Постанова

від 03.06.2014 по справі 810/2474/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 року 810/2474/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Наконечного В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО ПДВПП» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

18 квітня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО ПДВПП» (ТОВ «СІЛЬПО ПДВПП», товариство) із позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (митний орган, митниця, Київська міжрегіональна митниця) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/500329/2 від 18 жовтня 2013 року, №100250000/2013/500331/2 та №100250000/2013/500333/2 від 22 жовтня 2013 року.

Зазначали, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, їх митна вартість визначалась за основним методом - ціною договору (контракту), відповідні дані заявлялися у деклараціях митної вартості, до яких додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Стверджували, що митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу. Звертали увагу на відсутність підстав для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а також на невідповідність рішень про коригування вимогам до їх оформлення і недотримання порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості.

Посилаючись на порушення відповідачем положень Конституції України та Митного кодексу України, просили визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення про коригування митної вартості.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити повністю.

Представник відповідача у судові засідання 23 травня 2014 року та 3 червня 2014 року не з'явився, заперечень на адміністративний позов не надав, заяв про розгляд справи без участі митного органу або ж про відкладення судового розгляду не подавав, витребовувані судом документи не направив, у зв'язку із чим суд, на підставі положень частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив продовжувати розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» є юридичною особою, зареєстроване 2 січня 2013 року (а.с.33).

2 вересня 2013 року між ТОВ «Сільпо ПДВПП» та «Danish Crown Fleisch GmbH» (Німеччина) укладено контракт купівлі-продажу товарів №182/2-S (а.с.15-19), згідно якого продавець продає, а покупець купує товар у кількості, асортименті та за цінами, у відповідності до інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту.

Ціни на товар встановлюються у інвойсах на кожну партію товару. Ціна включає в себе вартість продукції, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, витрат по митному оформленню вантажу в країні продавця. Валютою контракту є Євро. Загальна вартість контракту складає 5000000,00 Євро (пункт 2 контракту).

Усі ціни по контракту, а також поставка здійснюється на умовах FCA Essen 320 Ostbirkvej 2, 8700 Німеччина згідно Incoterms 2010 (пункт 3 контракту).

Продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: інвойс, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат походження, сертифікат здоров'я/ветеринарний, CRM/коносамент, митну декларацію продавця (пункт 7 контракту).

На підставі такого контракту товариством «Сільпо ПДВПП» імпортовано свинячу печінку торгової марки «Danish Crown», виробник «Danish Crown Fleisch», країна виробництва Німеччина.

З метою митного оформлення товару, отриманого на виконання умов контракту, позивачем до митниці надані митні декларації №100250000/2013/034694 від 18 жовтня 2013 року, №100250000/2013/034846 від 22 жовтня 2013 року та №100250004/2013/034854 від 22 жовтня 2013 року

На підтвердження митної вартості товару, разом із вказаними митними деклараціями, до митного органу подано наступні документи (аналогічні у трьох досліджуваних випадках), перелік яких наведено у графі 44 митних декларацій оформлених із врахуванням скоригованої вартості, наданих з метою випуску товару у вільний обіг (а.с.65-66,97-98,114-115):

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами;

- міжнародну автомобільну накладну (CMR);

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару;

- рахунок - фактуру (інвойс);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару, що декларується;

- договір (контракт) про перевезення;

- ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів);

- інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу «Санітарно-епідеміологічний контроль здійснено»);

- інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару;

- резервну позицію;

- сертифікат про походження товару загальної форми;

- сертифікат якості;

- комерційну пропозицію;

- лист підприємства;

- копію митної декларації країни відправлення.

Митним органом, після опрацювання таких документів, повідомлено позивача в електронному вигляді про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, згідно із статтею 53 Митного кодексу України, зокрема до митної декларації №100250000/2013/034694 від 18 жовтня 2013 року: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; для підтвердження витрат на транспортування - транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; а до митних декларацій №100250000/2013/034846 від 22 жовтня 2013 року та №100250004/2013/034854 від 22 жовтня 2013 року ще і копію митної декларації країни відправлення (а.с.87,110,126).

Разом із листом від 18 жовтня 2013 року №246 товариством подано додаткові документи: прайс-лист; контракт (повторно); експортну декларацію (повторно); комерційну пропозицію (повторно); довідку про транспортні витрати; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг (повторно); договір про перевезення (повторно); комерційну пропозицію; лист підприємства про неможливість надати бухгалтерські та банківські документи. Також зазначено, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, на цей момент надати не має можливості (а.с.111).

Крім того, з листами №257 та №258 від 22 жовтня 2013 року подано аналогічні документи, а також відповідь на запит до Державної служби статистики України від 27 вересня 2013 року (а.с.88,127).

Однак, після надання перерахованих документів, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, а саме:

- №100250000/2013/500329/2 від 18 жовтня 2013 року - ціна після коригування 24369,41 Євро (а.с.20-21);

- №100250000/2013/500331/2 від 22 жовтня 2013 року - ціна після коригування 24360,31 Євро (а.с.22);

-№100250000/2013/500333/2 від 22 жовтня 2013 року - ціна після коригування 243688,39 Євро (а.с.23).

При цьому, митна вартість товару збільшена з 0,67 Євро до 1,3 Євро за кілограм продукції.

Підстави визначення митної вартості за резервним методом вказано у графі 33 оскаржуваних рішень та є подібними, а саме: «митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподання декларантом додаткових документів в повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а надані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості. Попередні методи не застосовані: 2-а, 2-б - у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методи 2-в, 2-г - через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості. В митного органу наявна інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості заявленої декларантом. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України декларанту, шляхом надіслання електронного повідомлення, запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Митна вартість визначена за резервним методом з урахуванням статті 64 Митного кодексу України. Процедура консультацій митним органом та декларантом проведена шляхом електронних повідомлень».

Разом із рішеннями про коригування митної вартості митним органом складено 3 картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: від 18 жовтня 2013 року №100250000/2013/30719 (а.с.112); від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/30721 (а.с.94); від 22 жовтня 2013 року №100250000/2013/30723 (а.с.128-129), згідно з якими позивачу повідомлено про неможливість прийняття митного оформлення вказаних вище митних декларацій.

Для випуску товарів у вільний обіг «під гарантійне зобов'язання» позивач подав до Київської митниці Міндоходів нові митні декларації (а.с.24-29), в яких задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішень митного органу про коригування митної вартості товарів, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю таких товарів, визначеною відповідачем.

30 грудня 2013 року та 9 січня 2014 року товариство «Сільпо ПДВПП» (у межах 80-денного строку з моменту випуску товару у вільний обіг) подало заяви на визнання заявленої митної вартості та скасування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості (а.с.130-131,143-144).

До названих заяв додано такі документи:

- копія платіжного доручення в іноземній валюті від 15 листопада 2013 року №462 про сплату 32059,48 Євро згідно інвойсів №5200180566, 5200180360, 5200180565;

- копія банківської виписки стосовно платіжного доручення від 15 листопада 2013 року №462;

- копія виписки із бухгалтерської документації від 2 грудня 2013 року згідно інвойсів №5200180566, 5200180360, 5200180565;

- копії інвойсів по іншим поставкам №5200180566, 5200180360, 5200180565, які були сплачені по платіжному дорученню від 15 листопада 2013 року №462;

- копія листа Держслужби статистики України від 11 грудня 2013 року за жовтень 2013 року;

- роздруківка станом на 18 жовтня 2013 року із сайту http://www.alibaba.com/products/F0/pork_liver.html стосовно вартості печінки мороженої свинячої.

За результатами розгляду таких заяв митницею листами від 10 січня 2014 року та від 15 січня 2014 року відмовлено у перегляді рішень про коригування митної вартості товарів (а.с.141-142,153-154).

У листі від 10 січня 2014 року вказано, що у платіжному дорученні в іноземній валюті №482 в графі «№ та дата вантажної митної декларації (при наявності)» не вказано жодних даних, хоча на момент оплати товар був оформлений у митному відношенні; в інвойсах від 16 жовтня 2013 року №5200180566, 5200180360, 5200180565 вказано термін оплати 30 днів, а фактично оплата здійснена 15 листопада 2013 року, тобто з порушенням термінів зазначених в інвойсах та контракті.

У листі від 15 січня 2014 року зазначено, що у наданій роздруківці з сайту http://www.alibaba.com стосовно вартості печінки мороженої свинячої відсутня інформація щодо вартості свинячої печінки походженням з Німеччини; також вказано, що у платіжному дорученні в іноземній валюті №482 в графі «№ та дата вантажної митної декларації (при наявності)» не вказано жодних даних, хоча на момент оплати товар був оформлений у митному відношенні.

