Рішення

від 02.06.2014 по справі 22/153

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/153 02.06.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 35 712,11 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача: не з'явився

від відповідача: Янсон А.О.- пред. за довір

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство "Український нафтогазовий інститут" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення 35 712, 11 грн., з яких 20 974, 00 грн. - сума основного боргу, 1 734, 23 грн. - 3 % річних та 13 003, 88 грн. - інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним на підставі Договору про надання науково-технічних послуг №48-Р/437/06-р від 15.05.2006р., укладеного з відповідачем, виконано роботи, які відповідачем оплачені не були, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 20 974, 00 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за Договором, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3 % річних в розмірі 1 734, 23 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 13 003, 88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2009 року (суддя Самсін Р.І.) порушено провадження у справі № 22/153.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2009 року зупинено провадження у справі № 22/153 до вирішення Господарським судом міста Києва справи 7/534 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" до Відкритого акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут" про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217 379,52 грн. та набрання законної сили судовим рішенням прийнятим за результатами розгляду.

У зв'язку з обранням судді Самсіна Р.І. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду згідно автоматичного розподілу, справу № 22/153 передано на розгляд судді Кирилюк Т.Ю.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.13р. у справі №22/153 (суддя Кирилюк Т.Ю.), залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.14р., позов задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут" 20 974,00 грн. - основного боргу, 1 734, 23 грн. - 3 % річних та 13 003, 88 грн. - інфляційні втрати та 357, 12 грн. - державного мита та 118, 00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2014р. у справі №22/153 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.14р. та рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.13р. скасовано, а справу №22/153 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду м.Києва від 28.03.2014р. №04-23/113, призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи №22/153 , за результатом проведення якого справу передано для подальшого розгляду судді Капцовій Т.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.14р. суддею Капцовою Т.П. справу №22/153 прийнято до свого провадження та призначено розгляд справи на 21.04.14р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.14р. в резолютивній частині ухвали суду від 31.03.14р. виправлено описку, а саме, замінено дату розгляду справи №22/153 з "21.04.14" на " 22.04.14".

У судове засідання 22.04.14р. представники сторін з'явились, надали пояснення по справі та долучили до матеріалів справи додаткові документи.

Представниками сторін заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять календарних днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.14р. продовжено строк розгляду спору у справі №22/153 на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 22.04.14р. оголошувалася перерва до 02.06.14р.

У судове засідання 02.06.14р. з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 02.06.14р. не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

В матеріалах справи міститься протокол судового засідання від 22.04.14р. та розписка представника позивача, які свідчать про те, що позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.06.14р. щодо розгляду справи за відсутності представника позивача не заперечував.

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Оскільки позивач не з'явився у судове засідання, незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи про те, що розрахунок по залишку заборгованості у сумі 20 974,00 грн. по даному договору здійснений шляхом проведення взаємозаліку однорідних вимог відповідно до заяви відповідача про припинення зобов'язання зарахуванням від 06.07.2006р. №18/3386, яка, як зазначає відповідач, отримана позивачем 07.07.06р., а тому, на думку відповідача, заборгованість перед позивачем у нього відсутня.

У судовому засіданні 02.06.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством "Український нафтогазовий інститут" (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" (замовник) укладено Договір надання науково-технічних послуг №48-Р/437/06-р від 15.05.2006р. (далі - Договір).

Відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» (Протокол №21 від 22.03.2011р.) Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" змінило найменування, на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта". Крім того, на підставі Статуту Публічного акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут», затвердженого Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут» (Протокол №1/2012 від 05.10.2012р.), судом встановлено, Відкрите акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут».

Відповідно до п.1.1. Договору, замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання виконати: «Заключення на проведення свердловин та ліквідацію свердловин з технічних причин. Малосорочинське, Глинсько-Розбишівське та Радченківське родовища».

Відповідно до п.2.1. Договору, за надані науково-технічні послуги замовник відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток №3 до цього договору) перераховує виконавцю 17 478,00 грн., крім того ПДВ 3496,00 грн., разом 20 974,00 грн.

Згідно з п.2.2. Договору, оплата здійснюється: поетапно, згідно календарного плану на основі актів здачі-приймання робіт. Замовник проводить розрахунок з виконавцем за надані послуги на протязі 10 днів з часу підписання акту здачі-приймання робіт.

Відповідно до п.5.1. Договору, договір набирає сили з дати його підписання начальником НГВУ «Полтава-нафтогаз» і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Судом встановлено, що позивачем надано послуги відповідачу на суму 20 974,00 грн., що підтверджується Актом здачі-приймання проектної продукції №135-р від 14.06.2006р.

Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками останніх, у зв'язку з чим, приймається судом як належний доказ, що підтверджує виконання позивачем договірних зобов'язань.

Однак, як зазначає позивач, надані позивачем послуги, відповідачем оплачені не були.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір надання науково-технічних послуг №48-Р/437/06-р від 15.05.2006р., укладений сторонами, суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з п.2.2. Договору, оплата здійснюється: поетапно, згідно календарного плану на основі актів здачі-приймання робіт. Замовник проводить розрахунок з виконавцем за надані послуги на протязі 10 днів з часу підписання акту здачі-приймання робіт.

З огляду на те, що Акт здачі-приймання проектної продукції №135-р від 14.06.2006р. підписано сторонами 14.06.2006р., відповідач повинен був оплатити виконані позивачем роботи в термін до 27.06.2006р., з врахуванням того, що останній день строку припадає на вихідний день, і відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, днем закінчення строку оплати є перший за ним робочий день.

Судом встановлено, що зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт у строк встановлений п.2.2. Договору, відповідачем не виконано.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив про відсутність заборгованості перед позивачем за Договором надання науково-технічних послуг №48-Р/437/06-р від 15.05.2006р., у зв'язку з припиненням зобов'язання внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог згідно листа відповідача №18/3386від 06.07.2006р.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач листом від 06.07.2006р. №18/3386 заявив позивачу про припинення зобов'язань зарахуванням. На підтвердження отримання позивачем вказаного листа відповідачем долучено повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.07.2006р.

Зі змісту листа від 06.07.2006р. №18/3386 судом встановлено, що відповідач повідомив позивача про те, що НГВУ "Полтаванафтогаз" має заборгованість перед ВАТ "УкрНГІ" в сумі 217379,52 грн. за отримані науково-технічні послуги (в т.ч. за наукові роботи по кап. будівництву - 124315,15 грн., за наукові роботи по іншим послугам - 93064,37 грн.), а ВАТ "УкрНГІ" має заборгованість перед НГВУ "Полтаванафтогаз" в сумі 217379,52 грн. за отримані послуги ЖРЕД (житлово-ремонтної експлуатаційної дільниці). Керуючись ст. 601 ЦК України відповідач повідомив про припинення вказаних зобов'язань зустрічної однорідної вимоги на суму 217279,52грн.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

При цьому вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування, проведене за заявою однієї сторони, діє з того моменту, коли наявні всі умови для зарахування. Заява про зарахування є способом привести зарахування в дію, але вона не є способом визначення того моменту, з якого починається дія зарахування.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Необхідною умовою зарахування є настання строку виконання зобов'язань.

Суд зазначає, що припинення зобов'язання зарахуванням можливе лише за умов однорідності та безспірності зустрічних вимог сторін, адже у випадку, коли такі вимоги не є безспірними, відповідний спір має бути вирішений у судовому порядку з дотриманням вимог процесуального закону.

З матеріалів справи вбачається, що спір про зобов'язання Відкритого акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут» провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217379,52 грн. розглядався Господарським судом міста Києва. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.09 у справі № 7/534 позов Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» задоволено повністю та зобов'язано Відкрите акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут» провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217379, 52 грн.

Однак, Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010р. у справі №7/534, залишеною без змін Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010р. у справі №7/534, рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.09 у справі № 7/534 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові про зобов'язання Відкритого акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут» провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217379,52 грн. - відмовлено.

Як вбачається з Постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010р. у справі №7/534, апеляційним судом було встановлено, що надсилаючи лист від 06.07.2006р. №18/3386 Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" не визначило в ньому яке саме зобов'язання підлягає зарахуванню та не визначило підстав виникнення такого зобов'язання. Крім того, апеляційним судом встановлено, що з тексту вказаного листа неможливо зробити беззаперечний висновок про зарахування саме тих вимог, які виникли на підставі Договору оренди № 5/21-ор/274/06/ор від 31.03.2006р. та Договорів № 5/44-р/29/06-р від 16.01.2006р. (15.11.2005р.), № 46-р/14/06-р від 20.02.2006р. (06.02.2006р.), № 47-р/221/06-р від 13.06.2006р. (01.03.2006р.), № 113-б/745/05-р від 25.11.2005р. (31.10.2005р.), № 117/1-Б/859/05/р від 26.12.2005р. (09.11.2005р.), № 5/116-б/856/05/р/2-р від 26.12.2005р. (12.12.2005р) ., № 5/118-б/13/06/р/10-р від 11.01.2006р. (26.12.2005р.) про надання послуг по розробці проектної документації, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім того, апеляційний суд зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження існування дебіторської заборгованості за Договором оренди приміщення № 5/21-ор/274/06/ор від 31.03.2006р.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, обставини, що визнані доведеними судами у справі № 7/534, при вирішенні спору у цій справі не потребують доведення.

Водночас, враховуючи зауваження суду касаційної інстанції викладені в Постанові Вищого господарського суду України №22/153 від 20.03.2014р. щодо того, що в силу ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами) і тому відповідач як особа, що його вчинила, має право витлумачити його зміст, що надасть можливість встановити дійсний намір відповідача, його волевиявлення на припинення тих чи інших прав та обов'язків, суд вважає за необхідне дослідити обставини щодо зарахування зустрічних майнових вимог, на проведенні якого наполягає відповідач.

В письмових поясненнях, поданих відповідачем до суду апеляційної інстанції (вх.№09-11/241 від 13.01.14р.), відповідач вказує, що кредиторська заборгованість в розмірі 217 379,52 грн. перед позивачем виникла на підставі Договорів №5/44-р/29/06-р від 16.01.2006р., №48-Р/437/06-р від 15.05.2006р., №47-р/221/06-р від 13.06.2006р., № 113-б/745/05-р від 25.11.2005р., № 117/1-Б/859/05/р від 26.12.2005р., № 5/116-б/856/05/р/2-р від 26.12.2005р., № 5/118-б/13/06/р/10-р від 11.01.2006р. Однак, відповідачем належними доказами, зокрема актами здачі-приймання виконаних робіт (послуг), наявність заборгованості не підтверджено, а вказаних договорів до матеріалів справи відповідачем не долучено.

Також, відповідач зазначає, що у позивача перед відповідачем виникла заборгованість у розмірі 217 379,52 грн. з 01.01.2006р. по 31.05.2006р. на підставі Договору оренди приміщення № 5/21-ор/274/06/ор від 31.03.2006р. (далі - Договір оренди). Як вбачається з письмових пояснень відповідача вх.№ 06-20/14678/14 від 12.05.14р. до суми заборгованості відповідачем включено заборгованість позивача по орендній платі та комунальним послугам.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору оренди позивач зобов'язався передати відповідачу у тимчасове користування нежиле приміщення, розташоване за адресою: м.Полтава, вул.Пушкіна, 119.

Пунктом 5.1 Договору оренди встановлено, що розмір орендної плати складає 80 (вісімдесят) грн. з урахуванням ПДВ за квадратний метр. Розмір орендної плати за перший місяць оренди становить 41 952,8 грн., в т.ч. ПДВ 6992,13 грн.

На підтвердження надання відповідачем вищевказаного приміщення в оренду відповідачем долучено Акт від 01.01.2006р., підписаний представниками сторін, яким посвідчено, що станом на 01.01.2006 року Полтавська філія ВАТ «УкрНГІ» орендує приміщення площею 524,41 кв.м. в адмінбудинку по вул.Пушкіна, 119 в м.Полтаві, та Акт приймання-передачі орендованих приміщень в адміністративному будинку по вул. Пушкіна, 119 від 31.05.2006р., яким засвідчено, що ВАТ «УкрНГІ» звільнив та здав орендовані кімнати згідно з Договором оренди.

В той же час, судом встановлено, що Договір оренди приміщення №5/21-ор/274/06/ор від 31.03.2006р. укладено сторонами 31.03.2006р., натомість відповідачем відповідно до Договору оренди приміщення №5/21-ор/274/06/ор від 31.03.2006р. нараховано орендну плату та комунальні платежі за період з 01.01.2006р. по 31.05.2006р.

