Постанова

від 03.06.2014 по справі 805/1460/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Давиденко Т.В.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року справа №805/1460/14

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Яманко В. Г., суддів Казначеєва Е. Г., Васильєвої І. А., секретар судового засідання Коханюк А. Р., за участі представника позивача Борозенцева С. В. за дов., відповідача Чирикіної Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Пломар» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2014 року у справі № 805/1460/14 (суддя Давиденко Т. В.) за позовом приватного підприємства «Пломар» до державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Пломар» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. спр. 3-8) до державної податкової інспекції у м. Краматорську (далі - ДПІ) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 січня 2014 року: № 0000011501/1102 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 30328 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 15164 грн., № 0000011501/1101 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 30328 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2014 року ( арк. спр. 110-113) в задоволенні позову ПП «Пломар» відмовлено повністю.

Позивач не погодився з прийнятим судовим рішенням та подав апеляційну скаргу (арк. спр. 117-120), в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

За поданою 17 жовтня 2013 року до ДПІ позивачем податковою декларацією з ПДВ за вересень 2013 року з додатками (арк. спр. 18-24) від'ємне значення, яке підлягає зарахуванню в наступному звітному податковому періоді, склало 57951 грн.

За поданою 19 листопада 2013 року до ДПІ позивачем податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2013 року з додатками (арк. спр. 9-17) сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню склала 57951 грн., з якої заявлено на рахунок платника у банку - 27623 грн., у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів - 30328 грн.

Посадовими особами ДПІ здійснена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Пломар» з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ частково на рахунок платника у банку та частково у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за жовтень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося з 1 по 30 вересня 2013 року. За результатами перевірки складений акт № 13/15-1/24327094 від 13 січня 2014 р. (арк. спр. 25-29). Акт підписаний представниками позивача з запереченнями (арк. спр. 30-31). ДПІ заперечення розглянуті та відхилені (арк. спр. 32-33).

В акті перевірки вказано, що позивачем порушено вимоги пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.10 статті 200 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року на суму 30328 грн., а також в порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації з ПДВ на суму 30328 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ прийняті 21 січня 2014 року податкові повідомлення - рішення (арк. спр. 34-35): № 0000011501/1102 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 30328 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 15164 грн., № 0000011501/1101 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 30328 грн. Вказані рішення є спірними.

ПП «Пломар» до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за вересень 2013 року віднесений податок на додану вартість за податковими накладними ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» № 75 від 21 січня 2013 року на суму 140000 грн., в тому числі ПДВ 23333 грн. 33 коп., № 104 від 23 січня 2013 року на суму 41968 грн. 52 коп., в тому числі ПДВ 6994 грн. 75 коп., що підтверджено реєстром виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2013 року (арк. спр. 21-23).

В акті перевірки ДПІ вказано, що податкові накладні № 75 від 21 січня 2013 року та № 104 від 23 січня 2013 року заповнені з порушенням вимог пункту 4 Порядку заповнення податкової накладної, оскільки в них не вірно визначено дату договору й не зазначено номер договору, тому підприємством завищено податковий кредит вересня 2013 року на суму ПДВ 30328 грн.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Суд апеляційної інстанції дослідивши податкові накладні № 75 від 21 січня 2013 року та № 104 від 23 січня 2013 року (арк. спр. 39-40) встановив, що вони містять порядкові номери, дату виписки, повні назви продавця та покупця, їх місцезнаходження, індивідуальні податкові номери, номери свідоцтв про реєстрацію продавця та покупця платниками ПДВ, опис товарів, їх кількість, обсяг, ціна постачання, сума ПДВ та вид цивільно-правового договору, у даному випадку вказано, що це договори поставки, які можуть бути як письмовими у вигляді окремого документи, так і вчинятися шляхом обміну рахунками, накладними та платіжними документами. Таким чином, пунктом 201.1 статті 201 ПК передбачено обов'язкове зазначення в податкових накладних саме виду договору, а не його номеру та дати. Посилання ДПІ на Порядок заповнення податкових накладних колегією суддів не приймаються, оскільки це нормативний акт є підзаконним актом, й Податковий кодекс у податкових правовідносинах має найвищу юридичну силу.

ДПІ відносно зазначених податкових накладних також вказало, що вони були виписані по факту документально доведеної передплати товару позивачем, але з огляду на те, що поставка товару не відбулася з вини контрагента та з урахуванням рішення господарського суду Запорізької області від 23 липня 2013 року у справі № 908/2096/13 про стягнення вартості цього товару з контрагента за договором - ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод», включення ПДВ з цих податкових накладних до складу податкового кредиту відбулося з порушенням вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки товар не був поставлений та не використаний в господарській діяльності позивача.

Згідно з абзацом 1 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Абзацом другим цього ж пункту передбачено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи з приписів пункту 198.2 та абзацу 2 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, позивач правомірно сформував податковий кредит по факту передплати (першій події) та був позбавлений можливості використовувати товар у господарській діяльності у зв'язку з його не поставкою, але цей факт не позбавляє платника податку права на податковий кредит. Слід також зазначити, що повернення коштів за рішенням господарського суду не відбулося.

Безпідставне визначення ДПІ про завищення від'ємного значення ПДВ вересня 2013 року, завищення бюджетного відшкодування жовтня 2013 року на суму 30328 грн. свідчить про відсутність підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій за жовтень 2013 року в сумі 15164 грн.

Таким чином, ДПІ безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, тому апеляційна скарга та позов ПП «Пломар» підлягають задоволенню.

Керуючись п. 4 ч. 1 статті 202, статтями 205, 207, 211, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Пломар» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2014 року задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 9 квітня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Задовольнити позовні вимоги приватного підприємства «Пломар» до державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 січня 2014 року: № 0000011501/1102 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 30328 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 15164 грн., № 0000011501/1101 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 30328 грн.

Визнати недійсним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 21 січня 2014 року № 0000011501/1101 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2013 року на суму 30328 грн. та № 0000011501/1102 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 30328 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 15164 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Пломар» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 274 грн. 10 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 3 червня 2014 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді Е.Г.Казначеєв І.А.Васильєва