Постанова

від 04.06.2014 по справі 913/1901/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.06.2014 справа №913/1901/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кододової О.В. суддів:Гези Т.Д., Радіонової О.О. При секретарі судового засідання: Коломієць С.О. за участю представників сторін: від позивача:Безверхий С.В. (за довіреністю) від відповідача: Не з»явився від ВДВС: Не з»явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "СИРИУС", м.Луганськ на ухвалу господарського суду Луганської області від 28 квітня 2014р. за заявою: Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "СИРИУС", м.Луганськ на дії ВДВС Алчевського міського управління юстиції, м.Алчевськ Луганської області у справі№913/1901/13(головуючий суддя Вінніков С.В., судді Голенко І.П. та Ворожцов А.Г.) за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ ГРУП", м.Донецьк до відповідача:Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "СИРИУС", м.Луганськ про стягнення 114286 грн. 30 коп.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 28.04.2014р. відмовлено у задоволенні заяви Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "СИРИУС", м.Луганськ на дії та бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції у справі №913/1901/13(головуючий суддя Вінніков С.В., судді Голенко І.П. та Ворожцов А.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ ГРУП", м.Донецьк до Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "СИРИУС", м.Луганськ про стягнення 114286 грн. 30 коп.

Ухвала господарського суду мотивована відсутністю підстав для визнання незаконними дій Відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції по складанню актів опису й арешту майна.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду, Мале приватне виробничо-комерційне підприємство "СИРИУС", м.Луганськ, звернулось з апеляційною скаргою про її скасування.

В апеляційній скарзі заявник посилається та те, що спірна ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що при прийняті ухвали судом не надано належної оцінки доводам викладеним в заяві. Крім того, апелянт стверджує, що господарським судом не з'ясовано той факт, що дій державного виконавця перевищують необхідні дії для виконання рішення. Суд не звернув уваги на те, що діючими нормами чинного законодавства передбачений відповідний порядок звернення стягнення на майно боржника, при цьому боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу. Боржником було запропоновано державному виконавцю звернути стягнення на автомобіль МАЗ 5337, однак виконавцем безпідставно було описано майно автозаправної станції.

Відповідач та ВДВС не скористалися правом участі представників в судовому засіданні апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Згідно зі ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня прийняття апеляційної скарги до провадження. З врахуванням скороченого терміну розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого суду та відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними в ній доказами і не зв'язана доводами апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, доводи заявника скарги, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.11.2013 у справі № 913/1901/13 позовні вимоги задоволено частково та присуджено до стягнення з Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "СИРИУС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОХІМ ГРУП" борг в сумі 94600 грн. 00 коп., судовий збір у сумі 2163 грн. 73 коп. Провадження у справі в частині стягнення пені в сумі 13586 грн. 30 коп. припинено.

На виконання зазначеного рішення господарським судом Луганської області 3 грудня 2013 року видано відповідний наказ.

Як вбачається з матеріалів справи постановою ВДВС Алчевського МУЮ від 19.12.2013р. було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу суду № 913/1901/13.

Постановами від 24.01.2014р. накладено арешт на кошти боржника в сумі 106 521 грн. 22 коп.

Постановою від 07.02.2014р. накладено арешт на транспортні засоби боржника.

Постановою від 13.02.2014р. накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме автозаправні станції що знаходяться за адресами: Луганська обл., м. Брянка, вул. Луганська, 30; Луганська обл., м. Брянка, вул. Донбасівська, 1е; Луганська обл., м. Перевальськ, вул., Кірова, 143.

Державним виконавцем 21.02.2014р. винесено постанови № 41305501 та № 42067842 про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.

13.03.2014р. надійшла скарга Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "СИРИУС" від 12.03.2014р. № б/н на дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції, в якій скаржник просить суд:

- визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції, спрямовані на опис та арешт майна МПВКП "Сириус" - автозаправної станції, що знаходиться за адресою: Луганська область, Перевальський район, м. Перевальськ, вул. Кірова, 143;

- визнати неправомірною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Алчевського міського управління юстиції, що полягає у нездійсненні опису, нездійсненні арешту та нездійсненні визначення вартості (оцінки) рухомого майна - автомобіль МАЗ 5337.

В обґрунтування скарги заявник посилався на захист порушених прав та законних інтересів підприємства, оскільки державним виконавцем безпідставно описано майно боржника.

Господарський суд ухвалою від 28.04.2014р. відмовив у задоволенні зазначеної скарги.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду у справі не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до п. п. 1 п. 1 ст. 32 вказаного Закону заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно з п. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Як було зазначено вище та вбачається з матеріалів справи державним виконавцем 21.02.2014р. винесено постанови № 41305501 та № 42067842 про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Загальна сума звернення стягнення за зведеним виконавчим провадженням становить 298 459 грн. 01коп.

Статтею 52 зазначеного Закону передбачено порядок звернення стягнення на майно боржника. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Статтею 57 вказаного вище Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту.

Пунктом 1 ст. 58 Закону передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 59 Закону майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу. Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що ВДВС у межах своєї компетенції відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" здійснював заходи спрямовані на виконання рішення господарського суду по справі № 913/1901/13.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а ухвалу господарського суду Донецької області такою, що ґрунтується на законодавстві та матеріалах справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.33,34,43, 101, 102, 103, 105, 106, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "СИРИУС", м.Луганськ, на ухвалу господарського суду Луганської області від 28.04.2014року у справі №913/1901/13 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 28.04.2014року у справі №913/1901/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий Кододова О.В.

Суддя Геза Т.Д.

Суддя Радіонова О.О.

Надруковано: 7 прим.

1 прим. - позивачу

1 прим. - відповідачу

1 прим. - у справу

2 прим. - апеляційному суду

1 прим. - ВДВС

1 прим. - ГСЛО.