Постанова

від 11.08.2014 по справі 22/153

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2014 р. Справа№ 22/153

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Верховця А.А.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Било Ю.О., за довіреністю;

відповідача:Олексієнко М.Г., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014

у справі № 22/153 (суддя: Капцова Т.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут"

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 35712,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2014 у справі № 22/153 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут" 20974 грн. 00 коп. - суми основного боргу, 12907 грн. 61 коп. - інфляційних втрат, 1517 грн. 20 коп. - 3 % річних, 353 грн. 99 коп. - державного мита та 116 грн. 97 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 у справі № 22/153 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" передано на розгляд колегії судді у складі головуючого судді - Зеленіна В.О., суддів: Синиці О.Ф., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 у зазначеному складі прийнято до розгляду справу № 22/153. Розгляд апеляційної скарги призначений на 11.08.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 № 22/153 у справі № 22/153 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Верховець А.А., Шевченко Е.О.

11.08.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані письмові пояснення по справі.

11.08.2014 представник скаржника в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

11.08.2014 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 у справі № 22/153 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

15.05.2006 між ВАТ "Український нафтогазовий інститут" (позивач/виконавець) та ВАТ "Укрнафта" (відповідач/замовник) було укладено договір надання науково-технічних послуг №48-Р/437/06-р (надалі - договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати: "Заключення на проведення свердловин та ліквідацію свердловин з технічних причин. Малосорочинське, Глинсько-Розбишівське та Радченківське родовища».

За своєю правовою природою договір є договором підряду, а саме договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

За змістом ст. 889 ЦК України, замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, зокрема, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Суд зазнає, що договір, Протокол узгодження договірної ціни, підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких зауважень і застережень та скріплені їх печатками.

До того ж, договір не визнаний в судовому порядку недійсним, а тому є підставою існування договірних зобов'язань які породжують для сторін права та обов'язки.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було виконано, а відповідачем прийнято проектну продукцію відповідно до умов Договору вартістю 20974,00 грн. що підтверджується Актом здачі-приймання проектної продукції №135-р від 14.06.2006р., що підписаний сторонами та скріплений їх печатками без будь-яких зауважень та застережень.

Однак, відповідач у передбачений договором термін не здійснив розрахунків за виконані та прийняті згідно з Актом здачі-приймання проектної продукції №135-р від 14.06.2006р., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог скаржник стверджує, що він належним чином виконав зобов'язання за договором шляхом направлення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.07.2006 р., п. 2 якої вказує на заборгованість позивача перед відповідачем у сумі 217379, 52 грн. за договором оренди приміщення від 31.03.2006 р. № 5/21-ор/274/06/ор.

До того ж, доказом надання відповідачем позивачу в оренду приміщення скаржник вважає акт приймання майна в оренду від 01.01.2006 р. та акт приймання-передачі майна з оренди від 31.05.2006 р.

Окрім цього, скаржник стверджує, що оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін, а особа, яка не погоджується із проведенням зарахування має право звернутись до суду за захистом охоронюваних законом прав до суду з позовом про визнання правочину недійсним, враховуючи те, що позивач з таким позовом не звертався, відповідач вважає зобов'язання за спірним договором припиненим.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 3.7. договору замовник своєчасно надсилає до охорони свого уповноваженого представника для отримання рахунків на оплату, актів виконаних робіт та інших необхідних йому фінансових документів. Будь-яке недотримання замовником своїх зобов'язань за цим договором щодо передачі об'єктів під охорону, не є підставою для зміни ним розміру та строків оплати за цим договором.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.2.1. Договору, за надані науково-технічні послуги замовник відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток №3 до цього договору) перераховує виконавцю 17478,00 грн., крім того ПДВ 3496,00 грн., разом 20974,00 грн.

Згідно з п.2.2. Договору, оплата здійснюється: поетапно, згідно календарного плану на основі актів здачі-приймання робіт. Замовник проводить розрахунок з виконавцем за надані послуги на протязі 10 днів з часу підписання акту здачі-приймання робіт.

З аналізу викладених норм вбачається, що договір про надання послуг є оплатним, і обов'язок виконавця надати послугу відповідає обов'язку замовника цю послугу прийняти та оплатити.

Як вбачається з матеріалів справи у липні 2009 року, ВАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до ВАТ "Український нафтогазовий інститут" про зобов'язання провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217 379,52 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 31.03.2006 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди приміщення №5/21-ор/274/06ор, а у 2005-2006 році - кілька договорів на надання послуг з розробки проектної документації, розрахунки за якими з його сторони вчинено не у повному обсязі. У зв'язку з чим, в липні 2006 року позивач направив відповідачу заяву від 06.07.2006 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка не була врахована, зокрема, при поданні відповідачем позовів про стягнення заборгованості з позивача.

Вважаючи, що за таких обставин, його права порушені, позивач просив зобов'язати відповідача провести зазначене зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.09.2009 у справі № 7/534, позов задоволено. Зобов'язано відповідача провести зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 217 379,52 грн.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 рішення місцевого господарського суду у справі № 7/534 скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Постанову апеляційного господарського суду оскаржено у касаційному порядку, але постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2010 у справі № 7/534 касаційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2010 у справі № 7/534 -без змін.

Як було встановлено судами у справі № 7/534 доказів на підтвердження передачі предмету оренди відповідачу, позивачем не надано. Акт приймання-передачі орендованих приміщень від 31.05.2006р., згідно якого відповідач здав, а позивач прийняв орендовані приміщення згідно з Договором № 5/21-ор/274/06/ор від 31.03.2006р., не може бути доказом користування об'єктом оренди з 01.01.2006р., а тому позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження заборгованості відповідача в сумі 217379,52 грн. згідно Договору № 5/21-ор/274/06/ор від 31.03.2006р.

До того ж, судами було встановлено, що надсилаючи лист від 06.07.2006р., ПАТ "Укрнафта" не визначило у ньому яке саме зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут" підлягає зарахуванню, не визначило підстав виникнення такого зобов'язання, а тому неможливо зробити беззаперечний висновок про зарахування саме тих вимог, які виникли на підставі Договору оренди № 5/21-ор/274/06/ор від 31.03.2006р. та Договорів № 5/44-р/29/06-р від 16.01.2006р., № 46-р/14/06-р від 20.02.2006р., № 47-р/221/06-р від 13.06.2006р., № 113-б/745/05-р від 25.11.2005р., № 117/1-Б/859/05/р від 26.12.2005р., № 5/116-б/856/05/р/2-р від 26.12.2005р., № 5/118-б/13/06/р/10-р від 11.01.2006р. про надання послуг по розробці проектної документації, та на які посилається ПАТ "Укрнафта" в обґрунтування своїх позовних вимог про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут" здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що не є припиненим зобов'язання відповідача перед позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отже, факт наявності заборгованості. у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції в розмірі .

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції зробив власні перерахунки 3% річних та інфляційних збитків та встановив, що розмір стягуваних 3% річних та інфляційних збитків повинен становити 1517,20 грн. (3% річних), 12907,61 грн. (інфляційні збитки).

Проаналізувавши власні перерахунки 3% річних та інфляційних збитків суду першої інстанції, колегія суддів вважає їх обґрунтованими та правильними, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення 3% річних та інфляційних збитків лише частково.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 у справі № 22/153 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2014 у справі № 22/153 - без змін.

2. Матеріали справи № 22/153 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.А. Верховець

Е.О. Шевченко