Постанова

від 30.05.2014 по справі 826/4973/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2014 року № 826/4973/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» ЛТД доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2013 року № 0005942220, № 0005932220, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка» ЛТД (далі - ТОВ «Ніка» ЛТД, позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач) від 16 грудня 2013 року № 0005942220, № 0005932220.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням податкового законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ніка» ЛТД (код ЄДРПОУ 16399955) зареєстроване Дарницькою районною в м. Києві державною адміністрацією 29 січня 1992 року, запис в ЄДР № 1 070 120 0000 0065420. Місцезнаходження ТОВ «Ніка» ЛТД: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 26 В, офіс 206.

ТОВ «Ніка» ЛТД взято на податковий облік в органах державної податкової служби 10 лютого 1992 року за № 52-12 та перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно зі свідоцтвом від 16 березня 2012 року № 20003600 позивач станом на момент проведення перевірки мав статус платника податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 16399926519).

ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ніка» ЛТД (код ЄДРПОУ 16399955) з питання законності декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, від'ємного значення податку на додану вартість в податковій декларації з ПДВ за серпень 2013 року (рядок 24 декларації) у розмірі 8 743 822, 00 грн., за результатами якої складено акт від 27 листопада 2013 року № 1680/26-51-22-02/16399955.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог:

- п.198.1. п.198.6. ст. 198, п. 199.1. п. 199.3. статті 199, п.200.2, п.200.3, п.200.4. ст. 200 Податкового кодексу України із внесеними змінами та доповненнями;

- п.п. 4.6.2. п.п. 4.6.3. п.п. 4.6.4. п.п. 4.6.6. п. 4.6. ст. 4 р. 3 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за № 1490/20228 (зі змінами та доповненнями).

Окрім цього, висновками вказаного акту перевірки зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (р.19 декларації ) за серпень 2013р. на 436 993, 00грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (р.24 декларації) відповідно поданого ТОВ «Ніка» ЛТД уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 21.10.2013р. № 9066747492 за серпень 2013р. у розмірі 1 311 956, 00 грн.

Листом від 28 листопада 2013 року за № 5494/10/26-51-22-20, позивача повідомлено про внесення змін до акту перевірки від 27 листопада 2013 року № 1680/26-51-22-02/16399955, у зв'язку з поданням 26 листопада 2013 року ТОВ «Ніка» ЛТД уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість (вх. № 9076356279).

Відповідно до вказаних змін, позивачу: зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (р.19 декларації ) за серпень 2013р. - 120 380, 00 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (р.24 декларації) відповідно поданого ТОВ «Ніка» ЛТД уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 21.10.2013р. № 9066747492 за серпень 2013р. у розмірі 1 628 569, 00 грн.

05 вересня 2013 року позивач до податкового органу подав заперечення (вих. № 168) на Акт від 27 листопада 2013 року № 1680/26-51-22-02/16399955, за результатами розгляду яких відповідач рішенням від 11.12.2013 року № 5941/10/26 - висновки, викладені в акті перевірки залишив без змін.

16 грудня 2013 року на підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0005932220, згідно із пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України за порушення вимог п.198.1. п.198.6. ст. 198, п. 199.1. п. 199.3. статті 199, п.200.2, п.200.3, п.200.4. ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ «Ніка ЛТД» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 628 569, 00 грн.;

- № 0005942220, згідно із пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України за порушення вимог п.198.1. п.198.6. ст. 198, п. 199.1. п. 199.3. статті 199, п.200.2, п.200.3, п.200.4. ст. 200 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 120 380, 00 грн.

ТОВ «Ніка» ЛТД оскаржено вказані вище податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві (від 25.12.2013 р. № 175) та до Міністерства доходів і зборів України (від 12.03.2014 р. № 49).

Рішенням від 26 лютого 2014 року № 1877/10/26-15-10-06-15 Головним управлінням Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.12.2013 року № 0005932220 в частині 14 900, 65 грн. скасовано, в іншій частині - залишено без змін;

У той же час, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.12.2013 року № 0005942220 залишено без змін.

Рішенням від 01 квітня 2014 року № 5749/6/99-99-10-01-15 Міністерство доходів і зборів України податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.12.2013 року № 0005942220 та № 0005932220, з урахуванням рішення, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, скаргу - без задоволення.

Незгода з вказаними рішеннями обумовила позивача звернутися з позовом до адміністративного суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ТОВ «Ніка» ЛТД, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2011 року, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, затверджено порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 4.6.2 Порядку якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

Згідно пункту 4.6.3 Порядку якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума:

- у декларації 0110 враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду);

- у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Рядок 20.1 у деклараціях 0121 - 0123/0130/0140 не заповнюється.

Пунктом 4.6.4 Порядку передбачено, що якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), до декларації 0110 подається (Д2) (додаток 2).

Відповідно підпункту 4.6.5 пункту 4.6 вказаного Порядку платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Податкового кодексу України мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3).

Значення рядка 3 (Д3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4).

У податкових деклараціях 0121-0123/0130/0140 рядки 23, 23.1, 23.2 не заповнюються.

Згідно із підпунктом 4.6.6 пункту 4.6 Порядку залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Згідно із пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Таким чином, аналіз вказаних вище норм чинного законодавства свідчать про те, що єдиним способом визнання платником податку напрямку бюджетного відшкодування є внесення у відповідний рядок податкової декларації та заяві про відшкодування обраного напрямку такого повернення, яке гарантовано державою на отримання платником бюджетного відшкодування.

Як вбачається з акту перевірки від 27 листопада 2013 року № 1680/26-51-22-02/16399955, податковим органом під час перевірки встановлено, що одним з основних постачальників ТОВ «Ніка» ЛТД, за результатами взаємовідносин з яким сформовано податковий кредит за перевіряємий період є, зокрема, ТОВ «УРН ПІБ» (код за ЄДРПОУ 33882116).

За наслідками перевірки, позивачу за результатами діяльності з вказаним контрагентом зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (р.19 декларації ) за серпень 2013р. у розмірі 120 380, 00 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (р.24 декларації) відповідно поданого ТОВ «Ніка» Лтд уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 21.10.2013р. № 9066747492 за серпень 2013р. у розмірі 1 628 569, 00 грн.

Позивачем в підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період серпень 2013 року по взаємовідносинах з ТОВ «УРН ПІБ» надано суду:

- договір від 12 жовтня 2006 року № 9/10 на виконання робіт по будівництву житлового будинку по вул. Симоненка, 4-а, м. Вишгород, Київської області, укладений між ТОВ «Ніка» ЛТД (Генеральний підрядник) та ТОВ «УНР ПІБ» (Підрядник), за умовами якого Підрядник зобов'язується зобов'язується за завданням Генерального підрядника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи (Перелік робіт - Додаток № 1 до договору) згідно договірної ціни ( додаток № 2 до договору ) та локального кошторису ( додаток № 3 до договору ), які є невід'ємною частиною договору, Генеральний підрядник зобов'язується надати підряднику фронт робіт, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від Підрядника закінчені роботи нульового циклу на об'єкті будівництва : «Житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями по вул. Симоненка, 4-а в м. Вишгороді, Київської обл.» та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору невідємною частиною договору підряду є календарний графік виконання робіт, забезпечений дозвільною та проектною документацією, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів робіт, передбачений вказаним договором.

Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття Генеральним підрядником (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору договірна ціна у договорі підряду визначається на основі кошторису як приблизна , та визначається відповідно державних будівельних норм.

Проведення розрахунків за виконанні роботи передбачено розділом 10 Договору. Зокрема, відповідно до вказаного розділу: оплата за виконані роботи проводиться поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт , згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт ( Форма № КБ-3). Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість (Форма № КБ-2В ). Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються Підрядником та передаються Генеральному підряднику. Генеральний підрядник на протязі п'яті діб перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів Генеральний підрядник зобов'язаний оплатити виконані роботи на протязі десяті діб. Приймання виконаних робіт проводиться інспектором Генерального підрядника , за формою КБ-2В до 28 числа звітного місяця та за формою КБ-3 до 5 числа місяця, що йде за звітним. Вищевказані форми Генеральний підрядник приймає у Підрядника при наявності відомості ресурсів і виконавчої схеми проведення робіт. Розрахунки здійснюються шляхом перерахування Підряднику коштів на розрахунковий рахунок.

