Ухвала

від 26.11.2014 по справі 810/2474/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2474/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року позов задоволено, визнані протиправними і скасовані рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №100250000/2013/500329/2 від 18 жовтня 2013 року, №100250000/2013/500331/2 від 22 жовтня 2013 року та №100250000/2013/500333/2 від 22 жовтня 2013 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, в ході апеляційного розгляду справи позивачем подано заяву про здійснення правонаступництва, згідно якої вбачається, що 26.09.2014 року в ЄДРПОУ була зареєстрована державна реєстрація припинення ТОВ «Сільпо ПДВПП» (код ЄДРПОУ 38559175), що підтверджується копією повідомлення державного реєстратора від 26.09.2014 року.

В зв'язку з зазначеним, правонаступником всіх прав та обов'язків ТОВ «Сільпо ПДВПП» є ТОВ «Фоззі-Фуд» (код ЄДРПОУ 32294946), що підтверджується копією статуту ТОВ «Фоззі-Фуд», зареєстрованого в ЄДРПОУ 26 вересня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 вересня 2013 року між ТОВ «Сільпо ПДВПП» та «Danish Crown Fleisch GmbH» (Німеччина) укладено контракт купівлі-продажу товарів №182/2-S (а.с.15-19), згідно якого продавець продає, а покупець купує товар у кількості, асортименті та за цінами, у відповідності до інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту.

З метою митного оформлення товару, отриманого на виконання умов контракту, позивачем до митниці надані митні декларації №100250000/2013/034694 від 18 жовтня 2013 року, №100250000/2013/034846 від 22 жовтня 2013 року та №100250004/2013/034854 від 22 жовтня 2013 року.

Митним органом, після опрацювання таких документів, повідомлено позивача в електронному вигляді про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, згідно із статтею 53 Митного кодексу України, зокрема до митної декларації №100250000/2013/034694 від 18 жовтня 2013 року: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; для підтвердження витрат на транспортування - транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; а до митних декларацій №100250000/2013/034846 від 22 жовтня 2013 року та №100250004/2013/034854 від 22 жовтня 2013 року ще і копію митної декларації країни відправлення (а.с.87,110,126).

Разом із листом від 18 жовтня 2013 року №246 товариством подано додаткові документи: прайс-лист; контракт (повторно); експортну декларацію (повторно); комерційну пропозицію (повторно); довідку про транспортні витрати; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг (повторно); договір про перевезення (повторно); комерційну пропозицію; лист підприємства про неможливість надати бухгалтерські та банківські документи. Також зазначено, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, на цей момент надати не має можливості (а.с.111).

Крім того, з листами №257 та №258 від 22 жовтня 2013 року подано аналогічні документи, а також відповідь на запит до Державної служби статистики України від 27 вересня 2013 року (а.с.88,127).

Однак, після надання перерахованих документів, відповідачем прийняті рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу, а саме:

- №100250000/2013/500329/2 від 18 жовтня 2013 року - ціна після коригування 24369,41 Євро (а.с.20-21);

- №100250000/2013/500331/2 від 22 жовтня 2013 року - ціна після коригування 24360,31 Євро (а.с.22);

-№100250000/2013/500333/2 від 22 жовтня 2013 року - ціна після коригування 243688,39 Євро (а.с.23).

При цьому, митна вартість товару збільшена з 0,67 Євро до 1,3 Євро за кілограм продукції.

Позивач, вважаючи дані рішення відповідача неправомірними, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Статтями 49, 50 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МКУ також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 МКУ митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МКУ).

В ч. 2 ст. 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, всупереч ч. 2 ст. 55 МК України, в останніх не визначено: які саме відомості відсутні та які саме значення вони повинні були підтверджувати; яка конкретно інформація є наявною у митного органу, що у свою чергу призвела до виникнення обґрунтованого сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

З наведеної норми вбачається, що право митниці на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у ч. 2 ст. 53 МКУ.

Натомість, надані ТОВ «Сільпо ПДВПП» на підтвердження заявленої митної вартості товару документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ, не містили жодних розбіжностей та в повній мірі підтверджували заявлену вартість товару.

Про це, зокрема, свідчить те, що у всіх рішеннях про коригування митної вартості та у всіх листах відповідача щодо причин невизнання заявленої митної вартості товарів митниця не зазначила розбіжностей, які б стосувалися основного переліку документів для підтвердження митної вартості товарів, який визначено у ч. 2 ст. 53 МКУ.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідач не мав підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ на витребування додаткових документів у позивача.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що митним органом не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами частин другої та третьої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, під час розгляду справи, ТОВ «Сільпо ПДВПП» для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості.

Натомість, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості не визначено, яка з перелічених у частині другій статті 58 Митного кодексу України підстав у даній конкретній справі стала причиною неможливості застосування першого методу.

Відповідачем також не обґрунтовано у своїх рішеннях, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не навів обставини, які мали були бути підтвердженні додатково запитаними митним органом документами.

Стосовно відсутності висновку експертної організації щодо якісних характеристик товару, то за правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України такі документи надаються на письмову вимогу митниці виключно у випадку їх наявності у декларанта.

В даному випадку митниця не довела, що їх відсутність не дала змогу визначити митну вартість за основним методом.

Крім того, щодо виявленого митницею порушення термінів оплати за товар, то така обставина також не є підставою для неможливості визначення митної вартості за основним методом.

Не заповнення графи «№ та дата вантажної митної декларації (при наявності)» у поданих платіжних дорученнях, враховуючи наявні у них відомості для ідентифікації проплат стосовно досліджуваних поставок, також не вплинуло на можливість визначення митної вартості за ціною договору.

Враховуючи все зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, відповідачем не було дотримано перерахованих законодавчо визначених критеріїв.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 01.12.2014р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.