Постанова

від 23.05.2014 по справі 804/7726/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2014 р. Справа № 804/7726/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кучми К.С. при секретарі - Варушка Ю.А. за участю: представників позивача - Компанець М.Б. представника відповідача - Волошиної В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-Дніпро» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Інтерформ-Дніпро», код за ЄДРПОУ 33076092 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.11 по 30.09.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 по 30.09.12 Дніпропетровською ОДПІ були зроблені протиправні висновки щодо встановлених порушень вимог чинного законодавства, які призвели до винесення необґрунтованих податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013 року № 0000072250 та № 0000081510.

Позивач вказує на відсутність порушень вимог податкового законодавства, оскільки податкові зобов'язання за податком на прибуток та податком на додану вартість за операціями купівлі-продажу продукції сформовано ТОВ «Інтерформ-Дніпро» на підставі первинних документів бухгалтерського обліку внаслідок укладених договорів, отримані товари та послуги використано у власній господарській діяльності, розмір витрат на оплату праці є обґрунтованим, відповідає рівню нарахованої та сплаченої заробітної плати та підтверджується документами обліку, податковий кредит за операціями придбання імпортної сировини сформовано на підставі митних декларацій, оформлених відповідно до вимог законодавства. За таких обставин, позивач просив суд: визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області ДПС від 14.03.2013 року № 0000072250 та №0000081510 та судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що відповідачем не надано жодних доказів не отримання позивачем товарів та послуг від його контрагентів, не проведення платежів з ними, в тому числі оплату податку на додану вартість, не використання товарів та послуг в господарській діяльності платника податків. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи. Висновки відповідача про порушення ТОВ ПП «Полімерпласт», ТОВ «Віконні системи» вимог Податкового кодексу України ґрунтуються на судженні про неможливість контрагента позивача здійснювати господарську діяльність у спірних правочинах, а так само висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень, а відтак, не можуть бути покладені в основу податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник відповідача пред'явлені позовні вимоги не визнала та зазначила, що під час проведення зазначеної перевірки позивачем не були надані сертифікати якості на товари.

Висновок Дніпропетровської ОДПІ про нереальність господарських операцій із ТОВ ПП «Полімерпласт», ТОВ «ВК «Віконні системи» та наступне неврахування у податковому кредиті та витратах ТОВ «Інтерфом-Дніпро» виписаних від імені вказаних контрагентів документів як таких, що не мають юридичної сили та доказовості є обґрунтованим, оскільки не мають за собою реальних господарських операцій, як і збільшення доходів скаржника на вартість ТМЦ, оприбуткованих з посиланням на ТОВ ПП «Полімермаш», а фактично отриманих безоплатно від невстановлених осіб. Зокрема, враховуючи те, що Головним слідчим управлінням ДПС України, в тому числі стосовно ТОВ «ВК «Віконні системи», проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками правопорушень, передбачених ч.2 ст.205 та ч.3 ст.212 КК України. Актом перевірки від 21 грудня 2012 року № 7212/224/33972398, складеному ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська за наслідками позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК «Віконні системи», зменшені податкові зобов'язання даного товариства, в тому числі на 2 998,33 грн. за операціями із ТОВ «Інтерфом-Дніпро», здійсненими у лютому 2012 року.

Разом із цим відповідач не погоджується з висновком експерта щодо аудиторських послуг ТОВ «Ернест енд Янг Аудиторські послуги», оскільки, при наданні висновку щодо правомірності встановлених податковим органом порушень по взаємовідносинам з даним контрагентом не прийнято до уваги, що відповідно до пункту 201.1. (підпункт «г») статті 201 ПК України, одним із основних реквізитів податкової накладної є податковий номер платника податку (продавця та покупця), а із наданих для перевірки документів не вбачається реальність виконання ТОВ «Ернст енд Янг Аудиторські послуги» аудиторських послуг, а також їх зв'язок із господарською діяльністю ТОВ «Інтерфом-Дніпро». Щодо завищення адміністративних витрат на суму витрат з оплати праці, відповідач зазначив, що оскільки попереднім актом планової перевірки заниження ТОВ «Інтерфом- Дніпро» адміністративних витрат на суму оплати праці адміністративного персоналу не зафіксовано, висновки акту з даного питання є правомірними.