25 жовтня 2011 року між ТОВ «Ніка» ЛТД (Замовника) та ТОВ «УНР ПІБ» (Генеральний підрядник) укладено Додаток № 1 до вказаного вище договору.

Відповідно до вказаного Додатку п. 1.1 Договору від 12 жовтня 2006 року № 9/10 викладено в наступній редакції: «За цим договором підряду Генпідрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи і Перелік робіт - додаток № 1 до договору) згідно договірної ціни (додаток № 2 до договору), які є невід'ємною частиною договору. Замовник зобов'язується надати Генпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а саме - документи дозвільного характеру у сфері будівництва, необхідність отримання яких передбачена законом, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію, прийняти від Генпідрядника закінчені роботи з будівництва житлового будинку по вул. Симоненка,4-а, м. Вишгород, Київської області та оплатити їх у визначеному Договором порядку».

Зокрема, п. 3.2 Договору «Фактична ціна договору складається за підсумками витрат на підставі Актів виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3) на виконання окремих етапів робіт, та витрат, необхідних для здійснення будівництва і введення Об'єкта в експлуатацію визначених згідно Договору».

Пункт 9.1 Оплата за виконані роботи проводиться поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт, згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт (Форма № КБ-3).

Розрахунки за виконані роботи проводиться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартості (Форма № КБ-2В). Документи про виконані роботи та їх вартість складаються та підписуються Генпідрядником та передаються Замовнику. Замовник на протязі п'яти діб перевіряє документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів Замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи на протязі десяти діб (п. 9.2 Договору).

На виконання вказаного вище договору позивачем надано суду: податкові накладні, довідки про вартість виконання будівельних робіт/та витрати/ (примірна форма № КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2).

Факт оплати послуг та товару за зазначеним вище договором підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями.

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні відповідають вимогам, поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

При цьому, з урахуванням вказаних вище первинних документів, судом не беруться до уваги посилання відповідача на акт від 25 червня 2013 року № 207/2220/33882116 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «УНР ПІБ» (код за ЄДРПОУ 33882116) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 34530786) за вересень 2012 року, ПП «ТРОЯ» (код за ЄДРПОУ 21534772), за вересень-жовтень 2012 року, ТОВ «СТРОЙСЕРВІС МОНТАЖ» (код за ЄДРПОУ 33728848) за вересень-листопад 2012 року, ТОВ «ГОЙДАС» (код за ЄДРПОУ 38319610) за листопад 2012 року», яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування у ТОВ «УНР ПІБ» при придбані товарів у вказаних вище контрагентів та продажу цих товарів ТОВ «НІКА» ЛТД у вересні - листопаді 2012 року, які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185, ст. 188, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), з огляду на наступне.

За результатами дослідження вказаного вище акту, судом встановлено, що його висновки встановлені на підставі:

- акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 20.02.2012 року № 2220/22-20/34530786 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СМ БУД-СЕРВІС» (код за ЄДРПОУ 34530786) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року»;

- акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 22.03.2012 року № 784/22-90/38319610 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГОЙДАС» (код за ЄДРПОУ 38319610) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з ТОВ «Запоріжтехносервіс К» (код за ЄДРПОУ 35879429) за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, по взаємовідносинах з ТОВ «Агроснаб» (код за ЄДРПОУ 32906110) за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року, по взаємовідносинах з ТОВ «ГРАНД-ЕС» (код за ЄДРПОУ 35589275) за період з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року»;

- акту Броварської ОДПІ у м. Бровари ДПС від 28.03.2013 року № 196/22-3/33728848 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СТРОЙСЕРВІС МОНТАЖ» (код за ЄДРПОУ 33728848) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Артіль В.М.» (код за ЄДРПОУ 34956943) та ТОВ «Міжнародна компанія «Інтерпрайм Груп» (код за ЄДРПОУ 37948367) за період з 01.01.2011 року по 31.01.2013 року»;

- акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 05.04.2013 року № 249/3-22-50/21534772 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ТРОЯ» (код за ЄДРПОУ 21534772) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ІНТЕРТРЕНД» (код за ЄДРПОУ 37593524) за вересень, жовтень 2012 року».

