Постанова

від 30.01.2007 по справі 16/283-06-10431

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/283-06-10431

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" січня 2007 р. Справа № 16/283-06-10431

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Н.Б.Таценко

суддів М.А. Мишкіної, Воронюка О.Л.

при секретарі судового засідання Кійко О.В.

В складі колегії суддів проведена заміна судді Сидоренко М.В. суддею Воронюком О.Л. відповідно до розпорядження № 12 від 24.01.2007р.

за участю представників сторін

від позивача: Шкода В.М. –довіреність № 08-03-14/099-06 від 05.06.2006р.

від відповідача: Воронков В.О. –довіреність б/н від 16.01.2007р.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ Національна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ Національна страхова компанія „Оранта”

на рішення господарського суду  Одеської області

від 20.11.2006р.  

у справі  № 16/283-06-10431

за позовом ВАТ Національна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ Національна страхова компанія „Оранта”

до ТОВ „Регіональне агентство оцінки”

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 8 014,24 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.11.2006р. по справі                        № 16/283-06-10431 (суддя Желєзна С.П.) позовні вимоги ВАТ Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції ВАТ Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” (далі ВАТ НАСК „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції) до ТОВ „Регіональне агентство оцінки” про розірвання договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.05.2004р., виселення відповідача із орендованого нежитлового приміщення загальною площею 56,7 кв. м., розташованого за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74, та стягнення заборгованості по орендній платі, витратам за комунальні та експлуатаційні послуги на загальну суму 8 014,24 грн., в т. ч. 7 127,2 грн. основного боргу, 802,97 грн. нарахованої пені та 84,07 грн. індексу інфляції, задоволені частково у вигляді стягнення з ТОВ „Регіональне агентство оцінки” на користь ВАТ НАСК „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції 7 127,2 грн. основного боргу, 802,97 грн. нарахованої пені та 84,07 грн. збитків від інфляції по ст. ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 615, 625, 629, 651 ЦК України, ст. ст. 202, 284, 291 ГК України, ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, оскільки позов в цій частині підтверджується обґрунтованим розрахунком заборгованості ТОВ „Регіональне агентство оцінки” по орендній платі, витратам за комунальні та експлуатаційні послуги за договором від 01.05.2004р., розрахунком нарахованої пені станом на 01.08.2006р. та розрахунками заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції,  в іншій частині позову про розірвання договору оренди  та виселення відмовлено по  ст. 188, ч. 6 ст. 283 ГК України із-за недотримання ВАТ НАСК „Оранта” встановленого порядку розірвання господарських зобов'язань.

Не погоджуючись з названим рішенням господарського суду ВАТ НАСК „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 12-04/3082 від 12.12.2006р., в якій просить рішення господарського суду скасувати частково, позовні вимоги про розірвання договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.05.2004р. та виселення відповідача з займаного  нежитлового приміщення загальною площею 56,7 кв. м., розташованого за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74, задовольнити, в частині стягнення суми боргу в сумі 8 014,24 грн. судове рішення залишити без змін, посилаючись на  порушення господарським судом ст. ст. 13, 124 Конституції, ст. 13 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. ст. 1, 4, 32, 43, 84 ГПК України, ч.3 ст. 291 ГК України, ст. ст. 188, 316, 319, 638, 651, 759, 762, 783, 784 ЦК України, встановлення ст. ст. 188, 283 ГК України досудового порядку вирішення спору.

      Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів,  –

   В с т а н о в и л а:

Згідно свідоцтва про право власності  № 231 від 19.02.1998р. цілісна будівля,  розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74, належить ВАТ Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” на праві приватної власності.

