Ухвала

від 20.11.2014 по справі 22/313

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 листопада 2014 року Справа № 22/313

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Добролюбової Т.В., суддів:Бакуліної С.В., Волковицької Н.О., Грейц К.В., Мачульського Г.М., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 20.08.2014 у справі№22/313 за позовомПублічного акціонерного товариства "Донбасенерго" доДержавного підприємства "Енергоринок" третя особаНаціональна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики України простягнення 1 629 690 681, 98 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Донбасенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Енергоринок" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення 1 303 375 758, 36 грн. заборгованості за відпущену відповідно до умов договору № 70/01-ЕР електроенергію, 287 025 258, 64 грн. збитків від інфляції та 39 289 664, 98 грн. процентів річних.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 06.03.2014 провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 303 375 758, 36 грн. припинено. В задоволенні вимог про стягнення процентів річних та збитків від інфляції відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 у справі №22/313, рішення господарського суду міста Києва від 06.03.2014 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2014 у справі №22/313 постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 залишено без змін.

Публічним акціонерним товариством "Донбасенерго" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.08.2014 у справі №22/313, в якій заявник просить зазначену постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статті 625 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду від 22.11.2011 у справі №15/072-10/17 , від 15.12.2011 у справі №03/5026/492/2011 , від 18.10.2006 у справі №37/130 .

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як убачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 20.08.2014 у справі №22/313 , про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанції щодо відмови в позові в частині стягнення збитків від інфляції та відсотків річних за прострочення оплати електроенергії оскільки, враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт погашення відповідачем заборгованості за електроенергію поставлену відповідно до умов укладеного між сторонами договору, суд касаційної інстанції виходив з відсутності доказів недотримання відповідачем встановленого алгоритму використання коштів оптового ринку електричної енергії та порушення останнім прав позивача на одержання коштів за продану електричну енергію у спірний період.

Водночас, приймаючи постанову від 22.11.2011 у справі №15/072-10/17 , на яку посилається заявник, Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції та відсотків річних. При цьому суд касаційної інстанції врахував встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи стосовно наявності у відповідача заборгованості за поставлену позивачем електроенергію, а відтак неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу електроенергії.

З огляду на викладене, із заяви не вбачається ознак неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки судові рішення у цих справах прийнято і застосовано норми матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Крім того, постанова Вищого господарського суду України від 18.10.2006 у справі №37/130 , а також постанова Вищого господарського суду України від 15.12.2011 у справі №03/5026/492/2011 (в частині стягнення інфляційних та 3% річних), якими рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи передано на новий розгляд до суду першої інстанції, не можуть бути доказами неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанов про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідні постанови не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України.

За таких обставин відсутні передбачені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Донбасенерго" у допуску справи №22/313 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ.Добролюбова Судді С.Бакуліна Н.Волковицька К.Грейц Г.Мачульський