Крім того представник відповідача вказала, на порушення п.198.2. ст.198, п.201.12. ст.201 Податкового Кодексу України, ТОВ «Інтерфом-Дніпро» завищено податковий кредит у сумі 1 301 468 грн., в тому числі: за грудень 2011 року на суму 111 840 грн., за січень 2012 року на суму 259 526 грн., за березень 2012 року на суму 554 404 грн., за квітень 2012 року на суму 345 372 грн., за травень 2012 року на суму 30 326 грн., а також встановлено заниження податкового кредиту всього на суму 1 301 468 грн., в т.ч. за листопад 2011 року на суму 111 840 грн., за грудень 2011 року на суму 259 526 грн., за лютий 2012 року на суму 554 404 грн., за березень 2012 року на суму 345 372 грн., за квітень 2012 року на суму 30 326 грн. За таких обставин, представник відповідача просила суд у задоволенні позову відмовити, оскільки прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 року № 0000072250 та № 0000081510 є цілком законними та вірними.

Заслухавши пояснення представників сторін, що приймають участь у справі, свідків - ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-Дніпро» (ЄДРПОУ 33076092) зареєстровано Виконавчим комітетом Синельниківської міської ради Дніпропетровської області 13.08.2004 р. за № 1 234 105 0003 000003, та перебуває на обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків та обов'язкових платежів.

Судом також встановлено, що у період з 18.01.2013 року по 14.02.2013 року, на підставі направлень від 18.01.2013 р. № 000055, № 000056, № 000057, № 000058, № 000059, виданих Дніпропетровською МДПІ, згідно п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20, ст.77, п.82.1. ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Дніпропетровської МДПІ від 08.01.2013 р. № 8 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Інтерформ-Дніпро», код за ЄДРПОУ 33076092 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.11 по 30.09.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 по 30.09.12.

Порушення виявлені під час перевірки знайшли своє відображення в акті перевірки від 21.02.2013 р. № 150/225/33076092, а саме:

- п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137, п.138.2, п.138.4, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Інтерфом-Дніпро» занижено податок на прибуток у сумі 631 602 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року у сумі 247 041 грн., за І квартал 2012 року у сумі 112 600 грн., за II квартал 2012 року у сумі 119 695 грн., за III квартал 2012 року у сумі 152 266 грн.;

- ст.234 Цивільного Кодексу України, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10, п.201.12 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого ТОВ «Інтерфом-Дніпро» занизило податок на додану вартість за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року всього на загальну суму 717 919 грн., в т.ч. за лютий 2012 року на суму 19 672 грн., за березень 2012 року на суму 235 222 грн., за квітень 2012 року на суму 335 679 грн., за травень 2012 року на суму 46166 грн., за червень 2012 року на суму 11 880 грн., за липень 2012 року на суму 23 760 грн., за серпень 2012 року на суму 23 760 грн., за вересень 2012 року на суму 21 780 грн.

А також встановлено завищення податку на додану вартість всього на суму 467 284 грн., в т.ч. за листопад 2011 року на суму 49 295 грн., за грудень 2011 року на суму 79 169 грн., за січень 2012 року на суму 338 820 грн.;

- п.1 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме: проведення розрахункових операцій без застосування РРО на загальну суму 50,85 грн., відповідальність за дане порушення передбачена п.1 ст.17 зазначеного Закону, а також порушено п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: здійснення торгівельної діяльності без придбання відповідного торгового патенту у листопаді 2011 року, у лютому 2012 року, у липні 2012 року. Відповідальністю передбачена абз.2 п.125.1 ст.125 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі даного акту перевірки відповідачем були винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 № 0000072250 та №0000081510.

