Постанова

від 08.10.2014 по справі 909/297/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року Справа № 909/297/14

Головуючого судді:Губенко Н.М., суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 та на рішеннягосподарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2014 у справі№909/297/14 господарського суду Івано-Франківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Клімат-Євробуд" доПублічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління" про стягнення заборгованості згідно з договором поставки і монтажу системи вентиляції №6/11 від 30.11.2010 в сумі 73 857,27 грн., з яких 67 050,35 грн. основний борг, 5 935,27 грн. 3% річних та 871,65 грн. інфляційних втрат в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача повідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2014 у справі №909/297/14 (суддя Михайлишин В.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 (судді: Давид Л.Л., Гриців В.М., Данко Л.С.), частково задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Клімат-Євробуд" (надалі позивач/ТОВ "Клімат-Євробуд") до Публічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління" (надалі відповідач/ПАТ "Коломийське будівельне управління"); за рішенням з відповідача стягнуто 67 050,35 грн. основного боргу, 5 913,28 грн. 3% річних, та 658, 05 грн. інфляційних втрат; в стягненні 3% річних у сумі 21,99 грн. та інфляційних втрат у сумі 213,60 грн. відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить рішення та постанову скасувати частково, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 20 927,28 грн. - безпідставно включеного ПДВ у вартість ціни товару.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, проте не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому заперечує проти її доводів, просить рішення та постанову залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 67 050,35 грн., 3% річних в розмірі 5 935,27 грн. та інфляційних втрат у розмірі 871,65 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що всупереч умов укладеного між сторонами договору поставки і монтажу системи вентиляції №6/11 від 30.11.2010, та підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт, відповідач не розрахувався з позивачем у зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 67 050,35 грн., на яку, крім того, позивачем в порядку ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних та інфляційні втрати.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи дану справу, погодилися із доводами позивача про обґрунтованість заявленої до стягнення суми основної заборгованості в розмірі 67 050,35 грн. Водночас, судом першої інстанції здійснено перерахунок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, та у вказаних частинах позов задоволений частково, а саме: стягнуто 5 913,28 грн. - 3% річних та 658,05 грн. - інфляційних втрат.

Вищий господарський суд України не вбачає підстав не погодитися із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, з огляду на таке.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

При прийнятті судових рішень у даній справі, керуючись, в тому числі, вищенаведеними нормами, встановивши, що: • 30.11.2010 між позивачем та відповідачем був укладений договір про поставку і монтаж системи вентиляції, відповідно до п. 1.1. якого, виконавець (позивач) зобов'язався поставити в повному обсязі три топливні системи вентиляції разом з обладнанням та здійснити їх монтаж і пуско-налагоджувальні роботи на об'єкті замовника (відповідача) - інфекційне відділення на 25 ліжок Коломийської районної інфекційної лікарні на вул. Петлюри, 66 в м. Коломиї Івано-Франківської області; • пунктами 2.1. та 2.4. договору сторони узгодили, що загальна вартість робіт складається з сум актів приймання-передачі виконаних робіт, підписаних після їх виконання; замовник (відповідач) розраховується з виконавцем за виконані роботи після підписання актів виконаних робіт на всю суму протягом 15 днів з моменту підписання цих актів; • позивачем (виконавцем) були виконані узгоджені сторонами роботи, а саме: поставлено в повному обсязі три топливні системи вентиляції разом з обладнанням та здійснено їх монтаж і пуско-налагоджувальні роботи, що підтверджується актами виконаних робіт, підписаних сторонами та скріплених їх печатками: №1 за грудень 2010 року на суму 217 980,72 грн., №2 за грудень 2010 року на суму 8 978,35 грн., б/н за березень 2011 року на суму 37 520,04 грн.; • натомість, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної оплати за надані послуги, в результаті чого за ним утворилась заборгованість на загальну суму 67 050,35 грн.; • здійснивши власний перерахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних; • беручи до уваги те, що відповідачем не наведено та не додано доказів на підтвердження протилежного (відсутності заборгованості), суди попередніх інстанцій правомірно стягнули з боржника 67 050,35 грн. основної заборгованості, 5 913,28 грн. - 3% річних та 658,05 грн. інфляційних втрат.

Доводи касаційної скарги про те, що до розміру загальної заборгованості відповідача безпідставно включено 20% ПДВ, оскільки, як стверджує скаржник, позивач не є платником податку на додану вартість, колегією суддів відхиляються, оскільки, акти приймання виконаних робіт, включають в себе таку графу як "Податок на додану вартість"; як вказувалося вище, акти підписані сторонами (в тому числі й відповідачем) без зауважень, а тому, виходячи з умов договору щодо порядку розрахунків за спірним договором, є підставою для здійснення відповідних розрахунків.

Інші доводи касаційної скарги також не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування прийнятих у даній справі судових рішень.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Коломийське будівельне управління" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2014 у справі №909/297/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді Т.Л. Барицька

В.І. Картере