01.05.2004р. Національною акціонерною страховою компанією „Оранта” в особі Білгород-Дністровського районного відділення  (орендодавець) та ТОВ „Регіональне агентство оцінки” в особі філії у м. Білгород-Дністровський (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення про передачу у тимчасове володіння і користування нежитлового приміщення (об'єкту оренди), розташованого за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74, загальною площею 56,7 кв. м., для використання у якості офісу з встановленням орендної плати в розмірі 465 грн. (без ПДВ) на місяць. По п.3.4.9 договору  орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату та інші платежі по цьому договору в повному обсязі і в установлені строки, у тому числі, комунальні платежі, орендна плата за наступні місяці коригується на індекс інфляції, платежі за поточний місяць вносяться орендарем на рахунок орендодавця до 20 числа поточного місяця, за несвоєчасну сплату платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми недоїмки за кожний день прострочення. (п. п. 4.2, 4.4, 4.5 договору). Згідно п.п.7.5.2 договору дострокове розірвання договору можливо  на вимогу однієї із сторін, за рішенням суду, господарського суду в разі невиконання стороною своїх зобов'язань по цьому договору, та інших підстав, передбачених законодавчими актами України, в т. ч. у разі заборгованості по орендній платі та інших платежах, передбачених цим договором та додатковими угодами до нього на протязі 1-го місяця.

04.10.2006р. далі ВАТ НАСК „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВ „Регіональне агентство оцінки” про розірвання договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.05.2004р., виселення відповідача із орендованого нежитлового приміщення загальною площею 56,7 кв. м., розташованого за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 74, та стягнення заборгованості по орендній платі, витратам за комунальні та експлуатаційні послуги на загальну суму 8 014,24 грн., в т. ч. 7 127,2 грн. основного боргу, 802,97 грн. нарахованої пені та 84,07 грн. індексу інфляції, з посиланнями на ст. ст. 13, 41 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 258, 316, 319, 638, 651, 762 ЦК України, ст. ст. 2, 4 Закону України „Про власність” у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.05.2004р. у вигляді несплати в повному обсязі 7 127,2 грн. по розрахунку № 1  орендної плати, витрат за комунальні послуги та інші платежі за період з квітня 2005р. по грудень 2005р., розрахунками № № 2 –4 визначено індекс інфляції на загальну суму 84,07 грн., згідно розрахунку № 5 пеня за заборгованість по орендній платі за вказаний період складає 802,97 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.11.2006р. вищезазначені позовні вимоги ВАТ НАСК „Оранта” в особі Одеської обласної дирекції задоволені частково шляхом стягнення заявлених сум, в решті позовних вимог відмовлено з мотивів, викладених в описовій частині постанови. При цьому довід скаржника про порушення судом першої інстанції ст. 13 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод 1950 року стосовно права на звернення за судовим захистом спростовується п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, згідно якому з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції),  судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян, суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи  скарги  лише  з  тієї  підстави,  що  її  вимоги  можуть  бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. В даному випадку така відмова в прийнятті позовної заяви відсутня, тобто право на звернення за судовим захистом не порушено. Посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. по справі № 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) являється також необґрунтованим виходячи з безпосереднього тексту останнього, згідно якому встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Наразі визначальною обставиною  в даному випадку для вирішення питання щодо правомірності чи неправомірності висновку господарського суду в частині  відмови в позові являється встановлення пріоритету застосування норм Господарського чи Цивільного Кодексів України. Для забезпечення узгодженості при одночасному застосуванні до договірних відносин ЦК України та ГК України їх норми побудовані за принципом ст. 175 ГК України, згідно з яким норми останнього в частині регулювання договірних відносин у сфері господарської діяльності визначені як спеціальні стосовно загальних норм ЦК України. З цією метою в ГК України передбачено низку положень, які мають більш детально конкретизувати принцип співвідношення його норм щодо господарських договорів з нормами ЦК України.

Так, згідно ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом, а ст. 7 ГК України передбачено, що відносини у сфері господарювання регулюються  Конституцією України,  цим  Кодексом,  законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та  органів  місцевого  самоврядування,  а також іншими нормативними актами. Крім того, по ч.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за  правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим  Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Одночасно відповідно до ч.2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, що в даному випадку і здійснено законодавцем в ст. ст. 188, 283 ГК України.

За таких обставин рішення господарського суду від 20.11.2006р., в т. ч. в частині стягнення заборгованості, відповідає чинному законодавству, матеріалам та обставинам справи, підстави для його скасування  і задоволення апеляційної скарги відсутні.

  Керуючись ст. ст.  99, 101 –103, 105 ГПК України, колегія суддів, -

                                            ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2006р. по справі № 16/283-06-10431 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя                                                                                Н.Б. Таценко          

Суддя                                                                                                     М.А. Мишкіна

Суддя                                                                                                    О.Л. Воронюк