Ухвала

від 08.11.2017 по справі 820/4059/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2017 року м. Київ К/800/30878/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Борисенко І.В., Веденяпіна О.А.,

при секретарі: Горбатюку В.С.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступником якої є Східна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014

у справі № 820/4059/14 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Альфа-Запчастини

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова від 01.10.2013: № 0000742201 та № 0000752201; від 16.12.2013: № 00001062201, № 0000662205 та № 0001352205.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошових зобов`язань із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірки від 03.09.2013 № 744/20-38-22-01-04/36458120 та від 06.12.2013 № 4161/10/20-40-10-04-17. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пункту 138.2 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.5, 201.6, 201.7 ст. 201, пункту 267.1.1 пункту 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (ПК), а саме: завищено валові витрати на 611643,00 грн. за 3-й квартал 2010 року, 1-й квартал 2011 року за наслідками господарських операцій із поставки від СПД Консевич В.А. та СПД Шевченко Н.В. послуг, зв'язок яких із господарською діяльністю не встановлений; завищено витрати на 1975552,00 грн. за 2-й та 3-й квартали 2011 року, 1-й квартал 2012 року за наслідками господарських операцій із поставки товарів від ТОВ Промторгмаркет , які не підтверджені первинними документами; послуг від СПД Консевич В.А., ТОВ Фабрика виробів з полімерів Полімвест та ТОВ ЮК Шкребець і партнери , які не мають зв'язку із господарською діяльністю. Також, згідно з висновками, викладеними в актах перевірки, позивач завищив податковий кредит на загальну суму 461848,00 грн. у податковому обліку за квітень, жовтень, листопад 2010 року, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2012 року, в тому числі: на 322494,00 грн. - за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ Промторгмаркет ; на 40414,00 грн. - за операціями із поставки від ТОВ Кремень-Спецтехнологія , ТОВ Кременчук-Автодизель-Сервіс , ПП Орбіта-М , ТОВ Альфа-Алекс , ТОВ Фотомаг ком юей , щодо сум податкових зобов'язань яких встановлено розбіжність з податковим кредитом, який задекларував позивач; на 95570,00 грн. - за операціями із постачання від ТОВ Дніпропетровський центр МАЗ , ПП Універсалторг , ТОВ Вантажні запчастини , ТОВ Евротехкомплект , ПП Діпром , ТОВ Дружба Україна , ТОВ Дніпровські зорі , ПАТ Готель Голосіївський , ТОВ Дружба люкс , ТОВ Сітітель , які не підтверджені податковими накладними. Крім того, зроблено висновок про порушення норми пункту 267.1.1 пункту 267.1 ст. 267 ПК внаслідок здійснення торгівельної діяльності на об'єкті за адресою: м. Харків, вул.Каштанова, 29 без отримання торгового патенту.

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.10.2013: № 0000742201 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 568647,00 грн. за основним платежем та на 121030,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000752201 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 373997,00 грн. за основним платежем та на 89575,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 16.12.2013: № 00001062201 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000662205 - про збільшення грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері готівкового обігу на 5021,42 грн.; № 0001352205 - про збільшення грошового зобов'язання за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері готівкового обігу на 242,58 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від СПД Консевич В.А. послуг із комплектації товару (підбору, сортування, пакування товару), від СПД Шевченко Н.В. послуг із маркетингових досліджень; від ТОВ Промторгмаркет товарів (запчастини); від ТОВ Фабрика виробів з полімерів Полімвест послуг із консультування по програмному забезпеченню, від ТОВ ЮК Шкребець і партнери юридичних послуг; від ТОВ Фотомаг ком юей товарів (дротяний телефон, процесор); від ТОВ Кремень-Спецтехнологія товарів (автозапчастини), ТОВ Кременчук-Автодизель-Сервіс товарів (автозапчастини), ПП Орбіта-М товарів (автозапчастини), ТОВ Альфа-Алекс , від ТОВ Дніпропетровський центр МАЗ товарів (автозапчастини), ПП Універсалторг товарів, ТОВ Вантажні запчастини товарів (автозапчастини), ТОВ Евротехкомплект товарів (атозапчатини), та послуг від ПП Діпром , ТОВ Дружба Україна , ТОВ Дніпровські зорі , ПАТ Готель Голосіївський , ТОВ Дружба люкс , ТОВ Сітітель від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні,; сторони господарських операцій із поставки послуг склали акти виконаних робіт, на підставі яких позивач сформував валові витрати (витрати) та податковий кредит за вищевказані податкові періоди.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком положень деяких статей) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (в редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу4 крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції, чинній до 7 липня 2015 року).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат (витрат) та податкового кредиту за наслідками господарських операцій із поставки послуг від СПД Консевич В.А., СПД Шевченко Н.В., від ТОВ Фабрика виробів з полімерів Полімвест , від ТОВ ЮК Шкребець і партнери , ОДПІ посилається на недоведеність зв'язку цих послуг із цілями господарської діяльності позивача, а за наслідками господарських операцій із поставки товарів від ТОВ Промторгмаркет - на відсутність доказів транспортування товарів. Обґрунтовуючи правомірність виключення з податкового обліку позивача сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ Кремень-Спецтехнологія , ТОВ Кременчук-Автодизель-Сервіс , ПП Орбіта-М , ТОВ Альфа-Алекс , ТОВ Фотомаг ком юей , ТОВ Дніпропетровський центр МАЗ , ПП Універсалторг , ТОВ Вантажні запчастини , ТОВ Евротехкомплект , ОДПІ вказує на розбіжності показників податкової звітності у частині податкових зобов'язань цих платників ПДВ та податкового кредиту, задекларованого позивачем. Підставою зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ПП Діпром , ТОВ Дружба Україна , ТОВ Дніпровські зорі , ПАТ Готель Голосіївський , ТОВ Дружба люкс , ТОВ Сітітель став висновок про відсутність податкових накладних.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналогічні норми містить і підпункту 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 ПК, згідно якого господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм Закону № 334/94-ВР та ПК, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов'язання на суму податку, сплаченого ним у зв'язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презумує здійснення господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди (витрат, податкового кредиту).

