Постанова

від 19.11.2014 по справі 909/275/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа № 909/275/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Новосад Д.Ф.

суддів Михалюк О.В.

Кравчук Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІБ", м. Івано-Франківськ, № 71 від 15.09.14

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2014

у справі № 909/275/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Лізинг", м. Івано-Франківськ

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "МІБ", м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості у сумі 72 515,52 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Чебачева О.О., Ковалюк О.М. - представники (довіреність № б/н від 28.10.14); Моклович О.І. - директор;

від відповідача: Хороший М.П. - представник (довіреність №45 від 17.05.14).

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2014 у справі № 909/275/14 (суддя П.Матуляк) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІБ" про стягнення заборгованості у сумі 72 515,52 грн. задоволено. Розірвано договір №090301/2011 від 04.03.11, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал-Лізинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІБ". Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "МІБ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал-Лізинг" 72 515,52 основного боргу та 1 827,00 грн. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІБ" в дохід Державного бюджету України 1 218,00 грн. судового збору.

З даним рішенням не погоджується відповідач, ТзОВ "МІБ", оскаржив його в апеляційному порядку. Скаржник вважає, що господарським судом Івано-Франківської області по даній справі не повно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права та прийняття неправомірного рішення. Також, апелянт посилається на те, що кошти в сумі 75 512, 52 грн., в тому числі 12 085,92 грн. податку на додану вартість, ТзОВ «Капітал-Лізинг» перераховано на рахунок ТзОВ «МІБ» 22.03.2011. В той же день, як стверджує апелянт, товар (дерев'яне вугілля), одиниця тонна, кількість 24 000, в повному обсязі передано покупцю. ТзОВ "МІБ" у апеляційній скарзі зазначає, що не отримував від позивача копії позовної заяви і необхідних додатків до неї, чим порушено вимоги ст. 56 ГПК України. При цьому, скаржник вказує про порушення вимог ст. 64 ГПК України позивачем, оскільки він не надав суду повної інформації щодо поштової адреси та фактичного місця знаходження відповідача, яка йому відома. На підставі наведеного у апеляційній скарзі, скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2014 у справі № 909/275/14 в частині стягнення з відповідача 72 515, 52 грн. основного боргу та судового збору.

24.09.2014 автоматизованою системою документообігу суду апеляційну скаргу ТзОВ "МІБ", м. Івано-Франківськ, № 71 від 15.09.14, розподілено до розгляду судді-доповідачу Новосад Д.Ф.

З урахуванням положень ст. 4-6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.2010) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.2012), розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 в склад колегії по розгляду апеляційної скарги ТзОВ "МІБ" введено суддів - Мельник Г.І., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2014 подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 29.10.2014.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.10.2014 у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Мельник Г.І. в склад колегії по розгляду апеляційної скарги ТзОВ "МІБ" введено суддю - Михалюк О.В.

У судовому засіданні 29.10.2014 розгляд даної апеляційної скарги відкладено на 19.11.2014 з підстав викладених в ухвалі суду від 29.10.2014.

У зв'язку з зайнятістю судді Орищин Г.В. в іншому судовому засіданні розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 в склад колегії по розгляду апеляційної скарги ТзОВ "МІБ" введено суддю - Кравчук Н.М.

В судове засідання 19.11.2014 з'явилися представники сторін, яким права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено. Відводів складу суду не заявлено.

На адресу суду 27.10.2014 поступило клопотання від позивача про призначення у справі почеркознавчу експертизу та поставити на вирішення експерта наведені у клопотанні питання. Заявник стверджує, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції даних письмових доказів відповідач не подавав, а у позивача такі відсутні.

Згідно з ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу .

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи наявні достатні докази для прийняття рішення по суті. Зокрема, у відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймається судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Однак, скаржник не навів причин, які не залежали від нього для надання доказів по справі в суді першої інстанції. Крім того, подані докази скаржником не відповідають вимогам ст. ст. 32, 34 ГПК України, що унеможливлює їх оцінці у суді апеляційної інстанції. Зокрема, колегія суддів звертає увагу, що у судовому засіданні представник скаржника заперечив проти клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи. Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку відмовити у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення представників сторін, в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2014 у справі № 909/275/14 слід залишити без змін.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2011 між сторонами у справі укладено договір №090301/2011, за умовами якого постачальник зобов'язався на замовлення покупця передати у власність покупця товар (деревне вугілля), а покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити товар.

Ціна, найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення в кожному окремому випадку визначаються специфікацією, що є додатками до цього договору (п.1.2 Договору).

Умовами п.2.1 спірного договору граничний термін поставки товару - 30.03.2011.

Пунктами 2.1, 4.1 даного договору сторони погодили, що товар повинен бути повністю поставлений протягом 7 календарних днів з моменту отримання передоплати, яка, в свою чергу, має бути перерахована постачальнику у розмірі 100% від загальної вартості товару протягом 3-х банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку.

Згідно з специфікації № 1 до спірного договору загальна вартість товару становить 72 515,52грн., порядок оплати - 100% передоплата.

На виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань позивачем, згідно банківської виписки з рахунку позивача та платіжного доручення №1 від 22.03.2011, перераховано відповідачу 72 515,52грн., призначення платежу - оплата за деревне вугілля згідно договору №090301/2011 від 04.03.2011.

14.12.2011 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №40 з вимогою повернути сплачені кошти в розмірі 72 515,52 грн. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вірно встановлено місцевим господарським судом, що відповідачем в порушення визначеного умовами спірного договору не здійснено поставки товару, оскільки відсутні докази такої поставки. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем сплаченої позивачем передоплати в розмірі 72 515,52 грн.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст.269 Господарського кодексу України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором (ст.663 Цивільного кодексу України). Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував. У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо поставки товару згідно з укладеного сторонами спірного договору, істотно порушено умови договору № 090301/2011, на підставі чого вимога про стягнення 72 515,52 грн. вірно задоволена судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується із застосування судом першої інстанції п. 1 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, де передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, укладаючи спірний договір, позивач розраховував отримати товар за сплачену суму попередньої оплати. Однак, з моменту укладення сторонами спірного договору відповідач обов'язок щодо поставки товару не виконав, чим істотно порушив умови договору № 090301/2011.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду звертає увагу, що одним із доводів скаржника є те, що він не отримував від позивача копії позовної заяви і необхідних додатків до неї, чим порушено вимоги ст. 56 ГПК України. При цьому, скаржник вказує про порушення вимог ст. 64 ГПК України позивачем, оскільки він не надав суду повної інформації щодо поштової адреси та фактичного місця знаходження відповідача, яка йому відома. Однак, вказане спростовується наступним.

Згідно з наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців, станом на 04.04.2014 місцезнаходження ТзОВ "МІБ" є м. Івано-Франківськ, вул. Миру, буд.90, кв.55.

Відповідно до ст. 64 ГПК України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, відомості в Єдиний державний реєстр юридичних осіб-підприємців щодо свого місцезнаходження відповідач не вніс, тоді судом першої інстанції вірно взято до уваги адресу, яка наявна у Витязі з ЄДРПО для повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

На підставі викладеного місцевим господарським судом вірно проаналізовано та надано оцінку обставинам справи. Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2014 у справі № 909/275/14 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Посилання скаржника, викладені ним в апеляційні скарзі, висновків господарського суду Івано-Франківської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2014 у справі № 909/275/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено: 24.11.2014

Головуючий-суддя Новосад Д.Ф.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Кравчук Н.М.