Постанова

від 02.06.2014 по справі 914/4441/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. Справа № 914/4441/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Данко Л.С.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - Рубель Б.Я.

від відповідача (скаржника) - не з'явився

від третьої особи-1 - не з'явився

від третьої особи-2 - Сопків С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "ДТК - Сервіс", б/н від 16.04.2014 року

на рішення господарського суду Львівської області від 31.03.2014 року (підписане 07.04.2014 року), головуючий cуддя - Коссак С.М., судді: Шпакович О.Ф., Манюк П.Т. у справі № 914/4441/13

за позовом Малого приватного підприємства "Левант", м. Стрий, Львівська область

до відповідача Приватного підприємства "ДТК - Сервіс", м. Дрогобич, Львівська область

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство Всеукраїнського Акціонерного Банку "ВІ ЕЙ БІ Банк", м.Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Стрийська торгівельна компанія", м. Болехів, Івано-Франківська область

про усунення перешкод у користуванні майном

в с т а н о в и в :

враховуючи уточнення до позовної заяви (вх.№711/14 від 13.02.2014 року, арк. справи 108), Мале приватне підприємство «Левант» звернулось до господарського суду з позовом про зобов'язання Приватне підприємство «ДТК-Сервіс» усунути перешкоди у користуванні та володінні нерухомим майном, шляхом звільнення у десятиденний строк з моменту набрання законної сили судовим рішенням, приміщення магазину загальною площею 699,3 кв. м, що належить МПП «Левант» і перебуває у іпотеці ПрАТ Всеукраїнського Акціонерного Банку «ВІ ЕЙ БІ Банк» та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.03.2014 року по справі №914/4441/13, позов Малого приватного підприємства «Левант» задоволено. Зобов'язано ПП "ДТК - Сервіс" у десятиденний строк з моменту набрання законної сили рішення суду звільнити приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду мотивоване тим, що, оскільки договір оренди нежитлових приміщень (у користуванні якими, позивач просить усунути перешкоди) від 30.05.2012 року, укладений між ПП «ДТК - Сервіс» та ПП «Стрийська торгівельна компанія», в силу ст.12 Закону України «Про іпотеку» є нікчемним, а інших документів, які б підтверджували право власності чи право користування майном відповідач суду не надав, у такого відсутні правові підстави використовувати приміщення магазину, що знаходиться у АДРЕСА_1, відтак, вимога позивача, як власника нерухомого майна про усунення перешкод у його користуванні є підставною та підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «ДТК - Сервіс» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 31.03.2014 року по справі №914/4441/13, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, вказуючи на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, скаржник вказує на відсутність підстав для звільнення останнім спірного приміщення, оскільки вважає, що договір оренди нерухомого майна від 30.05.2012 року є чинним та погоджений іпотекодержателем згідно протоколу засідання зборів комітету кредиторів від 05.03.2012 року. Крім того, вважає помилковим висновок суду про відсутність питання оспорення права власності позивача на спірне майно, оскільки у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ перебуває на розгляді справа №456/2473/13-ц з приводу права власності на приміщення магазину, у зв'язку з чим, скаржник подавав до місцевого господарського суду клопотання про зупинення справи №914/4441/13 до вирішення наведеної вище справи, яке суд першої інстанції, на думку апелянта, безпідставно відхилив.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 року склад судової колегії змінено, замість судді Дякович О.В. введено суддю Бойко С.М.

19.05.2014 року представник ПП «Стрийська торгівельна компанія» подав суду клопотання про зупинення провадження у справі (вих.№19/05-02 від 19.05.2014 року), у зв'язку з поданням касаційної скарги на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року, якою повернуто апеляційну скаргу останнього. Крім того, 29.05.2014 року подав суду клопотання (вих.№29/05-01 від 29.05.2014 року), в якому просив долучити до матеріалів касаційної скарги додатки та зупинити провадження у справі.

В судовому засіданні представник ПП «Стрийська торгівельна компанія» дані клопотання підтримав та просив задоволити такі.

Представник позивача в судовому засіданні проти заявлених клопотань про зупинення провадження у справі заперечив.

Відповідно до п.3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та ч.1 ст.79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Колегія суддів, розглянувши наведені вище клопотання, враховуючи положення ст. 79 ГПК України, оскільки при розгляді касаційної скарги не встановлюватимуться обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у справі №914/4441/13, не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі, а відтак, відхиляє, заявлені ПП «Стрийська торгівельна компанія», клопотання про зупинення провадження у справі. Клопотання останнього (вих.№29/05-01) в частині долучення до матеріалів касаційної скарги додатків судом задоволено, та вказані в клопотанні додатки долучено до матеріалів скарги.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду Львівської області від 31.03.2014 року по справі №914/4441/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (ПП "Стрийська торгівельна компанія") в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги ПП «ДТК - Сервіс» та просив задоволити таку, а оскаржуване рішення - скасувати.

Представники відповідача (скаржника) та третьої особи-1 в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується витягом з реєстру вихідної кореспонденції ЛАГС від 21.05.2014 року та повідомленням про відкладення розгляду справи від 19.05.2014 року (арк. справи 204, 205).

Оскільки явка представників відповідача та третьої особи-1 не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи-2, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно постанови господарського суду Львівської області від 14.04.2011 року по справі №28/44 МПП «Левант» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Надлонка Андрія Івановича.

У власності МПП «Левант» знаходиться нерухоме майно - приміщення магазину загальною площею 699,3 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке посвідчується: Реєстраційним посвідченням серія АА №00086 від 06.06.2000 року, запис в реєстраційній книзі №1 за реєстровим №154 06.06.2000 року, виданим Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації; Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №33977692 від 27.04.2012 року, виданого КП Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", підстава договір купівлі - продажу від 02.06.2000 року (розмір частки 1/1), назва будівлі - магазин, заг. площа 670,4 кв. м. (загальна площа магазину зменшилася на 28,9 кв.м у зв'язку з реконструкцією та неприйняттям в експлуатацію); Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на об'єкт нерухомого майна - магазин, за адресою: АДРЕСА_1, заг. площею 699,3 кв. м, інд. №17072405 від 30.01.2014 року, реєстраційний №281545946107, дата державної реєстрації 29.01.2014 року, підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу від 02.06.2000 року (розмір частки 1/1).

13.07.2007 року між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний банк (в тексті договору - кредитодавець) та ОСОБА_7 (в тексті договору - позичальник) укладено кредитний договір №86/07/05, відповідно до умов якого, а саме: п.1.3, забезпеченням виконання зобов'язань позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, завданих порушенням виконання зобов'язань кредитодавця виступає забезпечення, а саме нерухомість, яка належить МПП «Левант», а саме: серед іншого, будівля магазину загальною площею 675,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до п.7.5 кредитного договору, останній набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.

В забезпечення виконання зобов'язань за наведеним вище кредитним договором, 17.07.2007 року між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний банк (в тексті договору - іпотекодержатель) та МПП «Левант» (в тексті договору - іпотекодавець) укладено договір іпотеки №V17108. Відповідно до умов договору, предметом іпотеки виступила нежитлова будівля магазину за адресою: АДРЕСА_1, що належить позивачу. Даний договір посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори на підставі ст.73 ЗУ "Про нотаріат" та зареєстрований в реєстрі за №1-3722, в реєстрі заборон за №83.

Статтею 3 договору іпотеки сторони погодили обмеження відносно розпорядження предметом іпотеки. Так, відповідно до п.3.1 договору, іпотекодавець згоден з тим, що протягом дії договору іпотеки він не має права без згоди іпотекодержателя, серед іншого, передавати предмет іпотеки (нерухоме майно) в спільну діяльність, лізинг, найм (оренду), користування.

Згідно статті 6 договору іпотеки, остання виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору та припиняється у разі: припинення дії кредитного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до норм чинного законодавства та даного договору; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання цього договору недійсним; знищення (втрати) предмета іпотеки (якщо іпотекодавець не відновив його), - в порядку, передбаченому п.4 договору.

В подальшому, всупереч положенням договору іпотеки щодо обмежень стосовно розпорядження предметом іпотеки, 14.07.2009 року між МПП «Левант» (в тексті договору - орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_8 (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень, серед яких і забезпечене іпотекою приміщення, що знаходиться у АДРЕСА_1 (п.1.1 договору оренди), без відповідного погодження банку.

Слід зазначити, що угодою від 02.04.2010 року сторони погодили замінити орендаря (ФОП ОСОБА_8) новим орендарем - ПП "Стрийська торгівельна компанія".

30.05.2012 року між ПП «Стрийська торгівельна компанія» та ПП "ДТК-Сервіс" укладено договір оренди нежитлових приміщень, серед яких і приміщення площею 25 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.1.1.1 договору).

Позивач, враховуючи, що наведені вище договори оренди нерухомого майна згідно положень ст. 215 ЦК України є нікчемними в силу ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», оскільки, такі укладені без відповідного погодження банку, у іпотеці якого перебувало нерухоме майно, звернувся з позовом до відповідача - ПП «ДТК - Сервіс» про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення приміщення магазину загальною площею 699,3 кв.м, що належить на праві власності позивачу та перебуває у іпотеці ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк "ВІ ЕЙ БІ Банк" та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що 06.12.2012 року ліквідатор МПП "Левант" звернувся з листом до начальника Стрийського МВ ГУМВСУ у Львівській області про порушення кримінальної справи за фактом незаконного захоплення приміщень магазинів МПП "Левант", зокрема за адресою: АДРЕСА_1. Листами слідчого СВ Стрийського МВ ГУМВСУ у Львівській області від 14.12.2012 року та 10.01.2013 року повідомлено про те, що заяву про факт незаконного захоплення приміщень магазинів МПП "Левант", зокрема за адресою: АДРЕСА_1 приєднано до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12012150130000182, так як факти, які зазначені у цій заяві стосуються кримінального провадження. Зокрема, постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 29.08.2011 року порушено кримінальну справу за фактами шахрайства та привласнення документів, штампів, печаток, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.2 ст.357 КК України.