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013 №0000072250 та № 0000081510, прийнятих Дніпропетровською МДПІ є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

У відповідності до п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.1. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Отже, до складу валових витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Пунктом 185.1. ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

В силу п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.1. ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8. статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9. статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

-з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, наявності первинних документів та використання в господарській діяльності цього товару.

Так судом встановлено, що 10.02.2011 р. між ТОВ «Інтерформ-Дніпро» та ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» був укладений господарський договір поставки № 021011 та 03.01.2012 р. та був укладений господарській договір поставки № 030112.

ТОВ «Павлоградське підприємство «Полімерпласт ЛТД» (код за ЄДРПОУ: 36907075) має статус юридичної особи, розташовано за адресою: 51400, Дніпропетровська обл., м.Павлоград, вул.Шутя, буд.3, зареєстровано Павлоградською міською радою Дніпропетровської області 24.02.2010 р.

Відповідно до укладених господарських договорів, постачальник - ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» зобов'язався постачати покупцю - ТОВ «Інтерформ-Дніпро» товар - плівку поліетиленову згідно ГОСТ 10354-82. Відповідно до п.3.4. Договору, поставка товару здійснюється транспортом «постачальника» на умовах поставки: склад «покупця» (СРТ, Інкотермс - 2000, м.Синельникове, вул.Південна промзона, 2). Відповідно до п.3.7. Договору, постачальник із кожною партією товару передає наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну.

Також із матеріалів вбачається, що на виконання вказаних договорів по мірі їх виконання між позивачем та ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» в особі уповноважених представників складалися та підписувалися відповідні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні, податкові накладні. Дані обставини підтвердив допитаний під час судового засідання в якості свідка - директор ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» - ОСОБА_5

На виконання господарського договору поставки від 10.02.2011 р. № 021011 контрагентом позивача - ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» виписано видаткові накладні (№РН-05078 від 17.10.2011 р., № РН-05075 від 10.10.2011 р., № РН-05098 від 15.11.2011 р., № РН-05093 від 08.11.2011 р., № РН-05116 від 19.12.2011 р.) та податкові накладні (№ 3 від 05.10.2011 р., № 1 від 02.11.2011 р., № 3 від 06.12.2011 р.). Всього на підставі господарського договору поставки від 10.02.2011 р. № 021011 ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» поставило позивачу товар на загальну суму 376 200,73 грн., ПДВ 75 240,05 грн., а всього із ПДВ - 451440,28 грн.

На виконання господарського договору поставки від 03.01.2012 р. № 030112 контрагентом позивача - ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» виписано видаткові накладні (№РН-000003 від 17.01.2012 р. , № РН-000013 від 15.02.2012 р., № РН-000029 від 21.03.2012 р., №РН-000041 від 10.04.2012 р., № РН-000054 від 16.05.2012 р., № РН-000087 від 22.06.2012 р., № РН-000107 від 20.07.2012 р., № РН-000106 від 20.07.2012 р., № РН-000137 від 21.08.2012 р., № РН-000164 від 25.09.2012 р.) та податкові накладні (№ 1 від 04.01.2012 р., №3 від 06.02.2012 р., № 2 від 02.03.2012 р., № 2 від 04.04.2012 р., № 1 від 04.05.2012 р., № 5 від 06.06.2012 р., № 5 від 03.07.2012 р., № 11 від 12.07.2012 р., № 2 від 02.08.2012 р., № 3 від 04.09.2012 р.). Всього на підставі господарського договору поставки 03.01.2012 р. № 030112 ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» поставило позивачу товар на загальну суму 782 100 грн., ПДВ 156 420 грн., а всього із ПДВ - 938 520 грн.

Отримані від постачальника товару видаткові та податкові накладні враховані у податковому обліку позивача.