Втім, як вбачається з акту перевірки ТОВ «УНР ПІБ» від 25 червня 2013 року № 207/2220/33882116, його висновки складені без здійснення співставлення бухгалтерських та інших документів за результатами взаємовідносин позивача з ТОВ «УНР ПІБ» та ґрунтуються виключно на підставі використання даних ІР ДПС «Податковий блок» та декларацій з податку на додану вартість з додатками до них.

Суд також зазначає, що висновки вищевказаних актів зроблені без врахування умов (предмету) вищевказаного договору, який було укладено між позивачем та ТОВ «УНР ПІБ», відповідні первинні документи органами державної податкової служби під час складання вказаного вище акту не враховувалися, а фактів участі зазначених суб'єктів господарювання у виконанні субпідрядних робіт за договором від 12 жовтня 2006 року № 9/10 не встановлено.

Відсутні також пояснення посадових осіб ТОВ «УНР ПІБ», які б свідчили про створення зазначеного суб'єкту без мети здійснення господарської діяльності, а також докази які б ставили під сумнів достовірність наданих позивачем письмових доказів.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на нереальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договору на виконання робіт по будівництву житлового будинку по вул. Симоненка, 4-а, м. Вишгород, Київської області та не дає підстав для сумніву щодо реальності їх вчинення.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З акту перевірки від 20 січня 2014 року № 176/26-59-22-01/22936378 вбачається, що відповідачем встановлено порушення податкового законодавства не позивачем, а його контрагентами, за дії яких позивач відповідальність не несе.

Як визначено частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Доказів вчинення таких шахрайських дій з боку позивача суду відповідачем не надано.

Відтак, зменшення позивачу від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (р.19 декларації ) за серпень 2013р. у розмірі 120 380, 00 грн. та зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (р.24 декларації) відповідно поданого ТОВ «Ніка» ЛТД уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 21.10.2013р. № 9066747492 за серпень 2013р. у розмірі 1 613 758, 35 грн. є протиправним.

Щодо податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16 грудня 2013 року № 0005932220, суд додатково зазначає наступне.

Відповідно до п. 55.1 ст. 55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно п. 9.1 Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.12.2013 № 848 (далі - Порядку № 848) у разі розгляду скарги орган доходів і зборів, перевіривши правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, приймає рішення за результатами розгляду скарги.

Рішення органу доходів і зборів про залишення скарги без розгляду оформлюється у виді листа, в якому зазначаються мотиви такого рішення.

Відповідно до п. 9.2 Порядку № 848 при розгляді скарги орган доходів і зборів приймає одне з таких рішень:

1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується;

2) частково задовольняє скаргу платника податків та у окремій частині скасовує рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується;

3) залишає скаргу без задоволення, а рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується, без змін.

При прийнятті цих рішень орган доходів і зборів має право зменшити (збільшити) суму грошового зобов'язання або податкового боргу, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 року № 0005932220 за результатами розгляду скарги позивача Головним управлінням Міндоходів у м. Києві рішенням від 26 лютого 2014 року рішенням № 1877/10/26-15-10-06-15 скасовано частково на суму 14 900, 65 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

У той же час, як встановлено під час розгляду справи відповідачем нове податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання не виставлялося.

Відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Пунктом 60.4 ст. 60 ПК України передбачено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Згідно п. 60.5 ст. 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, за вказаних вище обставин податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 грудня 2013 року № 0005932220 не може вважатися відкликаним на зменшену суму грошового зобов'язання у розмірі 14 900, 65 грн.

У той же час, з урахуванням встановлених обставин, суд вважає відсутнім спір між сторонами в частині протиправності суми грошового зобов'язання у розмірі 14 900, 65 грн., яке зменшено рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 лютого 2014 року № 1877/10/26-15-10-06-15.

Виходячи зі змісту статей 109-113 Податкового Кодексу України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд приходить до переконання, що податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2013 року № 0005942220 та № 0005932220 є протиправними та підлягають скасуванню.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків та прийнятого рішення не надав жодних доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка ЛТД» задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» ЛТД задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16 грудня 2013 року № 0005942220 та № 0005932220.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» ЛТД понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487, 20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко