Рішення

від 05.06.2014 по справі 174/1113/13-ц

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

п/с 2/174/44/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ілюшик І.А.

при секретарі Заіка А.В.

за участі позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вільногірського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення боргу, мотивуючи тим, що він продав відповідачам запасні частини до кар'єрного екскаватора ЕКГ-4.6 Б, відповідачі прийняли товар і спільно зобов'язалися сплатити за нього йому 180 000 грн. в строк до 15.10.2013 року. На підтвердження прийняття товару, узгодження ціни та обумовлення строку оплати, вони видали розписку, проте свої зобов'язання не виконали. В зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідачів солідарно 180 000 грн. боргу.

ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1, третя особа

ОСОБА_4 в якій просив визнати правочин у вигляді договору купівлі-продажу недійсним, оскільки він є фіктивним.

Позивач та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_5 в судове засідання з'явилися, позов та його обґрунтування підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити, зустрічний позов не визнали. Заява про зменшення позовних вимог за клопотанням позивача залишена без розгляду і позов розглядається в первісній редакції.

Відповідач та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання з'явилися, первісний позов не визнали, проти викладених в ньому обставин заперечували, зустрічний позов підтримали, просили його задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

В матеріалах справи міститься копія розписки, відповідно до змісту якої ОСОБА_4, ОСОБА_2 взяли у ОСОБА_1 запасні частини на ЄКГ-5 (стріла, платформа, балка рукоять, ківш) всього на суму 180 000 грн. та зобов'язуються повернути дану суму

(180 000 грн.) не пізніше 15.10.2013 року (а.с. 4).

Згідно копії квитанції від 27.04.2012 року ОСОБА_1 сплатив за запчастини до ЕКГ-4.6 Б 135 000 грн. (а.с. 5).

Відповідно до копії рахунка № 56 від 27.04.2014 року постачальником запчастин до ЕКГ-4.6 Б на загальну суму 135 000 грн. є ТДВ «Мукачівський кар'єр», а платником -

ОСОБА_1 (а.с. 6).

На запит суду ТДВ «Мукачівський кар'єр» листом від 17.01.2014 року за вих. № 2 повідомило, що 27.04.2012 року підприємством було відчужено ОСОБА_1 запасні частини б/у до ЕКГ -4.6 Б, зокрема, стріла - 20 000 грн., платформа - 29 000 грн., ківш - 10 000 грн. Станом на 17.01.2014 року вказані запасні частини знаходяться на території ТДВ «Мукачівський кар'єр». Балка рукоять у вказаному листі не зазначена (а.с. 42).

Допитаний за судовим дорученням Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області свідок ОСОБА_7 пояснив, що зі сторонами у справі він знайомий, ОСОБА_1 мав купити запчастини до ЕКГ 4.6 на заводі і відразу продати ОСОБА_4 та ОСОБА_2, вони запчастини відразу отримали від ОСОБА_1. Половину запчастин ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відразу забрали та продали, інші запчастини залишалися довгий час на кар'єрі, однак на час допиту свідка їх там вже не було (а.с. 74, 75).

З копії довіреності від 13.03.2014 року серії ВТТ 355118 вбачається, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси у ТОВ «Мукачівський кар'єр» і надав йому право забрати придбані ним у ТОВ «Мукачівський кар'єр» запчастини на екскаватор ЕКГ в повному обсязі, підписати за нього акт прийому-передачі та інше (а.с. 100).

Відповідно до акту прийому-передачі від 14.03.2014 року, смт. Кольчино до договору купівлі продажу № 26/04/12 від 26.04.2012 року ТДВ «Мукачівський кар'єр» передав, а ОСОБА_2, діючий на підставі вказаної вище довіреності, прийняв слідуючи запчастини до екскаватора ЕКГ: стріла, платформа, ківш (а.с. 101).

Згідно ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно положень ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу, визначеними ЦК України, є умови про предмет, кількість товару (ст. 669 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходження, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 про те, що він продав за договором купівлі-продажу належні йому запасні частини до кар'єрного екскаватора ЕКГ-4.6 Б ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 2), оскільки в тексті розписки від 30.08.2013 року зазначено, що передавались запчастини до ЕКГ-5 (стріла, платформа, балка рукоять та ківш), хоча згідно копій квитанції та рахунку, а також інформації наданої ТДВ «Мукачівський кар'єр» листом від 17.01.2014 року за вих. № 2, ОСОБА_1 27.04.2014 року придбав у підприємства запасні частини до кар'єрного екскаватора ЕКГ-4.6 Б, а не до ЕКГ-5.

Твердження позивача про те, що він не є фахівцем і не вбачає різниці між ЕКГ-4.6 Б та ЕКГ-5 суд не може прийняти до уваги, оскільки в тексті договору купівлі-продажу предмет цього договору має бути чітко визначеним, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому ОСОБА_2 наполягав на тому, що запасні частини він від ОСОБА_1 не отримував, хоча сам факт написання розписки не заперечував. При цьому слід звернути увагу на те, що вказана розписка є договором купівлі-продажу, що вказує також позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, а не борговою розпискою.

В процесі судового розгляду не знайшло своє підтвердження те, що ОСОБА_1 придбав у ТДВ «Мукачівський кар'єр» балку рукоять до ЕКГ-5, а стріла, платформа, ківш - це запчастини до ЕКГ-4.6 Б, які були придбані позивачем, а не до ЕКГ-5.

Враховуючи пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та свідка, суд прийшов до висновку, що сторони дійсно перебували у ділових відносинах, купували та продавали запасні частини до екскаватора у значній кількості.

Враховуючі конкретні обставини справи, суд не може прийняти до уваги довіреність від 13.03.2014 року та акт прийому-передачі від 14.03.2014 року до договору від 26.04.2012 року, які долучені до матеріалів справи за клопотанням ОСОБА_2, оскільки з них не вбачається, що останній прийняв саме ті запасні частини, які були придбані ОСОБА_1 27.04.2014 року. Крім того, в акті не зазначено чи належать ці запасні частини до ЕКГ-4.6 Б чи до ЕКГ-5. Тобто вказані документи не відповідають вимогам

ст. 64 ЦПК України тому, що вони не містять відомостей про обставини, які мають значення для вирішення справи.

Інших документів, що підтверджують факт надання позивачем за первісним позовом відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_2 запчастин до ЕКГ-4,6 Б, зокрема, акту про передачу, розписки про отримання товару, транспортних документів, що посвідчують прийняття товару перевізником, тощо, до суду позивачем не надано.

Покази свідка ОСОБА_7 суд не може прийняти до уваги, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися тільки на показах свідка.

Судом досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотань про витребування та дослідження по справі інших доказів до суду не надходило, наслідки неподання доказів, а також вчинення або не вчинення інших процесуальних дій згідно положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України учасникам процесу роз'яснені.

Таким чином, суд, оцінивши в сукупності докази, добуті в судовому засіданні, вважає необхідним в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, оскільки позивач не довів ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог. При цьому суд виходить із диспозитивності прав сторін, оскільки згідно зі ст. 10 ЦПК України, обставини у цивільній справі встановлюються судом за принципом змагальності.

За приписами ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Виходячи зі змісту позовної заяви ОСОБА_2, він просив визнати правочин у вигляді договору купівлі-продажу укладеного шляхом оформлення розписки недійсним в зв'язку з його фіктивністю з тих підстав, що вказаних у ньому запчастин у позивача взагалі не було, вартість товару є завищеною, відсутні документи, які підтверджують право власності відповідача на запчастини ЕКГ-5, в договорі відсутні умови розрахунків, запчастини знаходяться у місці їх придбання, відсутні документи про передачу запчастин йому та ОСОБА_4, договір не підписаний самим позивачем (а.с. 25, 26).

Слід зазначити, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. У постанові ПВСУ «Про судову практику в справах про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року N 9 зазначено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину (п. 24). Тобто для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину.

Отже, враховуючи наявні у матеріалах справи письмові докази, пояснення

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що позивачем, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, не доведено відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки, а тому в задоволенні його позову має бути відмовлено за недоведеністю.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає за необхідне відмовити в повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення боргу та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним.

Судові витрати, понесені сторонами, віднести на їх рахунок.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58-61, 79, 88, 209, 222 214, 215, 294 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення боргу - відмовити в повному обсязі.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати, понесені сторонами, віднести на їх рахунок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Вільногірського міського суду І.А.Ілюшик