У обох відповідях вказано і те, що вимоги митного органу щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості виконано не в повному обсязі, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, декларантом не надано. Резюмовано, що документи прийнято до уваги в якості довідкової інформації, але вони не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Представник ТОВ «Сільпо ПДВПП» у судовому засіданні пояснив, що форма платіжного доручення розроблена ПАТ «Банк Восток» і використовується саме для нього, а враховуючи зазначення конкретних інвойсів у призначенні платежу, стає зрозумілим проведення оплати щодо відповідних поставок. Оскільки форма платіжного доручення не дозволяє вказувати великий обсяг інформації, тому зазначаються тільки обмежені дані, у зв'язку із чим і не було вказано дат інвойсів. Підкреслював, що при перерахунку коштів банк здійснює перевірку реквізитів платіжного доручення і те, що платіж буде перерахований необхідному бенефіциару.

У подальшому позивач, не погоджуючись з рішеннями митного органу щодо коригування митної вартості, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначає стаття 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У статті 318 Митного кодексу України закріплено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

У статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи визначено законність, презумпцію невинуватості, єдиний порядок переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Згідно положень статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

За змістом статей 49 та 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

У силу приписів частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (стаття 57 Митного кодексу України).

За нормами статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У частині п'ятій цієї ж статті вказано, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України закріплено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Згідно вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Зважаючи на викладені законодавчі приписи та встановлені у ході судового розгляду обставини справи, суд констатує таке.

Митним органом як під час витребовування додаткових документів, так і на час судового розгляду справи не зазначено підстав для цього, як і не подано доказів наявності обставин, які слугують підставами для такого витребування. Так, відповідач під час розгляду справи не повідомив суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження того, що позивач в деклараціях митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Митниця також не надала доказів існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Крім того, у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, як і не зазначено наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Таким чином такі рішення не відповідають положенням частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Як передбачає частина сьома статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У той же час, у цьому випадку вимог такої норми Митного кодексу відповідачем дотримано не було.

Також митний орган не довів і неможливості застосування попередніх методів для визначення митної вартості, у зв'язку із чим безпідставно визначив таку вартість за резервним методом.

Щодо неподання додаткових документів, судом встановлено, що у всіх випадках товариство «СІЛЬПО ПДВПП» під час митного оформлення не подало лише ті документи, які були відсутні на момент митного оформлення, зокрема, виписки з бухгалтерської документації, платіжні документи та висновки експертних організацій, у зв'язку з необхідністю часу на їх отримання та оформлення. При цьому такі документи, окрім висновків, були надані позивачем протягом передбаченого статтею 55 Митного кодексу України 80-денного строку із відповідними заявами.

Стосовно відсутності висновку експертної організації щодо якісних характеристик товару, то за правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України такі документи надаються на письмову вимогу митниці виключно у випадку їх наявності у декларанта.

У цьому ж випадку митниця не довела, що їх відсутність не дала змогу визначити митну вартість за основним методом.

Щодо виявленого митницею порушення термінів оплати за товар, то така обставина також не є підставою для неможливості визначення митної вартості за основним методом.

Незаповнення графи «№ та дата вантажної митної декларації (при наявності)» у поданих платіжних дорученнях, враховуючи наявні у них відомості для ідентифікації проплат стосовно досліджуваних поставок, також не вплинуло на можливість визначення митної вартості за ціною договору.

У частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, на дотримання яких адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, аналіз викладених вище законодавчих норм та обставин справи свідчить про недотримання митним органом перерахованих критеріїв при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, що має наслідком їх протиправність.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд підкреслює, що у випадку, який розглядається, заперечення на адміністративний позов відсутні, що також є підставою для задоволення позову, оскільки правомірність оскаржуваних рішень доведена не була.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як встановлює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 187,20 грн. згідно платіжного доручення №2346369 від 17 квітня 2014 року та 61,90 грн. згідно платіжного доручення №2358806 від 25 квітня 2014 року, доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 249,10 грн. підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішенння Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/500329/2 від 18 жовтня 2013 року, №100250000/2013/500331/2 від 22 жовтня 2013 року та №100250000/2013/500333/2 від 22 жовтня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО ПДВПП» сплачений судовий збір у сумі 249 (двісті сорок дев'ять) грн. 10 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 червня 2014 р.