Постанова

від 04.06.2009 по справі 2/533

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м.

Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

м. Київ

 04.06.2009 р.                                                                                

№ 2/533

Окружний адміністративний суд міста

Києва у складі головуючого судді 

Келеберди В.І. при секретарі судового засідання  Бузінський А.В.  вирішив адміністративну справу

за позовом

 ОСОБА_1

до

 ГУ МВС України

в м.Києві  третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача Шевченківське РУГУ МВС України

у м. Києві

про

 визнання наказу

про звільнення незаконним, поновлення на службі

Обставини справи:

          ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним

та скасування наказу ГУ МВС України в м. Києві від 30.08.2008р. № 816 про

звільнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1; про поновлення позивача в органах внутрішніх

справ; про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного

прогулу з 30.08.2008р.

          В

обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Конституцію України, Кодекс

Законів про працю України, Постанову Кабінету Міністрів України від

29.07.1991р. № 114 “Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і

начальницьким складом ОВС Української РСР” та зазначає, що відповідачем

безпідставно винесено наказ від 30.08.2008р. № 816, аргументуючи тим, що даний

наказ був затверджений керівництвом ГУ МВС України в м. Києві під час

відсутності позивача у зв'язку із хворобою.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, про

безпідставність вимог позивача, в зв'язку з порушенням позивачем строку

звернення до адміністративного суду. Крім того, відповідач зазначає, що

оскаржуваний наказ було прийнято згідно вимог чинного законодавства України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача підтримає заперечення відповідача і вважає, що

позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно

з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які

мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2р. ОСОБА_1

був прийнятий на службу в ІНФОРМАЦІЯ_1

Наказом Головного управління МВС України в місті Києві

від 30.08.2008р. № 816  о/с за грубе

порушення службової дисципліни ОСОБА_1 звільнено з ІНФОРМАЦІЯ_1за п. “є”. ст.

64.

Як вбачається з матеріалів справи з вказаним наказом

позивач був ознайомлений 02.09.2008р.

Згідно висновку від 30.08.2008р., затвердженого

начальником Головного управління МВС України в місті Києві генерал-лейтенанта

міліції ОСОБА_2ОСОБА_1 8 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Позивач має 3 діючи дисциплінарні стягнення оголошені наказами Шевченківського

РУ ГУ МВС України в м. Києві. 22.08.2008р. позивач прибув на роботу о 12.30,

поважних причин своєї відсутності не вказав, документів, які звільняють від

виконання службових обов'язків не надав. Починаючи з 23.08.2008р. ОСОБА_1

взагалі на роботу не виходив.

В жовтні 2008р. позивач звернувся з адміністративним

позовом до Шевченківського районного суду міста Києва.

Ухвалою 

Шевченківського районного суду міста Києва позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ

МВС України в м. Києві про визнання наказу незаконним, поновлення на службі,

стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу повернено позивачеві для

подачі до належного суду.

До Окружного адміністративного суду міста Києва позивач

звернувся 12.11.2008р.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, моментом з

якого позивач дізнався про порушення його прав є 02.09.2008р.

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.

Києва з адміністративним позовом 

12.11.2008 року.

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного

судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку

звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими

законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом

прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не

встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була

дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Кодексом законів про працю України встановлюється

спеціальний строк звернення до суду з вимогами про поновлення на роботі.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з

заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у

місті, міського, чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він

дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про

звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з

дня видачі трудової книжки.

Отже, зважаючи, що позивачу станом на 02.09.2008р.

відомо про порушення його права, а звернення до суду мало місце лише

12.11.2008р., тобто з порушенням встановленого ст. 233 Кодексу законів про

працю України строку .

Відповідно до ч. 3 ст. 100 Кодексу адміністративного

судочинства України передбачено, що позовні заяви приймаються до розгляду

адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до

адміністративного суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 цього ж Кодексу, якщо суд

визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна

справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позивачем було подано клопотання про поновлення строку

звернення до суду, при цьому в клопотанні не наведено наявності поважних та

обґрунтованих причин пропуску строку на звернення до суду за захистом порушених

прав та законних інтересів.

Як зазначає позивач 21.10.2008р. суддя Шевченківського

районного суду м. Києва ОСОБА_3виніс ухвалу у спрі № 2а-613/08 про повернення

позовної заяви ОСОБА_1 до ГУ МВС України в м. Києві про визнання наказу

незаконним, поновлення на службі, стягнення заробітної плати за час вимушеного

прогулу у зв'язку з недотриманням позивачем правил предметної підсудності.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду

пропущений з вини позивача.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача звертає увагу на

пропуск позивачем строку на звернення до суду та наполягає на тому, щоб у

зв'язку з цим суд відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.

Отже, суд приходить до висновку про відсутність поважних

причин, що перешкодили позивачу своєчасно звернутися до адміністративного суду

за захистом свого трудового права.

Зазначена позиція суду також базується на положеннях,

викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92р. № 9 “Про

практику розгляду судами трудових спорів”. Зокрема у п. 4 Постанови Верховний

Суд України вказує на те, що передбачений ст.233 КЗпП України місячний строк

поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення

трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних

причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у

позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише

причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін.

З огляду на вказану позицію Верховного Суду України, суд

вважає за доцільне вказати про наступне.

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом

про скасування наказу про звільнення, вказуючи на те, що в момент звільнення

був хворий.

За загальним правилом, особа, яка тимчасово втрачає

працездатність на підставі хвороби з метою підтвердження даного факту та

отримання відпустки через повинна отримати лікарняний лист.

Відповідно до п. 58 Постанови Кабінету Міністрів УРСР

від 29.07.1991р. № 114 «Про затвердження Положення про проходження служби

рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» відпустка через

хворобу надається особам рядового і начальницького складу на підставі висновків

військово-лікарської комісії. Тривалість відпустки через хворобу визначається

характером захворювання. В загальному обчисленні час безперервного перебування

у відпустці через хворобу не повинен перевищувати чотирьох місяців, крім

випадків, коли законодавством передбачені більш тривалі строки перебування на

лікуванні. Цей строк може бути продовжений рішенням прямого начальника (від

начальника управління внутрішніх справ Кримської АРСР, області, м. Києва, йому

рівних і вище) на підставі висновку лікувального закладу. По закінченні

встановленого строку безперервного перебування у відпустці через хворобу особи

рядового і начальницького складу підлягають оглядові військово-лікарською

комісією для вирішення питання про придатність їх для подальшої служби.

Як вбачається з 

матеріалів справи позивачем була надана виписка з історії хвороби, при

цьому будь-яких документів, які б підтверджували факт тимчасової

непрацездатності позивача в момент його звільнення у матеріалах справи

відсутні.

Тому враховуючи, що позивачем не надано доказів, які

підтверджують факт знаходження ОСОБА_1 в стані тимчасової непрацездатності, а

також зважаючи, що позивачем був пропущений строк звернення до

адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів, суд приходить до

висновку про безпідставність вимог позивача і вважає, що позовні вимоги не

підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 100,

158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити

повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу

адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,

якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної

інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за

правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                         

В.І. Келеберда

Дата складення повного тексту

рішення суду - 10.06.2009р.