Посилання відповідача на пункт 4.2. Договору, яким встановлено, що строк оренди становить з 01.01.2006р. по 30.11.2006р. не приймається судом до уваги, оскільки, в порушення ч.3 ст.631 ЦК України, Договором оренди не передбачено, що його умови застосовуються до відносин, які виникли між сторонами до його укладення. Крім того, відповідачем належними доказами не доведено розмір нарахованої орендної плати за період з 01.01.2006р. по дату укладення Договору оренди.

Також, за умовами вказаного Договору оренди: розмір орендної плати за перший місяць становить 41 952,8 грн. з ПДВ (п.5.1); За наступні місяці орендна плата сплачується у розмірі, визначеному в п. 5.1 даного договору з врахуванням індексу інфляції у розрахунковому місяці (п.5.2); відповідач як Орендодавець вправі направляти рахунок на оплату орендної плати на адресу Полтавської філії позивача в м. Полтава, вул. Пушкіна, 119, яка зобов'язана ці рахунки приймати і оплачувати (п.5.3); Вартість комунальних послуг не входить до орендної плати. Відшкодування витрат на комунальні послуги та інші витрати на утримання приміщення, які несе відповідач, позивач як Орендар здійснює щомісячно згідно рахунку відповідача, що додається до загального рахунку на оплату (орендна плата та відшкодування витрат на комунальні послуги й інші витрати на утримання приміщення) (п.5.6).

Отже, позивач за умовами Договору оренди приміщення № 5/21-ОР/274/06/ОР від 31.03.2006 має на підставі направлених відповідачем рахунків здійснювати відповідні платежі по орендній платі та відшкодуванню витрат на комунальні послуги та утримання приміщення.

Проте, жодного доказу того, що відповідачем такі рахунки позивачу направлялись, в якому саме обсязі - повністю чи частково - позивач ці рахунки не оплачував, а також того, що позивач відмовлявся виконувати свої договірні зобов'язання і між сторонами існує спір щодо вказаних обставин, матеріали справи не містять.

У своїх поясненнях від 12.05.2014р. (вх.№06-20/14678/14 від 12.05.14р.) відповідач наводить розрахунок боргу позивача за договором оренди приміщення № 5/21-ОР/274/06/ОР від 31.03.2006, який дорівнює 217 379,52 грн. і складається з сум орендної плати та сум комунальних платежів, проте жодного документального доказу на підтвердження сум комунальних платежів матеріали справи не містять.

Так, відповідачем належними доказами не доведено розмір нарахованої орендної плати за період з 01.01.2006р. по дату укладення Договору оренди та не надано належних доказів на підтвердження розміру комунальних послуг нарахованих позивачу, зокрема, доказів на підтвердження обсягу спожитої позивачем електричної енергії та води саме у тому розмірі, що зазначено відповідачем. Натомість, помісячні розрахунки, зроблені відповідачем, не можуть бути прийняті судом, як належні докази, що підтверджують обсяг спожитої позивачем електроенергії та води, оскільки, такі документи складені відповідачем в односторонньому порядку і позивачем не підписувались.

Отже, жодного доказу на підтвердження того, що позивач дійсно має перед відповідачем 217 379,52 грн. боргу за Договором оренди приміщення № 5/21-ОР/274/06/ОР від 31.03.2006, відповідачем суду не надано, а відтак, не може вважатися безспірним розмір боргу позивача, зарахування якого в рахунок спірної заборгованості за Договором (в тому числі) вимагає відповідач.

Окрім необхідності встановити безспірність майнових вимог, зарахування яких як зустрічних вимагається, при вирішенні питання, чи мале місце зарахування таких вимог, необхідно також встановити, чи повідомлена ініціюючим суб'єктом інша сторона про виникнення між ними правовідносин з зарахування зустрічних майнових вимог, адже операція зарахування зустрічних майнових вимог має бути відображена в документах бухгалтерського та податкового обліку обох учасників такого взаємозаліку.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого долучена відповідачем до матеріалів справи, вищезгаданий лист відповідача від 06.07.2006 № 18/3386 про припинення зобов'язань зарахуванням 07.07.2006 вручено поштовим відділенням секретарю Махновській за адресою приміщення, орендованого згідно з договором оренди приміщення № 5/21-ОР/274/06/ОР від 31.03.2006 (вул.Пушкіна, 119, м.Полтава, 36000).

