Постанова

від 18.04.2007 по справі 16/283-06-10431

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/283-06-10431

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

18 квітня 2007 р.                                                                                   № 16/283-06-10431  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Перепічая В.С. (головуючий),

Вовка І.В.,Гончарука  П.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві   касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії “ОРАНТА”  в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК “ОРАНТА” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007р. та на рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2006р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії “ОРАНТА”  в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК “ОРАНТА” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональне агентство оцінки” про розірвання угоди, виселення та стягнення сум

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,  суд

У С Т А Н О В И В  :

У жовтні 2006р. Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА”  в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК “ОРАНТА” пред'явило в господарському суді позов до ТОВ “Регіональне агентство оцінки” про стягнення 7127,20 грн. орендних платежів, 84,07 грн. інфляційних та 802,97 грн. пені, а також про розірвання договору та виселення.

Вказав, що між ним та ТОВ “Регіональне агентство оцінки” в осоібі філії у м. Білгород-Дністровському 01.05.2004р. строком на 3 роки був укладений договір оренди частини нежилого приміщення площею 56,7 кв.м., що знаходиться на третьому поверсі будівлі №74 по вул. Першотравневій у м. Білгород-Дністровському Одеської області.

В порушення умов договору оренди відповідач не сплачував у повному обсязі платежі за користування орендованим приміщенням, мав за період квітень 2005р. по грудень 2005р. заборгованість.

Посилаючись на ці обставини, просив стягнути як суму боргу в розмірі 7127,20 грн., так і 802,97 грн. пені та 84,07 грн. інфляційних.

Крім того, з мотивів невиконання відповідачем умов договору щодо оплати орендованого приміщення і його страхування, просив розірвати цей  договір та виселити останнього.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.11.2006р. (суддя Железнова С.П.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007р. (судді Таценко Н.Б. –головуючий, Мишкіна М.А., Воронюк О.Л.), у розірванні договору і виселенні з підстав недотримання позивачем порядку  передбаченого ст. 188 ГК України, відмовлено. В решті позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення в частині відмови у розірванні договору і виселенні і позов в цій частині теж задовольнити, посилаючись при цьому на порушення його прав як власника орендованого приміщення, як і на те, що ст.ст. 188, 283 ГК України, якими при вирішенні цього питання керувались суди, встановлюють фактично досудовий порядко вирішенння спору, що в аспекті ст. 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не надає суду право фактичного усунення від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулась з позовом.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договороів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставою позову щодо стягнення заявлених сум позивачем покладено договір оренди нежилого приміщення від 01.05.2004р.

За цим договором орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату та інші платежі в повному обсязі в установлені строки, у тому числі, комунальні платежі (п. 3.4.9).

За приписом пункту 4.1.3 цього ж договору сторони обумовили, що вартість комунальних послуг до орендної плати і експлуатаційних витрат не входить і сплачується орендарем відповідним комунальним підприємствам.

В разі, коли здійснити оплату комунальному підприємству неможливо, оплата за комунальні послуги здійснюється орендодавцю, чи його підрозділам, за погодженням з орендодавцем за укладеними окремими договорами.

Суди ж не з'ясували і не розмежували з яких сум складалась заборгованість ( якщо така мала місце з боку орендаря) по орендній платі, комунальним платежам, експлуатаційним витратам, це з одного боку. З іншого, чи здійснював орендар оплату комунальних послуг відповідному комунальному підприємству. Якщо ні, то чи укладався сторонами щодо цих оплат окремий договір.

Вирішуючи питання стягнення пені не звернули суди увагу і на те, що за приписом ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, як і на дотримання позивачем щодо стягнення пені строків позовної давності, передбачених ст. 258 ЦК України.

Не врахували суди і те, що ст. 783 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав для розірвання договору оренди, до яких невнесення плати за користування орендованим приміщенням не включено.

Для таких випадків ст. 782 ЦК України встановлює право на відмову від договору.

Вимога ж про повернення орендованого майна, право на яке випливає зі змісту ст.ст. 782, 785 ЦК України, позивачем не заявлялась.

Крім того, без дослідження і оцінки суду залишилось і питання дотримання сторонами, при укладанні договору оренди, вимог ч. 2 ст. 793 ЦК України ( в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), як і те, чи мала Білгород-Дністровська філія ТОВ “Регіональне агентство оцінки” повноваження на його укладення.

Отже, враховуючи викладене ухвалені судові рішення у повному обсязі не можна визнати законними і обґрунтованими.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, ретельно з'ясувати дійсні обставини справи, обґрунтованість вимог позивача і заперечень відповідача, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись  ст.ст.1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії “ОРАНТА”  в особі Одеської обласної дирекції ВАТ НАСК “ОРАНТА” задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007р. та рішення господарського суду Одеської області від 20.11.2006р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                    

                                                                                              І.Вовк          

                                                                                              П.Гончарук