Ухвала

від 24.04.2014 по справі 2а-27856/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року м. Київ К/9991/41102/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Степашка О.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2011

у справі № 2а-27856/10/0570

за позовом Приватного підприємства «Техпромекспо»

до Державної податкової інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Техпромекспо» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2011 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2011залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ПП «Техпромекспо» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010 валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010; за результатам якої складено акт № 554/23-1/35455946 від 10.11.2010.

В ході вказаної перевірки виявлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»; п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3, ст. 7; п. 1.8, п. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За наслідками висновків вищезазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 30 листопада 2010р. за № 0000982301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 68250,00 грн. з яких 56875,00 грн. основний платіж, 11375,00 грн. штрафні санкції та № 0000992301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 140528,00 грн. з яких 93572,00 грн. основний платіж, 46956,00 грн. штрафні санкції.

З матеріалів справи встановлено, що позивач знаходився у правових відносинах з такими спірними контрагентами як ТОВ ВКФ"Кристал" та ТОВ «Мицар».

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що контрагенти позивача ТОВ «Мицар» та ТОВ ВКФ"Кристал", не задекларували податкові зобов'язання з ПДВ по операціям з позивачем, ухилились від виконання обов'язків по сплаті податку., на підставі чого, відповідач зробив висновок, тому позивач не має права на формування податкового кредиту та валових витрат.

До матеріалів справи надані докази виконання договорів з вказаними контрагентами, а саме первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» та п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Згідно із пп. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.1 ст. 5 та пункту 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», передбачено, що основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст.. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 п. 11.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанції про неправомірність висновок ДПІ Іллічівського району м. Маріуполя про порушення ПП «Техромекспо» п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто завищення валових витрат на 227500,00 грн. у 2 кварталі 2010 року та заниження податку на прибуток на 56875,00 грн., оскільки податковим органом взагалі не досліджувались первинні документи не досліджувались.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону України «Про податок на додану вартість» вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Згідно п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Зважаючи на вище зазначені правові норми, колегія суддів зазначає, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкові накладні, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Суди попередніх інстанцій що дослідивши договір № 09/04 від 09.04.2010 між позивачем і ТОВ ВКФ «Кристал», договір позивача із ТОВ «Мицар» № 207, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, копії платіжних доручень дійшли висновку про реальність вчинених угод позивача з вказаними контрагентами.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Варто також зазначити, що на момент вчинення господарських операцій усі контрагенти позивача були зареєстровані та перебували в ЄДРПОУ та були зареєстровані як платники податку.

До складу податкових зобов'язань у червні 2010 , згідно податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 р. позивачем не у повному обсязі була віднесена реалізація покупцям на загальну суму ПДВ 390413,60 грн.

Але в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, яка була прийнята відповідачем, позивачем було зроблено коригування податкових зобов'язань шляхом самостійного виправлення помилки, що містилося в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 р.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2010 відповідача зобов'язано перенести дані до електронної бази податкової звітності показники поданої податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010.

Відповідачем 29.09.2010 року було отримано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 року, в якому вказані суми податкових зобов'язань, які не булі враховані у декларації за червень 2010 року, на суму 360414,00 грн.

Відповідно до викладеного, суди попередніх інстанцій спростували висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань у червні 2010 року на 390414,0 грн.

У відповідності до п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України № 2181 - ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами), податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена всупереч правил, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, ії не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників.

Зазначеним законом передбачений вичерпний перелік підстав, за яких контролюючий орган має право не визнавати надану платником податків звітність у якості податкової.

Судами встановлено, що позивачем не було порушено Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, при заповненні та поданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2010 р., що також підтверджено судовим рішенням, яке набрало законної чинності.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2011

у справі № 2а-27856/10/0570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя відхилити.

Постанову Державної податкової інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2011 у справі № 2а-27856/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді О.І. Степашка Т.М.Шипуліна