Проте, як вбачається з акту приймання-передачі орендованих приміщень від 31.05.2006р., орендоване приміщення в адміністративному будинку по вул. Пушкіна, 119 в м. Полтаві позивач звільнив та здав, а НГВУ «Полтаванафтогаз» ВАТ «Укрнафта» прийняло вказане приміщення 31.05.2006, тобто повідомлення про зарахування зустрічних майнових вимог направлено відповідачем за адресою орендованого приміщення більш ніж через місяць після його звільнення позивачем.

Проте, докази того, що позивач продовжував перебувати у вказаному приміщенні після його звільнення, як і докази того, що секретар Махновська, яка 07.07.2006 одержала лист відповідача від 06.07.2006 № 18/3386 про припинення зобов'язань зарахуванням та має будь-яке відношення до позивача, в матеріалах справи відсутні.

Водночас позивач проти отримання ним листа відповідача від 06.07.2006 № 18/3386 про припинення зобов'язань зарахуванням заперечив.

За таких обставин, відсутні підстави стверджувати, що позивач отримував лист відповідача від 06.07.2006 № 18/3386 про припинення зобов'язань зарахуванням, а відповідно, є недоведеним, що відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому, твердження відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог судом відхиляються.

За таких підстав, суд приходить до висновку про те, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних позивачем робіт в розмірі 20 974,00 грн. за Договором надання науково-технічних послуг №48-Р/437/06-р від 15.05.2006р. припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог не були.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується актом здачі-приймання проектної продукції №118-б від 31.05.2006р. та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи в розмірі 20 974,00 грн.

Одночасно з цим, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором позивач в позовній заяві, крім стягнення суми основного боргу, просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 1734,23 грн. та інфляційні втрати в розмірі 13 003,00 грн.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних з суми боргу 20 974,00 грн. за період з 24.06.2006р. по 23.11.2008р. та інфляційні втрати з суми боргу 20 974,00 грн. за період з червня 2006р. по лютий 2009р.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних, з огляду на наступне.

Як було встановлено судом вище, відповідач повинен був оплатити виконані позивачем роботи в термін до 27.06.2006р., у зв'язку з чим, позивач має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з 27.06.2006р.

За перерахунком суду розмір 3 % річних, з суми боргу 20 974,00 грн. за період з 27.06.2006р. по 23.11.2008р., становить 1517, 20 грн.:

20 974,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 553 (к-ть днів за період з 27.06.2006 р. по 31.12.2007р.) = 953,31 грн.

20 974,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /366* 328 (к-ть днів за період з 01.01.2008 р. по 23.11.2008р.) = 563,89 грн.

Таким чином, загальний розмір 3 % склав 1517,20 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір 3 % річних склав 1517,20 грн., а позивачем заявлено про стягнення 1734,23 грн., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 1517,20 грн.

Здійснюючи перерахунок інфляційних втрат, суд виходив з того, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання мало місце з 27.06.2006р., а тому, з врахуванням Рекомендацій Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування інфляційних втрат, суд здійснює розрахунок інфляційних втрат з суми боргу 20 974,00 грн. за період з 01.07.06р. по 28.02.09р.

20 974,00 грн. (сума заборгованості) * 1,61541 (зведений індекс інфляції за період з 01.07.2006р. по 28.02.09р.) - 20 974,00 грн. = 12 907,61 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір інфляційних втрат склав 12 907,61 грн., позивачем заявлено про стягнення 13 003,00 грн., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 12 907,61 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м.Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) на користь Публічного акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут" (04053, м.Київ, Кудрявський узвіз, будинок 7, код ЄДРПОУ 00147134) 20 974 (двадцять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 00 коп. - суми основного боргу, 12 907 (дванадцять тисяч дев'ятсот сім) грн. 61 коп. - інфляційних втрат, 1517 (тисячу п'ятсот сімнадцять) грн. 20 коп. - 3 % річних, 353 (триста п'ятдесят три) грн. 99 коп. - державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 97 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 05.06.14.р.

Суддя Капцова Т.П.