Постанова

від 03.06.2014 по справі 904/9053/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2014 року Справа № 904/9053/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Євстигнеєва О.С., Кощеєва І.М.

секретар судового засідання : Назаренко С.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Угрин В.М.( дов. б/н від 06.01.14 р.);

від відповідача: представник в судове засідання не явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2014р. у справі № 904/9053/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський обласний виробничо-будівельний оформлювальний комбінат ДОПСОК» м. Дніпропетровськ

до: Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ

про розірвання договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2014 р. у справі № 904/9053/13, яке підписано 21.01.2014 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Красота О.І.), задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський обласний виробничо-будівельний оформлювальний комбінат ДОПСОК» м. Дніпропетровськ до Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Вказаним рішенням розірвано договір оренди земельної ділянки від 31 серпня 2000 р., укладений між Дніпропетровською міською радою м. Дніпропетровськ та Закритим акціонерним товариством "ДОПСОК" м. Дніпропетровськ, посвідчений 31.08.2000 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстром №1139, та зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 31 серпня 2000 р. за № 289.

Стягнуто з Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський обласний виробничо-будівельний оформлювальний комбінат "ДОПСОК" м. Дніпропетровськ 1 147 грн. судового збору.

На примусове виконання рішення 03.02.2014 р. видано наказ.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить відновити пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою від 14.04.2014 р. Дніпропетровський апеляційний господарський суд відновив пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Скаржник просить у скарзі скасувати оскаржуване рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, ст. 120, 141 ЗКУ, ст.ст. 218, 219, 371, 376, 377, 654 ЦКУ, ст.ст. 7, 31 ЗУ «Про оренду землі», а обставини, які встановив суд, що мають значення для справи - розташування нерухомого майна на орендованій земельній ділянці з кадастровим кодом 69048006 є недоведеними.

Відповідач зазначає у скарзі, що істотною умовою правочину, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти та вважає, що господарський суд Дніпропетровської обл. не встановив чи Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.10.2006 р. та Витяг з реєстру прав власності є підтверджуючими документами перебування нерухомого майна на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 69048006.

Скаржник вказує, що норми права, на які посилався суд при вирішенні питання задоволення позову виникли після 2006 р., в якому позивач відчужив нерухоме майно, а от же не можуть бути застосовані до вирішення спірних правовідносин. Станом на 2006 р. законодавством України не містилась підстава для розірвання договору оренди землі у зв`язку із відчуженням нерухомого майна.

Так п. «е» ст. 141 ЗК України, був прийнятий згідно з Законом від 05.11.2009 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо спрощення порядку набуття прав на землю (набув чинності 01.01.2010 р.).

Відповідач вважає, що суд безпідставно розірвав договір оренди землі, оскільки законодавством України не передбачена підстава для дострокового розірвання договору оренди землі внаслідок відчуження нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці.

Законами України не передбачене автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, адже, виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, унормований статтею 123 Земельного Кодексу України, яка не містить імперативного обов`язку органу місцевого самоврядування прийняти рішення про укладання договору оренди землі з особою, яка придбала права власності на об`єкти нерухомості, що на цій землі розташовані, поза межами встановленої у кодексі процедури.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає, що рішення по даній справі було постановлено з повним дотриманням норм процесуального та матеріального права, а висновкі, які викладені в рішенні, в повній мірі відповідають обставинам справи, які були встановлені під час розгляду справи по суті.

Позивач вважає, що суд першої інстанції у своєму рішенні прийшов до абсолютно правильного та законного висновку про те, що у зв`язку з тим, що позивач добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою, фактичне користування якої здійснює новий власник розташованого на ній об`єкта нерухомості, вимоги про розірвання спірного договору в судовому порядку є обгрунтованими й такими, що підлягають задволенню.

Щодо посилання скаржника на нібито недоведеність розташування нерухомого майна на орендованій земельній ділянці, позивач зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні документи, в яких є велика кількість ідентифікуючих ознак, відповідно до яких можливо абсолютно чітко встановити, що мова іде про одну й ту ж земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, що й було зроблено судом першої інстанції.

Позивач не згоден з твердженням скаржника про те, що нібито відсутність в договорі купівлі-продажу, за яким нерухоме майно було відчужене іншому власнику, вказівкі на кадастровий номер земельної ділянки зумовлює неможливість застосування до спірних правовідносин приписів ч. 2 ст. 120 та ч. 1 ст. 141 ЗК України, оскільки на час укладення договорів купівлі-продажу не передбачалася наявність в угоді вказівки на розмір та кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташоване відчужене нерухоме майно.

Скаржник в судове засідання не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні. Неявка скаржника не перешкоджає перегляду справи за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ЗАТ «ДОПСОК» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 31.08.2000 р. за № 1139.

Договір зареєстрований за № 289 від 31.08.2000 р.

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,1589 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Жовтневий р-н, вул. Набережна В.І. Леніна, 39а і зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 69048006 згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення виконкому міської ради від 18.05.2000 № 1208. (п. 1.2)

Грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання цього договору складала 645041,68 грн. (п. 1.4)

Земельна ділянка надана до 01.01.2015 р. (п.2.1)

Умовами пунктів 8.1, 8.2 договору встановлено, що зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди, спір вирішується у судовому порядку.

16.10.2006 р. між ЗАТ "ДОПСОК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комунальне підприємство "Техпроменерго" був укладений Договір №3 купівлі-продажу нерухомого майна (далі-Договір №3), відповідно до умов якого позивачем було відчужено нерухоме майно, яке розташоване на орендованій останнім земельній ділянці площею 0,1589 га, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 39-а. (п. 1.1 Договору № 3).

Вказане нерухоме майно на виконання умов Договору №3 було передано ТОВ "ВКП "Техпроменерго" Актом №3-06 приймання-передачі нерухомого майна від 16.10.2006 року (а.с.38-40).

08.11.2007 року між ТОВ "ВКП "Техпроменерго" та Приватним підприємством "Жасмін-2005" був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, 08.11.2007 року посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 8539.

Умовами Договору №8539 передбачено, що ТОВ "ВКП "Техпроменерго" продало, а ПП "Жасмін-2005" купило комплекс нежитлових приміщень та споруд, розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, 39а.

Факт реєстрації права власності на вищенаведене нерухоме майно підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.01.2008 року за №17405062. (а.с. 47).

Таким чином, з моменту переходу права власності на об'єкт нерухомості, що розташований на відведеній за спірним договором земельній ділянці, позивач не використовує останню.

25.07.2012 року Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення №96/26 "Про передачу земельної ділянки по вул. Набережній В.І. Леніна, 39-А (Жовтневий район) в оренду ПП "ЖАСМІН-205", код ЄДРПОУ 33611476, по фактичному розміщенню комплексу нежитлових будівель та споруд", яким вирішено вилучити у Закритого акціонерного товариства "ДОПСОК", код ЄДРПОУ 13419686, земельну ділянку, площею 0,1589 га (код ДЗК 69048006) вул. Набережній В.І. Леніна, 39-А та зараховано її до земель міста. (а.с. 43-46).

Пунктом 7 вказаного рішення міської ради № 96/26 від 25.07.2012 р. рішення виконавчого комітету міської ради від 15.10.96 №1475 "Про надання земельної ділянки по вул.Набережній В.І. Леніна 39-А Закритому акціонерному товариству "ДОПСОК", код 13419686, у тимчасове користування (на умовах оренди) по фактичному розміщенню ремонтно-будівельного управління" та договір оренди земельної ділянки від 31.08.2000 року, номер державної реєстрації 289, визнано такими, що втратили чинність, а право позивача на земельну ділянку такими, що припинилось.

Листом № 144/13 від 13.11.2013 року позивач звернувся до відповідача, в якому просив розірвати договір оренди земельної ділянки у зв'язку з відчуженням об'єкту нерухомого майна, що розташований на спірній земельній ділянці та у зв'язку з добровільною відмовою позивача від права користування вказаною земельною ділянкою. (а.с. 50).

Відповідач відповіді не надав, договір не розірвав, що відповідно і стало причиною спору.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. За ст.2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, ініціатором розірвання договору можуть бути саме сторони за договором.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу визначено, що до договорів, укладених до 1 січня 2004 року, які продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Частиною 1 ст. 654 цього Кодексу встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Отже, враховуючи, що укладення договору оренди земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, для припинення права користування та розірвання договору оренди земельної ділянки необхідне прийняття відповідного рішення та укладення договору про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Пунктом "е" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі:… набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. А відповідно до ст.120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічно врегульований перехід права на земельну ділянку і ст.377 ЦК України - до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.

Законом визначено, що з переходом права власності на будівлю до іншої особи, до неї ж переходить право користування земельною ділянкою. При цьому, у якості підстав припинення договору оренди землі законодавець встановив саме набуття право на будівлю, яка знаходиться на цій земельній ділянці, іншою особою. Зазначене свідчить, що позивач має право на розірвання договору в судовому порядку з зазначених підстав навіть і у випадку, коли інша сторона за договором заперечує проти цього, оскільки законодавець прямо встановив і визначив момент переходу права на користування землею у випадку переходу права власності на будівлі.

Така ж правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 20.08.2013 року у справі №18/5005/12936/2011.

Статтею 111 28 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2014 р. у справі № 904/9053/13 залишити без змін.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: О.С. Євстигнеєв

І.М. Кощеєв

Повний текст постанови виготовлено 05.06.2014 р.