Також судом відзначено, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13.09.2013 року у справі №456/2473/13-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про визнання права власності та поділ майна подружжя позов задоволено та визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_9, зокрема, магазин площею 670,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Проте, рішенням колегії суддів судової палати у цивільний справах Апеляційного суду Львівської області від 17.12.2013 року у справі №456/2473/13 за апеляційною скаргою МПП "Левант" згадане вище рішення міськрайонного суду скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що установивши у справі, яка переглядається, факт оформлення права власності на оспорювані приміщення за МПП "Левант" та видачі йому правовстановлюючих документів, суд першої інстанції безпідставно своїм рішенням змінив правовий режим майна приватного підприємства на режим спільного сумісного майна подружжя.

Частиною 1 ст.321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу положень ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як уже зазначено вище, місцевим господарським судом встановлено, що нерухоме майно, у користуванні яким позивач просить усунути перешкоди, належить останньому на праві власності, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач користується приміщенням позивача на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 30.05.2012 року, укладеним між ПП «Стрийська торгівельна компанія» та ПП «ДТК - Сервіс». Факт здійснення відповідачем у приміщенні магазину господарської діяльності підтверджується: Актом виїзду та огляду приміщення від 11.02.2011 року, Актами огляду приміщень МПП "Левант" від 10.04.2013 року, від 29.05.2013 року, від 24.07.2013 року, від 21.08.2013 року, від 24.03.2014 року, договором про надання охоронних послуг №30/04 ОП від 30.04.2013 року, Актом прийому-передачі об'єкта під охорону від 30.04.2013 року, Актом огляду та обстеження приміщення магазину МПП "Левант" від 24.03.2014 року за участю охоронця ТзОВ "Форт Груп Пост". Крім того, Актом огляду та обстеження приміщення магазину МПП "Левант" від 24.03.2014 року встановлено, що на стіні магазину виявлено торговий патент серії ТПВ №002993, виданий ДТК "Сервіс", код ЄДРПОУ 38252174, дата видачі патенту з 11.06.2012 року по 31.05.2017 року.

Однак, нерухоме майно, яким користується відповідач згідно договору оренди, перебуває в іпотеці ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк "ВІ ЕЙ БІ Банк" на підставі договору іпотеки №V17108 від 17.07.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори на підставі ст.73 ЗУ "Про нотаріат" та зареєстрованого в реєстрі за №1-3722, в реєстрі заборон за №83, відповідно до п.3.1 якого іпотекодавець згоден з тим, що протягом дії договору іпотеки іпотекодавець не має права без згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, найм (оренду), користування. Крім того, МПП "Левант" зобов'язалось без письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати дій, пов'язаних зі зміною власності на предмет іпотеки, а також дій по передачі останнього у наступну іпотеку, найм (оренду), в безоплатне користування, лізинг, спільну діяльність чи оперативне управління третім особам (п.5.3.7 договору іпотеки).

Згідно ст. 12 ЗУ "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем, переданого в іпотеку, майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є нікчемним в силу закону.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 ст.236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

З огляду на наведені вище положення, оскільки договір оренди нежитлових приміщень від 30.05.2012 року укладено під час перебування приміщення магазину по АДРЕСА_1 (яке і було предметом оренди) у іпотеці банку (третьої особи-1), який не погоджував укладення вказаного договору, а також договорів оренди, укладених раніше, такі договори, в силу ст.12 ЗУ «Про іпотеку» є нікчемними.

Відтак, у зв'язку з відсутністю у відповідача будь-яких інших правових підстав на користування нерухомим майном позивача, останній, як власник майна, посилаючись на ст.391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У зв'язку з наведеним вище, враховуючи, що відповідач чинить перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження своїм майном, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову та зобов'язання відповідача усунути перешкоди у користуванні та володінні нерухомим майном, шляхом звільнення у десятиденний строк з моменту набрання законної сили судовим рішенням, приміщення магазину загальною площею 699,3 кв. м, що належить МПП «Левант» і перебуває у іпотеці ПрАТ Всеукраїнського Акціонерного Банку «ВІ ЕЙ БІ Банк» та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо посилань скаржника на існування спору щодо власника майна, то судова колегія не бере такі до уваги, оскільки, як зазначалось вище, рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 17.12.2013 року у справі №456/2473/13-ц рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 13.09.2013 року у справі №456/2473/13-ц за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про визнання права власності та поділ майна подружжя, яким позов задоволено та визнано об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_9, зокрема, магазин площею 670,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що установивши у справі, яка переглядається, факт оформлення права власності на оспорювані приміщення за МПП "Левант" та видачі йому правовстановлюючих документів, суд першої інстанції безпідставно своїм рішенням змінив правовий режим майна приватного підприємства на режим спільного сумісного майна подружжя.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 31.03.2014 року по справі №914/4441/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «ДТК - Сервіс» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повну постанову складено 04.06.2014 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Данко Л.С.