Судом встановлено, що оплату придбаного товару позивач здійснив у безготівковому порядку перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, що підтверджуються платіжними дорученнями: № 359 від 05.10.2011 р., № 632 від 02.11.2011 р., № 906 від 06.12.2011 р., № 21 від 04.01.2012 р., № 1124 від 06.02.2012 р., № 135 від 02.03.2012 р., №1565 від 04.04.2012 р., № 1761 від 04.05.2012 р., № 2002 від 06.06.2012 р., № 2204 від 03.07.2012 р., № 2289 від 12.07.2012 р., № 2454 від 03.08.2012 р., № 2627 від 04.09.2012 р. на загальну суму 1 158 300 грн., ПДВ 231 660 грн., а всього із ПДВ - 1 389 960 грн.

Використання отриманого від ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» товару у господарській діяльності позивача підтверджується: прибутковими ордерами, накладними-вимогами на відпуск матеріалів, оборотними відомостями, матеріальними звітами про витрачання матеріалів, актами їх списання, копії яких містяться в матеріалах справи. Отже, виконання господарських зобов'язань за договором поставки підтверджується належними та допустимими доказами.

Суд критично ставиться до висновків відповідача в акті перевірки, щодо укладення фіктивних правочинів між позивачем та ТОВ ПП «Полімерпласт ЛТД» через те, що звітність з ПДВ за листопад - грудень 2012 та звітність з податку на прибуток за 2012 рік ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» визнана Західно-Донбаською ОДТП як не дійсна «до відома»; в ході проведення перевірки не встановлено факт отримання товарів ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» від контрагентів-продавців; ТОВ «Інтерфом-Дніпро» не надало товарно-транспортні накладні та сертифікати відповідності на придбану продукцію, виходячи із наступного.

Так, відповідачем зазначено, що позивач не мав права відображати у податковому обліку ці операції та формувати валові витрати і податковий кредит на підставі отриманих від ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» видаткових та податкових накладних, оскільки звітність ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» з ПДВ за листопад - грудень 2012 та звітність з податку на прибуток за 2012 рік визнана Західно-Донбаською ОДПІ як не дійсна «до відома».

У відповідності до п.49.1. ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п.49.8. ст.49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Права органів державної податкової служби визначено у статті 20 Податкового кодексу України. При цьому податковий орган не наділений повноваженнями визнавати недійсними податкову звітність, підстав для цього чинне законодавство також не передбачає.

Наказом Державної податкової служби України від 14.06.2012 р. № 516 затверджено Методичні рекомендації щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України.

Відповідно до додатку № 6 до Методичних рекомендації щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, статус «до відома» проставляється щодо кожної попередньої звітності, що подана до граничного терміну подання звітності і була прийнята ОДПС; або у разі допущення оператором помилки при обробці податкової звітності (код причини № 40 та 41 відповідно).

Так, подання платником податків уточненої декларації на протязі звітного періоду, а так само допущення оператором податкового органу помилки при обробці звітності не може вважатися достатньою підставою для визнання правочинів такого платника податків недійсними.

Натомість, судом встановлено, що ТОВ ПП «Полімерпласт ЛТД» у встановлений порядок звітує до податкового органу за місцем реєстрації, податкова звітність контролюючим органом приймається без зауважень, що і підтвердив свідок - ОСОБА_5

Суд критично ставиться до висновків відповідача в акті перевірки, щодо відсутності факту отримання товарів (послуг) ТОВ ПП «Полімерпласт ЛТД» від контрагентів-продавців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного та іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, з огляду на наступне.

ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» реалізує плівку поліетиленову власного виробництва. Виробничі потужності підприємства розташовані за адресою: вул.Шутя, 3, м.Павлоград, Дніпропетровської обл., 51400. Згідно Договору оренди приміщення № 010111 від 01.01.2012 р. підприємство орендує виробниче приміщення площиною - 420 кв.м., з усіма необхідними комунікаціями (ел.енергія, вода). Також, згідно договору оренди обладнання №1/11 від 01.01.2011 р., підприємство орендує обладнання необхідне для виготовлення плівки поліетиленової. Плівка поліетиленова виготовляється із поліетиленових гранул, які закуповуються у постачальників сировини на підставі укладених договорів поставки.

Таким чином, висновки відповідача в акті перевірки про відсутність ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» виробничої бази для здійснення господарської діяльності є необґрунтованими.

Відповідно до п.3.4. та п.3.7. укладеного між позивачем та ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» договору, поставка товару здійснюється транспортом «постачальника», який із кожною партією товару передає наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну. Отже, надання покупцю товарно-транспортних накладних укладеним договором поставки не передбачена та отримання позивачем товарно-транспортних накладних від постачальника умовами договору не передбачено.

Разом із цим, відповідно до вимог Податкового кодексу України наявність або відсутність у платника податку права на валові витрати та податковий кредит не залежить від наявності товарно-транспортних накладних. На підтвердження якості товару на кожну партію плівки поліетиленової постачальником надавався сертифікат якості, а отже висновки відповідача щодо відсутності документів, які підтверджують якість поставляємої продукції - є необґрунтованими.

Так, судом встановлено, що у переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 р. № 28 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 04.05.2005 р. за № 466/10746 вироби із поліетилену відсутні.

Таким чином, згідно чинного законодавства виробник не зобов'язаний проводити сертифікацію поліетиленової плівки та отримувати сертифікат відповідності на цей вид продукції, що також підтверджується листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (вих. № 3412-08/15639-12 від 30.04.2013 р.).

Виходячи з викладеного, вимоги податкового органу про надання сертифікатів відповідності на поліетиленову плівку є також необґрунтованими.

За таких обставин, відсутність у відповідача інформації щодо господарської діяльності ТОВ ПП «Полімерпласт ЛТД» не є доказом, який ставить під сумнів господарську діяльність з даним підприємством позивача.

Так, з висновків судово-економічної експертизи № 1702/1703-13 від 17.04.2014 р., призначеної відповідно до ухвали суду від 25 червня 2013 року /а.с.95-128 том ХІ/, вбачається, що включення ТОВ «Інтерформ-Дніпро» до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування вартості плівки, придбаної у ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» за жовтень 2011 р. - вересень 2012 р. на загальну суму 1 070 198,79 грн., відповідає вимогам ПК України, оскільки придбання та подальше використання такого товару в господарській діяльності підприємства ТОВ «Інтерформ-Дніпро» документально підтверджується даними первинних документів, виписок банку про оплату за товар по даним бухгалтерського обліку.

Разом із цим, включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» за жовтень 2011 р. - вересень 2012 р. на загальну суму 231 660 грн., відповідає вимогам ПК України, оскільки придбання такого товару документально підтверджено даними первинної документації, виписок з банку про оплату за товар, даними бухгалтерського обліку та наявними податковими накладними, які відповідають вимогам Наказу Мінфіну України № 1379 від 01.11.2011 року.

Таким чином, висновком судово-економічної експертизи №1702/1703-13 документально не підтверджується встановлене в акті Дніпропетровської МДПІ №150/225/33076092 від 21.02.2013 року завищення валових витрат на суму 1 070 198,79 грн. за 4 квартал 2011 р. - 3 квартал 2012 р. по рядку 05 декларації з податку на прибуток, заниження доходу на суму 1 389 960 грн. за 4 квартал 2011 р. - 3 квартал 2012 р. по рядку 02 декларації з податку на прибуток, а також завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 231 660 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ПП «Полімерпласт ЛТД» у деклараціях з ПДВ за період жовтень 2011 р. - вересень 2012 р.

Відповідно до акту перевірки від 21.02.2013 року № 150/225/33076092 відповідач вважає фіктивними господарські відносини позивача з ТОВ «ВК Віконні системи», керуючись обставинами викладеними в акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська № 7212/224/33972398 від 21.12.2012 року про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК Віконні системи», код за ЄДРПОУ 33972398 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку.

Так, між позивачем та ТОВ ВК «Віконні системи» було укладено договір від 21.02.2012 року № 4, за яким ТОВ ВК «Віконні системи», в особі директора Іончинкова А.Д. та ТОВ «Інтерформ - Дніпро», в особі директора Макарової Т.М., про виконання робіт з обслуговування вентиляційного обладнання у виробничих цехах за адресою: м.Синельникове, вул.Південня промзона, буд.2.

Суд критично ставиться до висновків відповідача щодо взаємовідносин з ТОВ ВК «Віконні системи», а саме «ТОВ «Інтерформ-Дніпро» завищено валові витрати на суму 14 992 грн. за 1 кв.2012 року та завищено податковий кредит з ПДВ на суму 2 998 грн. за лютий 2012 року, з огляду на наступне.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №1702/1703-13 - господарські операції з виконання робіт по сервісному обслуговуванню вентиляційного обладнання ТОВ «Інтерформ-Дніпро» підрядником ТОВ «ВК «Віконні системи» документально підтверджуються наданим на дослідження актом виконаних робіт № 501 від 19.03.2012 року, підписаний та скріплений печатками сторін, на суму 14 991,67 грн. без ПДВ, ПДВ - 2 998,33 грн., а сума з ПДВ - 17 990 грн., який має усі передбачені законодавством обов'язкові реквізити первинного документа, отже, відповідає вимогам п.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV та п.п.2.4., п.п.2.7. п.2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України» від 24.05.1995 року № 88. Порушень щодо форми, складання первинних документів ТОВ «ВК «Віконні системи» та фактичного виконання робіт в акті перевірки не встановлено.

Дослідженням встановлено, що ТОВ «Інтерфом-Дніпро» задекларовано у складі податкового кредиту за лютий 2012 р. ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «ВК «Віконні системи» у розмірі 2 998,33 грн. по «першій події» - оплаті за виконання робіт, що підтверджується податковою накладною № 83 від 27.02.2012 р. на суму 17 990, грн., у т.ч. ПДВ 2 998,33 грн.

Надана на дослідження податкова накладна № 83 від 27.02.2012 р. по взаємовідносинах з ТОВ «ВК «Віконні системи» на суму ПДВ 2 998,33 грн. відповідає вимогам Наказу Мінфіну України № 1379 від 01.11.2011 р. «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» до складання податкових накладних.

За таких обставин, включення ТОВ «Інтерформ-Дніпро» до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «ВК «Віконні системи» за лютий 2012 р. на суму 2998,33 грн., відповідає вимогам ПК України, оскільки придбання таких робіт документально підтверджується даними первинних документів, виписок банку про оплату за виконання робіт, даними бухгалтерського обліку та наявною податковою накладною, яка відповідає вимогам Наказу Мінфіну України № 1379 від 01.11.2011 р.

Так судом встановлено, що між ТОВ «Інтерформ-Дніпро» (замовник) та ТОВ «Ернест енд Янг Аудиторські послуги» (виконавець) 07.11.2011 року було укладено договір №ATTEST-2011-00524, підписаний та скріплений печатками сторін, предметом якого є виконання узгоджених аудиторських процедур згідно із переліком, визначеним у Додатку №1 до договору. За результатами надання послуг виконавець зобов'язується передати замовнику звіт, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Ціна послуг орієнтовно становить 79 807 грн., крім того, ПДВ 15 961,40 грн., а всього - 95 768,40 грн. Фактична ціна послуг за цим договором відображається у відповідному акті здачі-приймання послуг і складається з сум, сплачених замовником згідно п.5.2 та п.5.2.1 цього договору. Датою завершення послуг за цим договором є дата підписання відповідного акту здачі-приймання послуг. Акт, який підписаний обома сторонами, має засвідчувати, що послуги надані у повному обсязі та замовник не має зауважень до таких послуг.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №1702/1703-13: оплата ТОВ «Інтерформ-Дніпро» аудиторських послуг документально підтверджується наданими на дослідження виписками банку АТ «ОТП Банк» по рахунку №26001001351674 та ДОДАТ «Райффайзен банк аваль» по рахунку №26008083830100, а саме:

-платіжне доручення № 112 від 22.02.2012 року на суму 28 763,64 грн. у тому числі ПДВ - 4 793,94 грн.;

-платіжне доручення № 1441 від 20.03.2012 року на суму 38 340 грн. у тому числі ПДВ - 6 390 грн.;

-платіжне доручення № 1599 від 09.04.2012 року на суму 28 756,44 грн. у тому числі ПДВ - 4 792,74 грн.

Таким чином, у результаті дослідження первинних документів облікових регістрів ТОВ «Інтерформ-Дніпро» щодо взаємовідносин з ТОВ «Ернст енд Янг Аудиторські послуги» за лютий-квітень 2012 р. встановлено:

-договором про надання послуг узгодженої перевірки № ATTEST-2011-00524 від 07.11.2011 р. визначено, що документом, який має засвідчувати, що послуги надані у повному обсязі та замовник не має зауважень до таких послуг є акт здачі-приймання послуг підписаний обома сторонами, предметом вказаного договору зазначено узгоджені аудиторські процедури згідно з переліком визначеним у додатку № 1 до договору;

-додатком № 1 до договору № ATTEST-2011-00524 від 07.11.2011 р. визначений перелік погоджених процедур; в рахунках на оплату призначенням платежу вказано - платіж за аудиторські послуги згідно договору № ATTEST-2011-00524 від 07.11.2011 р.;

-наданий на дослідження акт приймання-передачі аудиторських послуг від 04.04.2012 р. має усі передбачені законодавством обов'язкові реквізити первинного документа, відповідає вимогам п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ та п.п.2.4, п.п.2.7 п.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88;

-оплата за аудиторські послуги документально підтверджується виписками банку АТ «ОТП Банк» по рахунку № 26001001351674 та ДОДАТ «Райффайзен банк аваль» по рахунку № 26008083830100;

-господарські операції з надання аудиторських послуг ТОВ «Ернест енд Янг Аудиторські послуги» за лютий-квітень 2012 р. документально підтверджуються в сумі 79883,40 грн. без ПДВ, ПДВ 15 976,68 грн., сума з ПДВ 95 860,08 грн.; віднесення до складу витрат в декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012 р. таких витрат в сумі 79 883 грн. відповідає вимогам ПК України;

-надані на дослідження податкові накладні ТОВ «Інтерформ-Дніпро» по взаємовідносинах з ТОВ «Ернест енд Янг Аудиторські послуги» лютий - квітень 2012 р. на загальну суму 95 860,08 грн. відповідають вимогам Наказу Мінфіну України № 1379 від 01.11.2011 р. «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» до складання податкових накладних; віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 15976,68 грн. за такими операціями відповідає вимогам ПК України; в матеріалах справи відсутні дані про визнання судом недійсними первинних документів та податкових накладних ТОВ «Ернест енд Янг Аудиторські послуги».

У зв'язку із викладеним, документально не підтверджується всі встановлені в акті Дніпропетровської МДПІ №150/225/33076092 від 21.02.2013 р. завищення ТОВ «Інтерформ-Дніпро» адміністративних витрат по р.06.1 декларації з податку на прибуток на суму 79 883 грн. за 2 кв. 2012 р. та завищення податкового кредиту з ПДВ па суму 15 976,68 грн. за лютий - квітень 2012 р. за рахунок включення суми з придбання аудиторських послуг отриманих від ТОВ «Ернест енд Янг Аудиторські послуги».

Також відповідачем, в акті перевірки 150/225/33076092 від 21.02.2013 р. встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 1 301 468 грн. за період грудень 2011 р. - травень 2012 р. та заниження податкового кредиту на суму 1 301 468 грн. за листопад 2011 р. - травень 2012 р. за рахунок невірного включення до податкового кредиту придбання імпортної сировини для виробництва пінополіуретану у нерезидентів не по даті оплати податку.

Натомість, як вбачається з висновку судово-економічної експертизи № 1702/1703-13, в акті перевірки не встановлено щодо не підтвердження імпортних операцій митними деклараціями.

