Ухвала

від 09.10.2014 по справі 804/7726/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2014 рокусправа № 804/7726/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфом-Дніпро»

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Інтерфом-Дніпро» у червні 2013 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000072250 та № 0000081510 від 14 березня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Дніпропетровською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 18.01.2013 по 14.02.2013 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Інтерфом-Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2012, за результатами якої складено Акт № 150/225/33076092 від 21.02.2013.

На підставі висновків акту відповідачем 14 березня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000072250, яким ТОВ «Інтерфом-Дніпро» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 631602,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 96140,25 грн. та № 0000081510, яким ТОВ «Інтерфом-Дніпро» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 250635,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 62658,75 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Інтерфом-Дніпро» з ТОВ ПП «Полімерпласт ЛТД», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Ернст енд Янг Аудиторські послуги» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у періоді, що перевірявся, було занижено податок на прибуток на суму 631602,00 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 250635,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Інтерфом-Дніпро» та ТОВ ПП «Полімерпласт ЛТД» було укладено договори поставки плівки поліетиленової № 021011 від 10.02.2011 та № 030112 від 03.01.2012, на виконання яких були виписані податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, а також проведено оплату товару, що підтверджується виписками з розрахункового рахунку позивача.

Рух придбаного товару та його використання підприємством у власній господарській діяльності підтверджується прибутковими ордерами, довіреностями на отримання ТМЦ, накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, матеріальними звітами, оборотними відомостями по партіям, актами списання матеріалів.

Між ТОВ «Інтерфом-Дніпро» та ТОВ «ВК Віконні системи» було укладено договір сервісного обслуговування вентиляційного обладнання № 4 від 21.02.2012, на виконання якого були виписані податкові накладні, акти виконаних робіт, а також проведено оплату послуг відповідно до виставленого рахунку, що підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача.

Також ТОВ «Інтерфом-Дніпро» було укладено договір надання узгоджених аудиторських процедур з ТОВ «Ернст енд Янг Аудиторські послуги» № ATTEST-2011/00524 від 07.11.2011.

На виконання вказаного договору ТОВ «Ернст енд Янг Аудиторські послуги» було надано звіт про виконання аудиторських процедур, а також били виписані податкові накладні та акт приймання-передачі аудиторських послуг від 04.04.2012. Оплата послуг підтверджується виписками з розрахункового рахунку позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Крім того, в матеріалах справи міститься висновок судово-економічної експертизи № 1702/1703-13 від 17.04.2014, згідно з яким висновки акту перевірки № 150/225/33076092 від 21.02.2013 щодо заниження ТОВ «Інтерфом-Дніпро» податку на прибуток у сумі 631602,00 грн., заниження ПДВ на суму 717919,00 грн. та завищення ПДВ на суму 467284,00 грн. документально та нормативно не підтверджується.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «Інтерфом-Дніпро» господарських операцій з ТОВ ПП «Полімерпласт ЛТД», ТОВ «ВК Віконні системи», ТОВ «Ернст енд Янг Аудиторські послуги» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум витрат по вказаним угодам до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що ТОВ «Інтерфом-Дніпро» не було надано документів, які б підтверджували транспортування товару від ТОВ ПП «Полімерпласт ЛТД», а також документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до якості. При цьому у ТОВ ПП «Полімерпласт ЛТД» відсутні основні фонди, остання звітність з ПДВ за листопад та грудень 2012 року та з податку на прибуток за 2012 рік визнані недійсними податковим органом, що в свою чергу свідчить про безтоварність господарських операцій позивача, здійснених з ТОВ ПП «Полімерпласт ЛТД».

Проте вказані доводи апелянта суд вважає такими, що не спростовують реальність здійснення господарських операцій, адже неподання ТТН в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність поставки товару, тоді як відсутність останніх, за наявності належно складених первинних документів бухгалтерського обліку, не може слугувати єдиною підставою для визнання господарської операції безтоварною.

Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що сертифікати якості видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості. Такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що податкова дисципліна ТОВ ПП «Полімерпласт ЛТД» не впливає на добросовісність виконання позивачем своїх господарських та податкових зобов'язань.

Щодо посилання апелянта на акт перевірки ТОВ ВК «Віконні Системи» № 7212/224/33972398, складений ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська 21.12.2012, на підставі якого податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з вказаним контрагентом, колегія суддів зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентом позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи апелянта стосовно не надання позивачем до перевірки звіту про отримані від ТОВ «Ернст енд Янг Аудиторські послуги» аудиторські послуги, який би містив повний перелік робіт та послуг суд апеляційної інстанції також знаходить необґрунтованими, адже чинним законодавством не передбачено обов'язкової форми та змісту таких звітів, складання останніх суб'єктами господарювання здійснюється в довільній формі.

Окрім того суд зазначає, що допущення ТОВ «Ернст енд Янг Аудиторські послуги» помилки при складанні податкових накладних на виконання договору № ATTEST-2011/00524 від 07.11.2011, а саме невірне зазначення індивідуального податкового органу, яка в подальшому була виправлена, не може слугувати єдиною підставою для позбавлення позивача права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року в адміністративній справі № 804/7726/13-а - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 14 жовтня 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Т.І. Ясенова