагенту ґрунтуються на підставі даних Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту та акту Мелітопольської ОДПІ від 15.02.2013 р. № 46/22/36969042.

З даного приводу представник позивача у надісланих письмових запереченнях пояснив, що Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.10.2013 р. у справі № 808/6073/13-а визнано незаконними дії Мелітопольської ОДПІ щодо ініціювання та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Орбіта М» відповідно до Наказу Мелітопольської ОДПІ №263 від 01.02.2013 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Орбіта М». Крім того, визнано протиправними та такими, які здійснені за відсутності компетенції дії Мелітопольської ОДПІ щодо визнання в акті від 15.02.2013 р. № 46/22/36969042 правочинів укладених ПП «ОРБІТА М» нікчемними. Зобов'язано Мелітопольську ОДПІ вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості, внесені на підставі акту від 15.02.2013 р. № 46/22/36969042.

Крім того, реальність господарських операцій із вказаним контрагентом підтверджується наступними документами: договорами поставки товару № 121 від 15.06.2011 р. та № 70 від 31.01.2012 р., договором перевезення вантажів № 781 від 10.01.2011 р., укладеним між ТОВ «Альфа-Запчастина» та ТОВ «Транспортна компанія «САТ», податковими, видатковими накладними, накладними на вантаж та актами здачі приймання послуг з перевезення вантажу, листом ПП «Орбіта» про те, що з січня 2011 р. фактична адреса підприємства знаходиться в м. Києві, а тому відправка товару буде здійснюватись з м. Києва; банківськими виписками на підтвердження повної оплати придбаних товарів; Звітом по руху товару, придбаного від ПП «Орбіта» (281 рахунок, травень-грудень 2011 року), на складі підприємства; доказами реалізації придбаного товару є договори, видаткові накладні, реєстри виданих податкових накладних - транспортування товару здійснювалось транспортом покупця, що наявні у матеріалах справи.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Кременчук-Автодизель-Сервіс» поставило позивачу товари (запчастини на транспортні засоби), у зв'язку з чим сформовано податковий кредит за жовтень 2010 р. на суму 1 912,50 грн., травень 2011 р. на суму 1 020,04 грн., листопад 2011 р. на суму 2 121,67 грн., березень 2012 р. на суму 2 332,47 грн., квітень 2012 р. на суму 3 316,67 грн. та за липень 2012 р. на суму 1 626,83 грн., що підтверджується: договорами поставки товару № б/н від 04.01.2010 р., № 90111 від 03.01.2011 р., № 1 від 03.01.2012 р.; видатковими та податковими накладними, накладними на вантаж та актом здачі приймання послуг з перевезення вантажу (перевізник - ТОВ «Транспортна компанія «САТ»); наявність основних засобів для зберігання підтверджують договір суборенди нежитлового приміщення № 38-11/09 від 09.11.2009 р., акт прийому-передачі до вказаного договору від 05.11.2009 р., додаткова угода № 2 до договору суборенди нежитлового приміщення від 28.05.2010 р., додаткова угода № 3 до договору суборенди нежитлового приміщення від 01.12.2010 р., додаткова угода № 5 до договору суборенди нежитлового приміщення від 27.05.2011 р., додаткова угода № 6 до договору суборенди нежитлового приміщення від 28.10.2011 р., акт прийому-передачі від 31.10.2011 р.; наказ директора ТОВ «Альфа-Запчастини» № 5/1 від 31.12.2009 р. про затвердження штатного розкладу, штатний розклад на 2010 рік; наказ директора ТОВ «Альфа-Запчастини» № 14/1 від 30.12.2010 р. про затвердження штатного розкладу, штатний розклад на 2011 рік, звітом по руху товару, придбаного від ТОВ «Кременчук-Автодизель-Сервіс» (281 рахунок, жовтень 2010 р. - грудень 2011 р.), на складі підприємства; звітом по руху товару, придбаного від ТОВ «Кременчук-Автодизель-Сервіс» (281 рахунок, березень-серпень 2012 р.), на складі підприємства; доказами реалізації придбаного товару (договори, видаткові накладні, реєстри виданих податкових накладних).

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Кремень-Спецтехнологія» поставило позивачу товари (запчастини на транспортні засоби), у зв'язку з чим сформовано податковий кредит за листопад 2010 р. на суму 5 537,64 грн., березень 2011 р. на суму 1 506,37 грн., квітень 2011 р. на суму 10 149,01 грн., грудень 2011 р. на суму 1 531,67 грн., березень 2012 р. на суму 147,50 грн. та квітень 2012 р. на суму 1 964,69 грн.., що підтверджується: договорами поставки товарів; видатковими та податковими накладними, накладними на вантаж та актами здачі приймання послуг з перевезення вантажу (перевізник - ТОВ «Транспортна компанія «САТ»).

Крім того, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом матеріали справи містять: банківські виписки, що підтверджує повну оплату придбаних товарів; акти зрівняння розрахунків № 1 від 23.01.2012р., № 11 від 02.07.2012 р., № 11 від 31.12.2013 р. на підтвердження сталих взаємовідносин позивача з ТОВ «Кремень-Спецтехнологія»; звіт по руху товару, придбаного від ТОВ «Кремень-Спецтехнологія» (281 рахунок, березень - грудень 2011 р.), на складі підприємства; Звіт по руху товару, придбаного від ТОВ «Кремень-Спецтехнологія» (281 рахунок, березень-травень 2012 р.), на складі підприємства; докази реалізації придбаного товару, а саме договори, видаткові накладні, реєстри виданих податкових накладних - транспортування товару здійснювалось транспортом покупця.

Щодо взаємовідносини позивача з ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ», ТОВ «Вантажні запчастини» та ТОВ «Евротехкомплект», судом першої інстанції встановлено наступне.

ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ» у липні 2011 р. поставило позивачу товар (запасні частини до транспортних засобів), у зв'язку з чим сформовано податковий кредит в сумі 1 089,00 грн., що підтверджується: договором купівлі-продажу № 62-В-ВП від 01.05.2010 р.; видатковими та податковими накладними.

ТОВ «Вантажні запчастини» у вересні 2011 р. поставило позивачу товар (запасні частини до транспортних засобів), у зв'язку з чим сформовано податковий кредит на суму 3 250,00 грн., що підтверджується: договором купівлі-продажу № 130152 від 04.01.2011 р.; видатковими та податковими накладними.

ТОВ «Евротехкомплект» у січні 2012 р. поставило позивачу товар (автозапчастини), у зв'язку з чим сформовано податковий кредит на суму 2 609,10 грн., що підтверджується: договором поставки № 3/10 від 10.03.2010 р., додатковою угодою № 1 від 26.01.2011 р., додатковою угодою № 2 від 03.01.2012 р.; видатковими та податковими накладними.

Крім того, на підтвердження взаємовідносин позивача із даними контрагентами, позивачем надано: банківські виписки, що свідчать про повну оплату придбаних товарів; договори оренди складів; звіти по руху товару на складі підприємства; докази реалізації придбаного товару (договори, видаткові накладні, реєстри виданих податкових накладних).

Транспортування здійснювалось власними транспортними засобами.

Вказані товари використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що контрагенти ПП «Дніпром», ТОВ «Дружба України», ТОВ «Дніпровські зорі», ПАТ «Готель голосіївський», ТОВ «Дружба Люкс», ТОВ «Сітітель» у 2012 році надавали послуги позивачу, у зв'язку з чим сформований податковий кредит, що підтверджується: розрахунковими чеками та актами від 26.02.2012 р. та від 29.02.2012 р., виданими ПП «Дніпром» на загальну суму ПДВ 285 грн.; розрахунковими чеками та рахунками-фактурами від 07.02.2012р. та від 13.02.2012 р., виданими ТОВ «Дружба України» на загальну суму ПДВ 95 грн.; розрахунковим чеком та рахунком від 16.02.2012 р., виданими ТОВ «Дніпровські зорі» на суму ПДВ 60 грн.; розрахунковим чеком від 01.03.2012 р., виданим ПАТ «Готель голосіївський» на суму ПДВ 56 грн.; розрахунковим чеком від 01.04.2012 р. та актом від 04.04.2012 р., виданим ТОВ «Дружба Люкс» на суму ПДВ 194,75 грн.; рахунком від 20.05.2012 р., виданим ТОВ «Сітітель".

Як вбачається з матеріалів справи, правомірність формування податкового кредиту по даним контрагентам, зокрема, підтверджується такими доказами: розрахунковими чеками, актами, рахунками. Крім того, в матеріалах справи наявні: посвідчення про відрядження № КУ-0000015 від 24.02.2012 р. та № б/н від 23.01.2012 р., на підтвердження проживання працівника позивача в готелі ПП «Дніпром»; посвідчення про відрядження № КУ-0000009 від 10.02.2012 р. на підтвердження проживання працівника позивача в готелі ТОВ «Дружба України»; посвідчення про відрядження № КУ-0000010 від 15.02.2012 р. на підтвердження проживання працівника позивача в готелі ТОВ «Дніпровські зорі»; посвідчення про відрядження № КУ-0000017 від 29.02.2012 р. на підтвердження проживання працівника позивача в готелі ПАТ «Готель голосіївський»; посвідчення про відрядження № КУ-0000027 від 30.03.2012 р. на підтвердження проживання працівника позивача в готелі ТОВ «Дружба Люкс»; посвідчення про відрядження № КУ-0000038 від 18.05.2012 р. на підтвердження проживання працівника позивача в готелі ТОВ «Сітітель».

Крім того, колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами договори містять положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність господарських операцій між ТОВ «Альфа-Запчастини» та його контрагентами - ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ «Промторгмаркет», ТОВ «Фабрика виробів з полімерів «Полімвест», ТОВ «ЮК «Шкребець і Партнери», ТОВ «Фотомаг Ком Юей» ,ТОВ «Альфа-Алекс», ПП «Орбіта», ТОВ «Кременчук-Автодизель-Сервіс», ТОВ «Кремень-Спецтехнологія», ТОВ «Дніпропетровський автоцентр МАЗ», ТОВ «Вантажні запчастини» та ТОВ «Евротехкомплект» , ПП «Дніпром», ТОВ «Дружба України», ТОВ «Дніпровські зорі», ПАТ «Готель голосіївський», ТОВ «Дружба Люкс», ТОВ «Сітітель» як таких, що повністю підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Щодо посилань відповідача на відсутність при проведенні перевірки позивача, товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом. Зокрема перевезення оформлені із використанням дорожніх листів.

Також колегія суддів зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних, не спростовують факту доставки ТМЦ, оскільки такий факт підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано валові витрати не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутність товарно-транспортних накладних не свідчить про безтоварність спірних господарських операцій позивача із його контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами. Зокрема, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Крім того, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин позивача із зазначеними контрагентами по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин позивача із зазначеними контрагентами по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами при відсутності порушення законодавства про патентування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000742201 від 01.10.2013 р. ,№ 00001062201 від 16.12.2013 р. , № 0000752201 від 01.10.2013 р., № 0000662205 від 01.10.2013 р. та № 0001352205 від 16.12.2013 р. діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних відповідачем порушень слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ’янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2014р. по справі № 820/4059/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 26.05.2014 р.