Завідома для платника податків відсутність розумного (з точки зору загальноприйнятих, звичайних правил господарювання) обґрунтування витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке, у більшості своїй, свідчить про відсутність ділової мети при здійсненні господарської операції як притаманної риси господарської діяльності. При цьому не має значення, що фінансові показники такої господарської операції, які враховані в податковому обліку, підтверджені документами, вимога стосовно оформлення яких встановлена правовими нормами.

Суди попередніх інстанцій, на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: видаткових та податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), технічних завдань з маркетингових досліджень, звіту за наслідками маркетингових досліджень, видаткових касових ордерів, банківських виписок, належно завірені копії з яких приєднані до справи, доказів подальшої реалізації придбаного від ТОВ Промторгмаркет товару на експорт; використання отриманих від СПД Консевич В.А., СПД Шевченко Н.В., від ТОВ Фабрика виробів з полімерів Полімвест , від ТОВ ЮК Шкребець і партнери послуг під час здійснення господарської діяльності, що підтверджують їх зв'язок із цілями господарської діяльності - за відсутності з боку ОДПІ доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів щодо операцій з поставки від СПД Консевич В.А., СПД Шевченко Н.В., від ТОВ Промторгмаркет , ТОВ Фабрика виробів з полімерів Полімвест та ТОВ ЮК Шкребець і партнери , ТОВ Кремень-Спецтехнологія , ТОВ Кременчук-Автодизель-Сервіс , ПП Орбіта-М , ТОВ Альфа-Алекс , ТОВ Фотомаг ком юей , ТОВ Дніпропетровський центр МАЗ , ПП Універсалторг , ТОВ Вантажні запчастини , ТОВ Евротехкомплект товарів (послуг) - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ОДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача витрат та сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР та ПК не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені

Не відповідають змісту правового регулювання вищенаведених норм також і висновки ОДПІ про зменшення сум податкового кредиту за наслідками господарських операцій із ПП Діпром , ТОВ Дружба Україна , ТОВ Дніпровські зорі , ПАТ Готель Голосіївський , ТОВ Дружба люкс , ТОВ Сітітель . Так, суди попередніх інстанцій на підставі оцінки приєднаних до справи копій розрахункових чеків, актів, рахунків, посвідчень про відрядження встановили обставини щодо надання працівникам позивача цими юридичними особами послуг із готельного обслуговування під час відрядження та зробили обґрунтований висновок про правомірне формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій із цими постачальниками на підставі вищевказаних документів.

Згідно з пунктом 201.11 ст. 201 ПК підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Правильними є також висновки судів попередніх інстанцій про неправомірне застосовання до позивача штрафних санкцій, встановлених пунктом 125.1 ст. 125 ПК, за порушення норм підпункту 267.1.1 пункту 267.1 ст. 267 ПК, а саме: здійснення торгівельної діяльності на об'єкті за адресою: м. Харків, вул.. Каштанова, 29 без отримання відповідного торгового патенту.

Пунктом 125.1 ст. 125 ПК встановлено, що суб'єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, діяльність у сфері розваг та надають платні послуги, за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого підпунктами 267.6.1 - 267.6.3 пункту 267.6 статті 267 цього Кодексу, сплачують штраф у розмірі збору на один календарний місяць (для діяльності у сфері розваг - у розмірі збору на один квартал).

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 ст. 267 ПК платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

За визначенням підпункту 14.1.211 пункту 14.1 ст. 14 ПК пункт продажу товарів для цілей розділу XII цього Кодексу - це: магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі; лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб'єктам господарювання - фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності; стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом; фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства; оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток

Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що ці санкції ОДПІ були застосовані без врахування підпункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК, а здійснення торгівельної діяльності мало місце лише 11.03.2011, 06.07.2011, 11.08.2011, 05.09.2011 та 19.09.2011- тобто 4 місяці, у той час як за висновками акту перевірки штрафні санкції застосовані за період із 11.03.2011 по 19.09.2011.

Згідно з підпунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З такими висновками можна погодитись лише частково, що, однак, не призвело до неправильного вирішення спору у цій частині.

Нормами підпункту 14.1.211 пункту 14.1 ст. 14 ПК законодавець відніс до пунктів продажу товарів як пункти роздрібної торгівлі, так і пункти оптової торгівлі. При цьому, характерними ознаками, які дозволяють віднести пункт оптової торгівлі до пунктів продажу товарів у розумінні підпункту 14.1.211, поміж іншими, є: використання таких пунктів для здійснення торгівлі та відокремленість приміщення від місця здійснення інших видів господарської діяльності. У той же час, як встановлено в акті перевірки, місцем здійснення позивачем оптової торгівлі будівельними матеріалами на користь фізичних осіб було місце реєстрації юридичної особи, а не окремий пункт продажу товарів.

Доводи, наведені ОДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220 , 221 , 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України , Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.04.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписІ.В. Борисенко підписО.А. Веденяпін