Рішення

від 03.06.2014 по справі 909/275/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 р. Справа № 909/275/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , при секретарі судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Лізинг", вул. Гетьмана Мазепи,168, м. Івано-Франківськ,76018

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "МІБ" вул. Миру, буд 90, кв. 55,м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості у сумі 72 515,52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Моклович О.І, (паспорт серія НОМЕР_1 від 28.08.97. )

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал-Лізинг" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МІБ" про стягнення заборгованості у сумі 72515,52грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов договору №090301/2011 від 04.03.11 щодо поставки деревного вугілля та обґрунтовано приписами статей 526, 611, 612, 693, 712 Цивільного та 193 Господарського кодексів України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, клопотань про відкладення розгляду справи та будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог суду не подав. Ухвала суду від 24.04.14 повернена на адресу суду із відміткою поштового зв"язку "за закінченням терміну зберігання".

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців, станом на 04.04.14 значиться юридична особа - товариство з обмеженою відповідальністю "МІБ", місцезнаходження якої м.Івано-Франківськ, вул.Миру, буд.90, кв.55. Таким чином, ухвала від 24.04.14 направлена відповідачу за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає за правильне прийняти до уваги наступне.

04.03.11 між сторонами у справі укладено договір №090301/2011, за умовами якого постачальник (відповідач) зобов"язався на замовлення покупця передати у власність покупця товар (деревне вугілля), а покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити товар.

Ціна, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення в кожному окремому випадку визначаються специфікацією, що є додатками до цього договору.

Пунктами 2.1, 4.1 даного договору сторони погодили, що товар повинен бути повністю поставлений протягом 7 календарних днів з моменту отримання передоплати, яка, в свою чергу, має бути перерахована постачальнику у розмірі 100% від загальної вартості товару протягом 3-х банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку.

Згідно специфікації №1 до спірного договору загальна вартість товару становить 72515,52грн., порядок оплати - 100% передоплата.

На виконання прийнятих на себе договірних зобов"язань позивачем, згідно банківської виписки з рахунку позивача та платіжного доручення №1 від 22.03.11, перераховано відповідачу 72515,52грн., призначення платежу - оплата за деревне вугілля згідно договору №090301/2011 від 04.03.11.

В порушення визначеного умовами спірного договору обов"язку відповідач не здійснив поставку позивачу обумовленого умовами договору товару, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивача за спірним договором становить 72515,52грн.

З метою досудового врегулювання спору 14.12.11 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №40 з вимогою повернути сплачені кошти в розмірі 72515,52грн. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема є договори та інші правочини.

В силу статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором поставки, тому до нього застосовуються відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 2 ст.269 Господарського кодексу України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором (ст.663 Цивільного кодексу України). Наведені положення узгоджуються з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови п.2.1 спірного договору граничний термін поставки товару - 30.03.11.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати(п.2ст.693 Цивільного кодексу України).

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем договірних зобов"язань, вимога щодо стягнення 72515,52грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Наведена правова норма кореспондується зі ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Укладаючи спірний договір, позивач розраховував отримати товар за сплачену суму попередньої оплати. Проте, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом в процесі розгляду справи, з моменту укладення сторонами спірного договору відповідач обов"язок щодо поставки товару не виконав, чим істотно порушив умови договору №090301/2011.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано суду жодних доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов'язку щодо поставки товару за спірним договором. Таким чином, позовні вимоги є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, п.2.11 та 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13 судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 629, 651, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.173, 188, 193, 265, 269 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 49,75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Лізинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "МІБ" про стягнення заборгованості у сумі 72515,52грн. задовольнити.

Розірвати договір №090301/2011 від 04.03.11, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал-Лізинг" та товариством з обмеженою відповідальністю "МІБ".

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МІБ"(вул.Миру, 90/55, м.Івано-Франківськ, код 22196682) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Лізинг"(вул.Гетьмана Мазепи, 168, м.Івано-Франківськ, код 22166729) 72515,52(сімдесят дві тисячі п"ятсот п"ятнадцять гривень п"ятдесят дві копійки) основного боргу та 1827,00грн.(одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МІБ" (вул.Миру, 90/55, м.Івано-Франківськ, код 22196682) в дохід Державного бюджету України 1218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) судового збору. Судовий збір зарахувати в доход Державного бюджету України за наступними платіжними реквізитами: рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО банку - 836014.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.06.14

Суддя Матуляк П. Я.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"