Постанова

від 30.01.2007 по справі 3/523/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/523/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" січня 2007 р. Справа № 3/523/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тофана В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Друзенко К.В.

за участю представників сторін:

Від позивача: Мотутін Ю.В., по дов.

                        Трушніков М.Ш., по дов.

                        Левченко А.А., по дов.

Від відповідача: Третяк Л.В., по дов.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Дочірнього підприємства „Спеціалізований центр технічного обслуговування „Сирена”, м. Миколаїв

на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.11.2006 року

по справі № 3/523/06

за позовом Заявника апеляційної скарги

до Державного підприємства „НАЕК „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южно – Українська АЕС”

про стягнення боргу

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2006 р. Дочірнє підприємство „Спеціалізований центр технічного обслуговування „Сирена” акціонерного товариства „Науково-виробниче об'єднання „ТОР” (далі - Центр) звернулось у місцевий господарський суд з позовом до Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Южно-Українська АЕС” (далі - Підрозділ) про стягнення з останнього 20 020 грн. 21 коп. заборгованості за виконану роботу по договорам № 777-31 від 16.03.2000 р., № 818-31 від 01.02.2001 р., № 814-33 від 14.02.2001 р. згідно акту виконаних робіт  та 3 031 грн. 50 коп. три відсотки річних від суми боргу. Центр обгрунтовує позов тим, що Підрозділ актами взаєморозрахунків  у 2003-2004 р. визнав заборгованість, але у відповіді від 07.08.2006 р. на його претензію від 17.07.2006 р. по поверненню заборгованості відмовив перерахувати вказану суму заборгованості, посилаючись на пропуск Центром строку позовної давності у стягненні  суми  боргу у відповідності з нормами Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 р.

Підрозділ (відповідач) позов не визнав, посилаючись на пропуск позовної давності.

Рішенням місцевого господарського суду від 30.11.2006 р., яке підписано суддею 08.12.2006 р. у позові відмовлено з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності згідно положень Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003 р., який набрав чинності з 01.01.2004 р.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Центр подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення суду  скасувати і винести нове рішення, а яке позивачем у прохальній частині апеляційної скарги не вказано, посилаючись при цьому на ті ж підстави, що і в позовній заяві. У засіданні суду апеляційної інстанції уточнив прохальну частину апеляційної скарги і просить оскаржене рішення суду скасувати і його позов задовольнити, оскільки відповідач в актах звірки визнав суму боргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача відповідач вважає її безпідставною, оскільки викладені в ній обставини не відповідають фактичним обставинам справи і чинному законодавству і, зокрема, нормам Цивільного кодексу, чинного з 01.01.2004 р. щодо застосування строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Центр (позивач) стягує з Підрозділу (відповідача) заборгованість в сумі 20 020 грн. 21 коп. і 3 031 грн. 50 коп. три відсотки річних від суми заборгованості за виконані роботи по укладеним між ними договорам:

- по договору № 777-31 від 16.03.2000 р. і  актам виконаних робіт  № 1 від 05.06.2000 р., № 2 від 30.10.2000 р., № 3 від 30.10.2000 р.  і № 4 від 25.12.2000 р. до цього договору, по яким відповідачем не сплачено 11 207 грн. 42 коп.;

         - по договору № 812-31 від 01.02.2001 р. і актам виконаних робіт № 1 від 27.03.2001 р., № 2 від 09.04.2001 р., № 3 від 05.06.2001 р. і № 4 від 26.06.2001 р., по яким відповідач не сплатив позивачу 5 046 грн.;

         - по договору № 814-33 від 14.02.2001 р. і актам виконаних робіт № 1 від 23.05.2001 р., № 2 від 12.07.2001 р., по яким відповідач не сплатив позивачу 3 766 грн. 79 коп.

Таким чином, загальна не сплачена сума по вказаним договорам і актам виконаних робіт відповідачем складає 20 020 грн. 21 коп.

Відповідач як у відзиві на позов, так і в окремій заяві до місцевого господарського суду посилається на пропуск позивачем строку позовної давності і у відповідності зі статтею 267 Цивільного кодексу України просить застосувати позовну давність при розгляді цього спору з позивачем.

Укладеними договорами між сторонами передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється Замовником (відповідачем) після складення двосторонніх актів.

Матеріалами справи встановлено, що між головними бухгалтерами сторін велось листування в грудні 2003 р. і грудні 2004 р., а також їх бухгалтерами 03.02.2003 р. складався акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2003 р. по заборгованості за виконані роботи по договорам № 777-31 від 16.03.2000 р.,     № 812-31 від 01.02.2001 р. і № 814-33 від 14.02.2001 р. на суму 20 020 грн. 21 коп. (а.с. 11) і довідка про стан заборгованості на 01.11.2004 р. по вказаним  договорам, але сума заборгованості в цій довідці, яка підписана бухгалтерами сторін і скріплена печатками останніх, визначена меншою в сумі 17 394 грн. 58 коп. (а.с. 14).

Після листування в грудні 2003 р. і грудні 2004 р. і складання акту взаєморозрахунків у лютому 20032 р. і довідки в листопаді 2004 р. про стан заборгованості відповідача на ці періоди позивач в серпні 2006 р. пред'явив претензію відповідачу про сплату заборгованості в сумі 20 020 грн. 21 коп. за виконані  роботи по укладеним  договорам і складеним актам виконаних робіт, хоча, як зазначалось вище, заборгованість відповідача у довідці станом на 01.11.2004 р. була визначена в сумі 17 394 грн. 58 коп. На цю претензію відповідач повідомив позивача про неможливість задовольнити її, оскільки сплив строк позовної давності згідно з нормами Цивільного кодексу України в редакції 2003 р.

До позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 11 207 грн. 42 коп. за виконані роботи по договору № 777-31 від 16.03.2000 р., строк закінчення виконання робіт по якому –грудень 2000 р., по складеним представниками сторін актів виконання робіт № 1 від 05.06.2000 р., № 2 від 30.10.2000 р., № 3 від 30.10.2000 р. і № 4 від 25.12.2000 р. з  обов'язком відповідача оплатити ці роботи після підписання актів слід застосувати строк позовної давності, визначеному Цивільним кодексом України (УРСР) в редакції від 18.07.1963 р., оскільки трирічний строк позовної давності скінчився відповідно у червні, жовтні і грудні  2003 р., після підписання актів виконаних робіт, тобто  до набрання з 01.01.2004 р. чинності Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 71, 75 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлений в три роки, яка застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Статтею 76 цього Кодексу передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого  права.  Винятки  з цього правила, а також  підстави  зупинення  і  перериву  перебігу строків позовної давності встановлюються статтями 78 і 79 цього Кодексу, а відповідно до ст. 80 Кодексу закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.

Згідно ст. 79 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності переривається вчиненням зобов'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу по спорах, якщо однією або обома сторонами є громадяни (фізичні особи), а не юридичні особи.

Тому у задоволенні позовних вимог Центра в частині стягнення суми заборгованості 11 207 грн. 42 коп. по вказаному вище договору і актам виконаних робіт слід відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності згідно положень ЦК УРСР.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову Центру у позовних вимогах про стягнення з відповідача сум заборгованості 5 046 грн. і 3 766 грн. 79 коп. за виконані  роботи по договорам № 812-31 від 01.02.2001 і № 814-33 від 14.02.2001 р. згідно актів виконаних робіт до цих договорів, складеними відповідно 27.03.2001 р., 09.04.2001 р., 05.06.2001 р., 26.06.2001 р., 23.05.2001 р., 12.07.2001 р., по яким не були сплачені вказані вище суми також із-за пропуску строку позовної давності згідно положень Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003 р., який набрав чинності з 01.01.2004 р.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень названого Кодексу передбачено, що правила Цивільно кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Позовна давність стосовно вимог по вказаним вище договорам і актам приймання виконаних робіт у 2001 році в сумі 5 046 грн. і 3 766 грн. 79 коп., а всього в сумі 8 812 грн. 79 коп. не сплила до набрання чинності нового ЦК України, тобто до 01.01.2004 р., то слід застосувати строк позовної давності згідно положень цього Кодексу про що наполягає відповідач у заяві до суду (а.с. 57).

Відповідно до статтей 260 і 261 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася чи могла довідатись про порушення свого права.

Строк позовної давності в три роки згідно ст. 257 ЦК України для стягнення з відповідача сум заборгованості 5 046 грн. і 3 766 грн. 79 коп. по договорам № 812-31 від 01.02.2001 р. і № 814-33 від 14.02.2001 р. і актам прийняття виконаних робіт по цим договорам від 27.03.2001 р.,  09.04.2001 р., 23.05.2001 р., 05.06.2001 р., 26.01.2001 р. і 12.07.2001 р., після підписання яких відповідач повинен був оплатити роботу, закінчився відповідно в березні, квітні, травні, червні і липні 2004 р. Позов про стягнення з відповідача вказаних сум заборгованості пред'явлений до суду в жовтні 2006 р., тобто після спливу строку позовної давності.

Згідно статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання Центру (позивача) у позовній заяві на листи відповідача за № 05/11696 від 02.12.2004 р. і № 46/8867 від 29.09.2005 р. і акт звірки розрахунків від 03.02.2003 р. між бухгалтерами сторін, а також довідку № 21 про стан заборгованості на 01.11.2004 р., складену також бухгалтерами сторін, як на дії відповідача, які, на думку позивача, свідчать про визнання останнім боргу і на перерив в зв'язку з цим строку позовної давності, оскільки ці дії були здійснені бухгалтерами після закінчення строку позовної давності, а бухгалтери не відносяться до органів юридичної особи, а тому такі дії не можуть переривати строк позовної давності і не може початись його перебіг заново, що передбачено статтею 264 ЦК України.

Відповідно до статті 266 ЦК України зі  спливом   позовної   давності   до   основної   вимоги вважається,  що  позовна  давність  сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки,  накладення стягнення  на  заставлене  майно тощо). Ця норма Кодексу стосується до позовних вимог щодо стягнення 3-х процентів річних як додаткових вимог.

Крім того, вказані листи між головними бухгалтерами сторін не свідчать про визнання заборгованості керівником відповідача –юридичної особи, яка згідно статті 92 ЦК України набуває цивільних прав і обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів і закону. Акти звірки бухгалтерів згідно Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є документами, за якими бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується через відповідні органи юридичної особи відповідно до її Статуту. Тому ні акт звірки, ні довідка про стан заборгованості, складені бухгалтерами сторін, на які  посилається позивач, не можуть використовуватись як підтвердження боргу.

При зазначених вище обставинах судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції і задоволення позову Центру.

Враховуючи викладене  і керуючись  ст. ст. 99, 101, 103-105  Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Миколаївської області від 30 листопада 2006р. у справі № 3/523/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Спеціалізований центр технічного обслуговування „Сирена” -  без задоволення.  

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                            В.М. Тофан

Судді:                                                                               О.О.Журавльов                                                                                                                                  

                                                                                          М.В. Михайлов