Ухвала

від 15.10.2015 по справі 810/2474/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/65268/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С., суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» (правонаступником якого є ТОВ «Фоззі-Фуд») звернулось з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 18 жовтня 2013 року № 100250000/2013/500329/2, від 22 жовтня 2013 року № 100250000/2013/500331/2, від 22 жовтня 2013 року № 100250000/2013/500333/2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулась із касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Позивач проти касаційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 02 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» та «Danish Crown Fleisch GmbH» (Німеччина) укладено контракт купівлі-продажу товарів № 182/2-S, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує товар у кількості, асортименті та за цінами, у відповідності до інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту.

З метою митного оформлення товару (свиняча печінка, торгової марки «Danish Crown», виробник «Danish Crown Fleisch», країна виробництва Німеччина), отриманого на виконання умов вказаного контракту, позивачем до митного органу подані митні декларації від 18 жовтня 2013 року № 100250000/2013/034694, від 22 жовтня 2013 року № 100250000/2013/034846 та від 22 жовтня 2013 року № 100250004/2013/034854.

Митна вартість товару задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).

На підтвердження митної вартості товару разом із вказаними митними деклараціями до митного органу позивач подав документи, перелік яких наведений у графах 44 митних декларацій, оформлених із врахуванням скоригованої вартості, наданих з метою випуску товару у вільний обіг: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародну автомобільну накладну (CMR); рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; прейскурант (прайс-лист) виробника товару; рахунок - фактуру (інвойс); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару, що декларується; договір (контракт) про перевезення; ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів); інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; резервну позицію; сертифікат про походження товару загальної форми; сертифікат якості; комерційну пропозицію; лист підприємства; копію митної декларації країни відправлення.

За результатом опрацювання вказаних документів митний орган повідомив позивачеві в електронному вигляді про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, згідно із статтею 53 Митного кодексу України. А саме: щодо митної декларації від 18 жовтня 2013 року № 100250000/2013/034694: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; для підтвердження витрат на транспортування - транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; щодо митних декларацій від 22 жовтня 2013 року № 100250000/2013/034846 та № 100250004/2013/034854 - додатково копію митної декларації країни відправлення.

Разом із листом від 18 жовтня 2013 року № 246 позивач подав до митного органу додаткові документи: прайс-лист; контракт (повторно); експортну декларацію (повторно); комерційну пропозицію (повторно); довідку про транспортні витрати; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг (повторно); договір про перевезення (повторно); комерційну пропозицію; лист підприємства про неможливість надати бухгалтерські та банківські документи. Також зазначено, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, на цей момент надати не має можливості.

Крім того, з листами від 22 жовтня 2013 року № 257 та № 258 позивач подав аналогічні документи, а також відповідь на запит до Державної служби статистики України від 27 вересня 2013 року.

Після надання вказаних документів митним органом прийняті рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, а саме: від 18 жовтня 2013 року № 100250000/2013/500329/2 - ціна після коригування 24 369,41 Євро; від 22 жовтня 2013 року № 100250000/2013/500331/2 - ціна після коригування 24 360,31 Євро; від 22 жовтня 2013 року № 100250000/2013/500333/2 - ціна після коригування 243 688,39 Євро. Митна вартість імпортованого позивачем товару збільшена з 0,67 Євро до 1,3 Євро за один кілограм ввезеної продукції.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності спірних рішень про коригування митної вартості товарів за шостим (резервним) методом, оскільки позивачем надано достатньо належних документів, які підтверджують заявлену в митній декларації ціну товару.

Колегія суддів погоджується з висновками судів.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз положень наведених статей свідчить про те, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Судами встановлено, що, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на те, що коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що надані документи місять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності). Декларантом не надано витребуваних митним органом додаткових документів.

Між тим, в оскаржуваних рішеннях відповідач не вказав конкретні обставини, які викликали такi сумніви, що суперечить вимогам статті 53 Митного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що у митного органу не було підстав витребовувати у декларанта додаткові документи, оскільки сумніви з підстав, викладених у оскаржуваному рішенні, не обґрунтовані у розумінні статті 53 Митного кодексу України, а отже митниця не спростувала числові значення складових митної вартості товарів такими сумнівами.

Водночас, митний орган може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Будь-які заперечення працівників митного органу без зазначення їх у пунктах 33 рішень про коригування митної вартості не заслуговують на увагу та не можуть бути належними доказами у цій справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування, оскільки митницею витребувано додаткові документи за відсутності будь-яких обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, всупереч наявності належним чином підтверджених усіх складових такої вартості під час подання позивачем митних декларацій.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, то скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: