Постанова

від 04.06.2014 по справі 22/313

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р. Справа№ 22/313

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Тищенко О.В.

при секретарі Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - не з'явився;

від відповідача - Шевчук А.В. (представник за довіреністю);

від третьої особи - Проноза Г.С. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 р.

по справі № 22/313 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»

до Державного підприємства «Енергоринок»

третя особа на стороні відповідача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики

про стягнення 1 629 690 681,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2014 р. по справі №22/313 в частині основного боргу припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» прийнято до провадження.

Державне підприємство «Енергоринок» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2014 р. у справі №22/313 без змін з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Державним підприємством «Енергоринок» заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи копії судових рішень по справі №910/8153/13, в саме: копія постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 та копію постанови Вищого господарського суду України від 10.02.2014р.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики також заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2014 р. у справі №22/313 без змін та просить врахувати надані під час розгляду справи судом першої інстанції письмові пояснення.

Ухвалою від 14.05.2014р. суд зобов'язував публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» подати обґрунтований розрахунок інфляційних витрат та 3% річних.

Зазначене залишено без виконання.

Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлене.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, розгляд справи проводиться за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений.

Після судового засідання на адресу суду надійшли електронні повідомлення про відкладення розгляду справи, а саме о 12:12 та о 15:58.

Про розгляд справи 04.06.2014р. о 10:15 представник позивача був належно повідомлений. Крім того, як свідчать матеріали справи представник позивача ознайомлювався із матеріалами справи у приміщенні суду.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

31.08.1999 р. між державним підприємством Національна енергетична компанія «Укренерго» (НЕК) (правонаступником якого є державне підприємство (ДП) «Енергоринок») та відкритим акціонерним товариством «Донбасенерго» (ДАЕК) (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Донбасенерго») з метою забезпечення виконання Договору між членами оптового ринку електроенергетики (ДЧОРЕ) було укладено договір № 70/01-ЕР, за умовами якого ДАЕК продає, а НЕК купує електроенергію та здійснює її оплату відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору сторони визнали свої зобов'язання за ДЧОРЕ.

Розрахунок за придбану НЕК електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ДАЕК та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством (п. 4.1 Договору).

Платежі за фактично продану ДАЕК електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання НЕК відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджений Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ), у строки і в порядку визначеному в чинній Інструкції про порядок використання коштів ОРЕ України (ІВКОР), яка є додатком до ДЧОРЕ (п. 4.2 Договору).

Відповідно до ст. 92 Конституції України засади організації та експлуатації енергосистем визначаються виключно законом, яким є Закон України «Про електроенергетику».

Згідно з преамбулою Закону України «Про електроенергетику» закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії.

Оскільки сторони за Договором є членами ринку електричної енергії України, при купівлі електричної енергії відповідно до Закону України «Про електроенергетику» застосовується механізм оплати через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про електроенергетику» купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на електростанціях, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу електропостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Статтею 15-1 Закону України «Про електроенергетику» встановлено порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії. Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію України та спожиту електричну енергію енергопостачальними організаціями, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії, яким є відповідач, відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання (до 2002 року - розподільчі рахунки). Такі розрахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.

Зокрема, перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюються уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використанням оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України. На оптового постачальника електричної енергії покладено обов'язок щоденного інформування учасників оптового ринку електричної енергії і органів виконавчої влади про стан проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії.

Виходячи з тлумачення поняття алгоритму та поточного рахунку із спеціальним режимом використання, яке наведено у статті 1 Закону України «Про електроенергетику», алгоритм оптового ринку електричної енергії - це порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України, а поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії - це рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.

Отже, порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії державного підприємства «Енергоринок» є не договірною умовою, а законодавчим приписом.

Таким чином, поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідача, який є в одній особі покупцем і продавцем електричної енергії, використовуються для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та для розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії, порядок яких визначений, зокрема, шляхом застосування алгоритму.

Крім того, пунктом 8 ДЧОРЕ до обов'язків розпорядника коштів оптового ринку електричної енергії віднесено дотримання ІВКОР згідно з Правилами оптового ринку електричної енергії України, а також установлено, що розпорядник коштів оптового ринку електричної енергії не зобов'язаний платити за куплену електричну енергію інакше, ніж передбачено ІВКОР. Згідно з положеннями пункту 19.3 «в» ДЧОРЕ зобов'язання державного підприємства «Енергоринок» стосовно платежу за електричну енергію, що була закуплена відповідно до цього договору, чітко обмежуються коштами, наявними в нього згідно з ІВКОР.

Як свідчать матеріали справи, згідно з висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4585/4585/13-45 від 28.10.2013р. ДП «Енергоринок» повинен був перерахувати ВАТ «Донбасенерго» 2724750264,77 грн. (з ПДВ) за період з 01.10.2000 р. по 01.10.2001 р.

Господарським судом міста Києва було встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 303 375 758,36 грн., зазначене сторонами не спростовано.

Під час розгляду справи в суді відповідачем було погашено основний борг.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Щодо решти позовних вимог, то Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив грошове зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

До стягнення заявлено 287 025 258,64 грн. інфляційних витрат та 39 289 664,98 грн. 3% річних.

В матеріалах справи відсутні докази недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів Оптового ринку електричної енергії та порушення останнім прав позивача на одержання коштів за продану електричну енергію за період з 01.10.2000 р. по 01.10.2001 р.

Додержання відповідачем вказано алгоритму було предметом експертного дослідження. Відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи № 4540 від 19.12.2006 р. державним підприємством «Енергоринок» був дотриманий алгоритм відрахування коштів за період з 01.10.2000 р. до 01.10.2001 р. з поточного рахунку із спеціальним режимом використання на поточний рахунок відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго» за електричну енергію.

За час розгляду справи у суді першої інстанції судово-бухгалтерська експертиза призначалась двічі.

Висновки двох експертиз підтверджують дотримання ДП «Енергоринок» алгоритму оптового ринку електричної енергії, встановленого НКРЕ. ДП «Енергоринок» діяло в межах законодавства України та у відповідності до умов договору.

Відповідач не має можливості впливати на перерахування коштів та їх обсяг, оскільки перерахування коштів здійснюється виключно на підставі алгоритму, яким визначається частка коштів, наявних на поточному рахунку із спеціальним режимом використання.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, оскільки відсутні докази порушення відповідачем порядку здійснення розрахунків, які визначаються на підставі алгоритму.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2014р. у справі № 22/313.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2014р. у справі № 22/313 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 22/313 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.Г. Смірнова

О.В. Тищенко