У результаті дослідження вантажно-митних декларацій ТОВ «Інтерформ-Дніпро», які документально підтверджують придбання імпортної сировини для виробництва пінополеуритану у нерезидентів ТОВ «Риф», Foam source Europe limited Фірма, Лондон Foam source Europe limited Фірма, Велча s.c. Oltchim sa, за період з листопада 2011 р. - квітень 2012 р., а також реєстрів виданих на отриманих податкових накладних декларацій з ПДВ з додатками за період з квітня 2011 р. по травень 2012 р., встановлено, що підприємство позивача за період грудень 2011 р. - травень 2012 р. до складу податкового кредиту включений ПДВ з придбання імпортної сировини не по даті оплати митним органам, а у наступних податкових періодах.

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку митним органом, експертом документально підтверджується встановлене в акті перевірки Дніпропетровської МДПІ № 150/225/33076092 від 21.02.2013 р. заниження позивачем податкового кредиту з ПДВ за період листопад 2011 р. - квітень 2012 р. на суму 1 301 468 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ за період з грудень 2011 р. - травень 2012 р. на суму 1 301 468 грн.

Суд звертає увагу, що таке відображення у декларації сум ПДВ по імпортних операціях не суперечить нормам п.198.6. ст.198 ПК України та не призводить до заниження податку на додану вартість.

Таким чином, зазначене в акті перевірки № 150/225/33076092 від 21.02.2013 р. Дніпропетровської МДПІ заниження податку на прибуток в сумі 631 602 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року у сумі 247 041 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 112 600 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 119 695 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 152 266 грн. і донарахування до сплати податку на прибуток; заниження податку на додану вартість за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2012 р., всього на загальну суму 717 919 грн. і донарахування до сплати податку на додану вартість; завищення податку на додану вартість всього на суму 467 284 грн. в тому числі за листопад 2011 року на суму 49 295 грн., за грудень 2011 року на суму 76 169 грн., за січень 2012 року на суму 338 820 грн., документально та нормативно не підтверджено.

В акті перевірки зазначено, що укладений між позивачем та ТОВ ПП «Полімерпласт ЛТД» договір є фіктивним, укладений без наміру створення правових наслідків, спрямований виключно на отримання податкової вигоди.

Недійсність фіктивного правочину може бути встановлена лише рішенням суду (ч.2 ст.234 Цивільного кодексу України).

Згідно частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними, зокрема фіктивними.

Відповідно до пункту 24 постанови Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Отже, вказані договори сторонами укладено із додержанням вимог цивільного законодавства, в межах звичайної господарської діяльності, з метою настання реальних правових наслідків. Факт передачі товарно-матеріальних цінностей та послуг підтверджується необхідними документами, оплату придбаного товару здійснено у безготівковому порядку, на підтвердження чого надано платіжні доручення та виписки банку про перерахування коштів.

Тож спірні господарські операції відображені в податковому обліку позивача правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення первинними документами. За таких обставин, відсутні докази на підтвердження висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства. Жоден нормативно-правовий акт законодавства України не містить норми щодо солідарної відповідальності за дії контрагентів, отже ТОВ «Інтерформ-Дніпро» не відповідає за будь-які дії своїх постачальників та дії контрагентів своїх постачальників, у т.ч. порушення третіми особами податкового законодавства.

В силу ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що винесені податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 року № 0000072250 та № 0000081510, прийняті Дніпропетровською МДПІ є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова. Згідно ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких в тому числі відносяться витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

Таким чином, суд вважає за можливе, стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інтерфом-Дніпро» судові витрати по справі в розмірі 19 958 грн. /2 294 грн. витрати по сплаті судового збору та 17 664 грн. витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи/.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 р. за номерами 0000072250 та 0000081510, прийняті Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-Дніпро» судові витрати по справі в розмірі 19 958 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Повний текст постанови складений 28 травня 2014 року.

Суддя Кучма К.С.