ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2014 року Справа № 910/23497/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого : Полянського А.Г.,
суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. у справі Господарського суду№ 910/23497/13 м. Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" простягнення 4 166,67 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Ємець А.М., дов. № 2-425д від 10.04.2014 р.; відповідача: не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2013 р. Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - Товариство "Укргазвидобування") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (далі - Товариство "Карпатигаз") 4 166,67 грн. заборгованості за договором № 1096/12 від 10.09.2012 р. про встановлення земельного сервітуту для облаштування дотискуючої компресорної станції на території Східно-Полтавської установки комплексної підготовки газу Полтавського району Полтавської області (далі - Договір).
Позовні вимоги Товариство "Укргазвидобування", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), обґрунтовувало неналежним виконанням Товариством "Карпатигаз" своїх зобов'язань за укладеним між сторонами Договором щодо оплати земельного сервітуту за жовтень 2013 року.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.01.2014 р. (суддя Пригунова А.Б.) в позові відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. (колегія суддів: Іоннікова І.А., Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.) рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2014 р. залишено без змін.
Вказані судові рішення мотивовано тим, що зобов'язання щодо сплати земельного сервітуту за жовтень 2013 року у розмірі 4 166,67 грн. є припиненими, оскільки за заявою Товариства "Укргазвидобування" між сторонами відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог проти якого Товариство "Карпатигаз" не заперечувало.
Товариство "Укргазвидобування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить змінити рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2014 р. і постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р., доповнивши їх положеннями про покладення на відповідача судових витрат у розмірі 1 720,50 грн. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство "Укргазвидобування" обґрунтовує посиланням на обставини справи, положення ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та п. 4.7 роз'яснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", зазначаючи про те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому судові витрати повинні були бути покладені місцевим господарським судом на нього незалежно від результатів вирішення спору у даній справі.
Товариство "Карпатигаз" не скористались правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Товариства "Укргазвидобування" до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів в оскаржуваній частині.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм процесуального права при прийнятті рішення та постанови в оскаржуваній частині, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства "Укргазвидобування" не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:
- між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Товариство "Укргазвидобування" та Товариством "Карпатигаз" 10.09.2012 р. було укладено Договір, за умовами якого Товариство "Укргазвидобування" зобов'язалось на платній основі надати Товариству "Карпатигаз" право обмеженого користування земельними ділянками, що розташовані в адміністративних межах Куликівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;
- в період дії Договору у Товариства "Карпатигаз" виникла заборгованість перед Товариством "Укргазвидобування" з оплати сервітутного користування земельною ділянкою за жовтень 2013 року у розмірі 4 166, 67 грн., яку останнє просить стягнути в судовому порядку у даній справі;
- 28.11.2013 р. Товариство "Укргазвидобування" звернулось до Товариства "Карпатигаз" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 19-011-5381 від 28.11.2013 р., у якій серед іншого зазначало про припинення зобов'язань Товариства "Карпатигаз" перед Товариством "Укргазвидобування" за укладеним між ними Договором у сумі 4 166, 67 грн. за послуги земельного сервітуту шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 ЦК України.
З огляду на факт припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язань Товариства "Карпатигаз" перед Товариством "Укргазвидобування" щодо сплати земельного сервітуту у сумі 4 166,67 грн., місцевий господарський суд відмовив у задоволені позову. Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору були покладені на позивача.
Із посиланням на положення ч. 2 ст. 49 ГПК України Товариство "Укргазвидобування" вважає, що витрати по сплаті судового збору повинні були бути покладені місцевим господарським судом на відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Згідно викладених в абз. 1 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснень, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Пунктом 4.7. вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України також роз'яснено, що зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позовна заява у даній справі надійшла до Господарського суду міста Києва 03.12.2013 р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/23497/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні.
Окрім того, з наявного у матеріалах справи опису вкладення в цінний лист (а.с. 23) вбачається, що з позовною заявою у даній справі Товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду міста Києва 29.11.2013 р., тобто після проведеного за заявою від 28.11.2013 р. №19-011-5381 зарахування зустрічних однорідних вимог.
Враховуючи те, що зобов'язання відповідача щодо сплати земельного сервітуту у сумі 4 166,67 грн. припинилось до звернення позивача до суду з даним позовом і на момент порушення провадження у справі права позивача порушені не були, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновком господарських судів попередніх інстанцій щодо віднесення судових витрат у даній справі саме на позивача.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. та рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2014 р. в частині розподілу судових витрат відповідають нормам процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства "Укргазвидобування" не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій та не впливають на них, у зв'язку з чим підстави для їх зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. у справі № 910/23497/13 Господарського суду м. Києва - без змін.
Головуючий суддя А.Г. Полянський
Суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 04.06.2014 |
Оприлюднено | 10.06.2014 |
Номер документу | 39106857 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Кравчук Г.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні