Рішення

від 27.05.2014 по справі 909/297/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2014 р. Справа № 909/297/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат - Євробуд" (вул.

Горбачевського, 50, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76008)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління"

(проспект М. Грушевського, 119, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200)

про стягнення заборгованості, згідно договору поставки і монтажу системи вентиляції № 6/11 від 30.11.2010 в сумі 73 857, 27 гривень, з яких 67 050, 35 гривень - основний борг, 5 935, 27 гривень - 3 % річних та 871, 65 гривень - інфляційних втрат.

За участю представників сторін:

Від позивача: Ярмолюк М.І. - директор (паспорт серії НОМЕР_1 виданий 24 березня 1998 року Богородчанським РВ УМВС в Івано-Франківській області, наказ № 1 від 02.12.2010);

Назарук О.В. - представник (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 18 листопада 2004 року Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області, довіреність від 07.05.2014).

Від відповідача: Янко О.М. - представник (паспорт серії НОМЕР_3 виданий 13 липня 1996 року Коломийським МВ УМВС в Івано-Франківській області, довіреність від 28.04.2014).

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клімат - Євробуд" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління" про стягнення заборгованості, згідно договору поставки і монтажу системи вентиляції № 6/11 від 30.11.2010 в сумі 73 857, 27 гривень, з яких 67 050, 35 гривень - основний борг, 5 935, 27 гривень - 3 % річних та 871, 65 гривень - інфляційних втрат.

Крім того, позивач просив суд також покласти на відповідача судові витрати у справі у вигляді судового збору.

Ухвалою суду від 28.03.2014 порушено провадження у справі № 909/297/14 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10.04.2014.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2014, 29.04.2014 та від 15.05.2014 розгляд справи відкладався на 29.04.2014, 15.05.2014 та на 27.05.2014 відповідно, у зв'язку із неподанням сторонами витребуваних судом доказів.

08.05.2014 позивач подав через суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (Вх. № 6414/14), згідно якої просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 73 857, 27 гривень, з яких 67 050, 35 гривень - основний борг, 5 935, 27 гривень - 3 % річних та 871, 65 гривень - інфляційних втрат.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, 15.05.2014 заяву прийнято судом до розгляду, а спір розглядається з урахуванням збільшених позовних вимог.

При цьому, суд бере до уваги пункт 3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, у відповідності до якого передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Крім того, 26.05.2014 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових пояснень по суті справи, уточнений розрахунок 3% річних та уточнений розрахунок інфляційних втрат.

Суд долучає подані документи до матеріалів справи, однак зазначає, що уточнені розрахунки інфляційних втрат та 3% річних подано без дотримання вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тобто не подано суду заяву про збільшення чи зменшення ціни позову.

В судових засідання позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та поясненнях по суті позову та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судових засіданнях щодо позову частково заперечив з підстав викладених у запереченнях на позов (Вх. № 6725/14) та відзиві (Вх. № 8012/14).

Крім того, на виконання вимог ухвал суду, відповідач подав Витяг з ЄДРЮОФОП у відповідності до якого у графі "Найменування юридичної особи" вказано Публічне акціонерне товариство "Коломийське будівельне Управління". Проте, як видно з позовної заяви, у графі "відповідач" вказано Відкрите акціонерне товариство "Коломийське будівельне Управління".

У відповідності до п. 1.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність вказати найменування відповідача, у відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АБ № 208200 - Публічне акціонерне товариство "Коломийське будівельне Управління".

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством "Коломийське будівельне Управління" (надалі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клімат-Євробуд" (надалі виконавець) укладено договір поставки і монтажу системи вентиляції № 6/11 від 30.11.2010 року, у відповідності до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується поставити в повному обсязі три припливні системи вентиляції разом з обладнанням та здійснити їх монтаж і пуско - налагоджувальні роботи на об'єкті замовника - Інфекційне відділення на 25 ліжок Коломийської районної інфекційної лікарні на вул. Петлюри, 66 в м. Коломиї, Івано-Франківської області. Замовник зобов'язується прийняти і оплатити це замовлення згідно з умовами договору.

У відповідності до п. 1.2. договору, найменування, кількість систем та їх ціна, а також вартість транспортних витрат оформляється та підписуються після виконання в Актах приймання-передачі виконаних робіт, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1. договору, загальна вартість даних робіт з обладнанням по влаштуванню трьох припливних систем вентиляції П-1, П-2, П-3 складається з сум Актів приймання - передачі виконаних робіт, підписаних після їх виконання.

Сторони погодили, що замовником авансуються кошти лише для закупки необхідних матеріалів та для обладнання. Замовник розраховується з виконавцем за виконані роботи після підписання Актів виконаних робіт на всю суму протягом 15 днів з моменту підписання цих актів (п. 2.4. договору).

Згідно п. 3.4. договору, зобов'язання по даному договору вважаються виконаними виконавцем і прийнятими замовником з моменту підписання Акту приймання - передачі виконаних робіт.

Згідно п. 4.2. замовник зобов'язаний своєчасно, в повному об'ємі провести оплату виконаної роботи відповідно до Акту приймання - передачі виконаних робіт.

У відповідності до п. 5.1. договору відповідальність сторін за порушення умов цього договору визначається чинним законодавством.

На виконання умов договору позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме поставив в повному обсязі три припливні системи вентиляції разом з обладнанням та здійснив їх монтаж і пуско - налагоджувальні роботи на об'єкті замовника в Інфекційному відділенні на 25 ліжок Коломийської районної інфекційної лікарні на вул. Петлюри, 66 в м. Коломиї, Івано-Франківської області, що підтверджується підписаними сторонами Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року на суму 217 980, 72 гривень, Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року на суму 8 978, 35 гривень, Актом № б/н приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року на суму 37 520, 04 гривень, які підписані обома сторонами та скріплені круглими печатками.

Однак, відповідач свої зобов'язання перед позивачем виконав частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 67 050, 35 гривень.

Крім того, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нараховує відповідачу 3 % річних в розмірі 5 935, 27 гривень та інфляційні втрати в розмірі 871, 65 гривень.

Таким чином, за неналежне виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 67 050, 35 гривень, 3 % річних в розмірі 5 935, 27 гривень та втрати від інфляції в розмірі 658, 05 гривень.

Суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема із договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України - якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством "Коломийське будівельне Управління" (надалі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клімат - Євробуд" (надалі виконавець) укладено договір поставки і монтажу системи вентиляції № 6/11 від 30.11.2010 року, у відповідності до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується поставити в повному обсязі три припливні системи вентиляції разом з обладнанням та здійснити їх монтаж і пуско - налагоджувальні роботи на об'єкті замовника - Інфекційне відділення на 25 ліжок Коломийської районної інфекційної лікарні на вул. Петлюри, 66 в м. Коломиї, Івано-Франківської області. Замовник зобов'язується прийняти і оплатити це замовлення згідно з умовами договору.

Сторони у договорі погодили порядок приймання - передачі робіт. Так, у відповідності до п. 2.1. договору, загальна вартість даних робіт з обладнанням по влаштуванню трьох припливних систем вентиляції П-1, П-2, П-3 складається з сум Актів приймання - передачі виконаних робіт, підписаних після їх виконання.

Сторони погодили, що замовником авансуються кошти лише для закупки необхідних матеріалів та для обладнання. Замовник розраховується з виконавцем за виконані роботи після підписання Актів виконаних робіт на всю суму протягом 15 днів з моменту підписання цих актів (п. 2.4. договору).

Згідно п. 3.4. договору зобов'язання по даному договору вважаються виконаними виконавцем і прийнятими замовником з моменту підписання Акту приймання - передачі виконаних робіт.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується підписаними сторонами Актами прийняття виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в). А саме Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року на суму 217 980, 72 гривень, Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року на суму 8 978, 35 гривень, Актом № б/н приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011 року на суму 37 520, 04 гривень. Вказані акти підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені круглими печатками.

Однак, всупереч вимогам договору, відповідач порушив порядок розрахунків, проте сплачував існуючу заборгованість частинами, що підтверджується виписками по банківських рахунках, які містяться у матеріалах справи. Водночас, на час звернення позивача з позовною заявою до суду відповідач борг не погасив, у зв'язку із чим борг відповідача перед позивачем складав 67 050, 35 гривень.

Таким чином, оскільки факт порушення договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення 67 050, 35 гривень - заборгованості за виконані роботи, згідно договору № 6/11 від 30.11.2010 є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то суд вказує наступне.

У договорі сторони погодили, що відповідальність сторін за порушення умов цього договору визначається чинним законодавством (п. 5.1. договору).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарським судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем не вірно здійснено розрахунки. Так, суд взяв до уваги розрахунки, які міститься у матеріалах справи (Вх. № 6414/14 від 08.05.2014) , де вказаний період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з 16.04.2011 по 27.03.2014.

Згідно арифметичного розрахунку 3 %, який здійснено судом в автоматизованій системі ІПС "Законодавство" станом на 27.05.2014, сума річних що підлягає до стягнення складає 5 913, 28 гривень.

Згідно арифметичного розрахунку інфляційних втрат, то до задоволення підлягає сума в розмірі 658, 05 гривень.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарські витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 625, 629, 837, 846, 854 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-7, 22, 33, 34, 43, 49, 55, ст. 82 -85Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат - Євробуд" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління" про стягнення заборгованості, згідно договору поставки і монтажу системи вентиляції № 6/11 від 30.11.2010 в сумі 73 857, 27 гривень, з яких 67 050, 35 - основний борг, 5 935, 27 гривень - 3 % річних та 871, 65 гривень - інфляційних втрат - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління" (проспект М. Грушевського, 119, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200, ідентифікаційний код: 05423975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат - Євробуд" (вул. Горбачевського, 50, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76008, ідентифікаційний код: 37183723) - 73 621, 68 гривень (сімдесят три тисячі шістсот двадцять одну гривню шістдесят вісім копійок) заборгованості, з яких 67 050, 35 гривень - основний борг, 5 913, 28 гривень - 3 % річних та 658, 05 гривень - інфляційних втрат, а також 1 821, 15 гривень (одну тисячу вісімсот двадцять одну гривню п'ятнадцять копійок) - сплаченого судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в сумі 21, 99 гривень та інфляційних втрат в сумі 213, 60 гривень - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.14

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"