Рішення

від 27.05.2014 по справі 917/717/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

27.05.2014р. Справа № 917/717/14

за позовом Приватного підприємства "Агро-Карпат", вул.Волошина,19/4 А, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство", вул.Морохова, 47, смт.Опішня, Зіньківський район, Полтавська область, 38164

про стягнення 11 542,24 грн. (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.05.2014р. вх. канцелярії суду №6739)

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники:

від позивача: Сингаївська Т.С. дов. б/н від 10.12.2013р.

Гречка Н.О. дов. б/н від 10.12.2013р.

від відповідача: представник не з"явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 65244,24 грн., за договором купівлі-продажу товарів № 44 від 04.03.2013 року, із яких основний борг - 53702,00 грн., штраф - 5370,20 грн., пеня - 3894,49 грн., 3% річних - 1633,13 грн., інфляційні збитки - 644,42 грн.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив.

27.05.2014р. за вх. канцелярії суду №6723 від директора ТОВ "Опішнянське МІПП" надійшла заява, в якій відповідач повідомляє про те, що за отриманий Товар згідно Договору №44 від 04.03.2013 року частково розрахувався в розмірі 53 000,00 грн. та просить суду розглядати справу без участі представника товариства. Суд подану заяву прийняв та залучив до матеріалів справи.

В судове засідання 25.07.2014 року представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог (вх. канцелярії суду №6739), в якій просить суд припинити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 53 702,00 грн., в зв"язу зі сплатою відповідачем (платіжні документи а.с. 39 -43) та стягнути з відповідача штраф в розмірі 5 370,20 грн., пеню - 3 894,49 грн., 3% річних 1633,13 грн., інфляційні втрати в розмірі 644,42 грн. Суд подану заяву прийняв, задовольнив та залучив до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, а також достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

Між Приватним Підприємством «Агро-Карпат» (далі - ПП «Агро-Карпат») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство» (далі ТОВ "Опішнянське МІПП) 04 березня 2013 року був укладений договір купівлі-продажу Товару (далі - Договір).

За умовами Договору, Продавець (ПП «Агро-Карпат») зобов'язувався продати, а Покупець (ТОВ "Опішнянське МІПП) зобов'язувався купити, придбані в Угорській Республіці, яйця інкубаційні курячі «Tetra-H» в кількості 30 000 шт. на суму 100 500 грн., яйця інкубаційні курячі м'ясо-яєчного кросу «SUPERHARCO» в кількості 24 000 шт. на суму 80 400 грн., яйця інкубаційні індиків кросу «Hybrid-XL» в кількості 9 000 шт. на суму 189 900 грн., яйця інкубаційні м'ясо-яєчного кросу ROSS-308 в кількості 66 000 шт., яйця інкубаційні кросу «Tetra-HB-color» в кількості 32 000 шт. на суму 134 400 грн., а всього 161 000 шт. яєць (далі - Товар) на загальну суму 782 400 грн.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що Продавець зобов'язувався у взаємоузгоджені між сторонами терміни передати Покупцю в м. Ужгород взаємообумовлені партії Товару, що зазначені в п. 1.1. даного Договору.

Згідно п. 3.1 Договору не пізніше 5-ти (п'яти) банківських днів до взаємоузгодженої між сторонами дати відправки Товару Покупець зобов'язувався перерахувати на розрахунковий рахунок продавця загальну вартість взаємообумовленої партії товару.

На виконання попереднього замовлення Відповідача Позивач 07.03.2013 р. виставив Відповідачу рахунок-фактуру № 95 на суму 66 702 грн.

З метою виконання взятих на себе договірних зобов'язань 13.03.2013 р. Позивачем було поставлено Відповідачу яйця інкубаційні курячі кросу TETRA-H в кількості 4 680 шт. на суму 13 065 грн., яйця інкубаційні курячі кросу ROSS-308 в кількості 6 120 шт. на суму 21 420 грн. та яйця інкубаційні індиків кросу HybridXL в кількості 1 200 шт. на суму 21 110 грн. Всього Позивачем було поставлено Відповідачу Товару на суму 66 702 грн ., в т.ч. ПДВ 11 117,00 грн.

Відповідно до наданої Позивачем видаткова накладна № 95 від 13.03.2013 р. на суму 66 702 грн. Продавцем було передано, а Відповідачем отримано Товар за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1, виданої 11.03.2013 р. на ім'я директора ТОВ Опішнянського МІПП Печеника В.І.

Згідно платіжного доручення № 15276388 від 13.03.2013 р. оплату за придбаний Товар Відповідач провів частково по рахунку-фактурі № 95 від 07.03.2013 р. перерахувавши на розрахунковий рахунок Позивача 13 000 грн.

Оскільки Товар отримував безпосередньо директор ТОВ «Опішнянське МІПП» Печеник В.І., в цей же день, 13.03.2013 р., Відповідачу були передані два екземпляри договору, які Печеник В.І. зобов'язувався підписати, поставити печатку та один екземпляр договору направити поштою на адресу Позивача. Але станом на день подання позову один примірник договору Відповідач Позивачу не повернув.

10 грудня 2013 року Позивачем 10.12.2013 р. був направлений на адресу Відповідача лист за вих. № 79 з проханням сплатити борг за отриманий товар на суму 53 702 грн. та повернути один примірник договору купівлі-продажу. Даний лист був отриманий Відповідачем особисто 24.12.2014 р., про що свідчить відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення .

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків, які передбачені цим Договором, винна Сторона відшкодовує іншій Стороні понесені нею збитки. У випадку порушення умов, які встановлені цим Договором, винна Сторона сплачує потерпілій Стороні штраф у розмірі 0,05% від вартості партії товару, яка обумовлена даним Договором за кожний день, починаючи з 8-го дня прострочки, але не більше 10%.

Відповідач 13.03.2013 р. частково сплатив Позивачу 13 000 грн. за отриманий товар. Отже, відповідно до п. 4.1. Договору, з 21.03.2013 р., тобто через вісім днів після 13-го березня, почалося прострочення Відповідача з оплати товару в розмірі 53 702 грн.

Враховуючи те, що згідно умов Договору сума штрафу не може бути більшою, ніж 10 % від вартості партії неоплаченого товару, Позивачем нараховано Відповідачу штраф у розмірі 5 370,20 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Отже, договірні правовідносини між сторонами щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначений угодою сторін розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 3-114гс11)

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3894,49грн. , суд прийшов до висновку, що останні є правомірними (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 597,82 грн. 3% річних та 644,42 грн. інфляційних збитків , суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 4 7 , 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство» (Полтавська обл., Зінківський р-н, смт. Опішня, вул. Мороховця, 47, Код ЄДРПОУ 05385163) на користь Приватного підприємства «Агро-Карпат» (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Волошина, 19/4 -А, Код ЄДРПОУ 32953547) суму штрафу в розмірі 5 370, 20 грн., суму пені в розмірі 3 894,49 грн., суму 3 % річних в розмірі 1 633,13 грн. та суму інфляційних збитків в розмірі 644,42 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Опішнянське міжгосподарське інкубаторно-птахівниче підприємство» (Полтавська обл., Зінківський р-н, смт. Опішня, вул. Мороховця, 47, Код ЄДРПОУ 05385163) на користь Приватного підприємства «Агро-Карпат» (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Волошина, 19/4 -А, Код ЄДРПОУ 32953547) витрати на сплату судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 03.06.2014р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.