Постанова

від 13.01.2014 по справі 814/4890/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

м. Миколаїв

13 січня 2014 року Справа № 814/4890/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В. , за участю секретаря судового засідання Гарасюти К.С.,

представника позивача: Кутельвас Т.Є., довіреність № 17/1-9173 від 24.09.13р.,

представника відповідача: Гузенко А.М., довіренсть № 986/9/10.1-05 від 27.08.13р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (пр-т Жовтневий, 42-А, м. Миколаїв, 54018)

до відповідача : Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (вул. Леваневського, 2, м. Київ, 03680)

про: скасування податкового повідомлення - рішення від 19.08.2013р. № 0000253720,

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників № 0000253720 від 19.08.2013 року.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (код ЄДРПОУ 31821381) судовий збір у сумі 2 294,00 грн., сплачений за платіжним дорученням № 11883 від 20.11.2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

13 січня 2014 року Справа № 814/4890/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В. , за участю секретаря судового засідання Гарасюти К.С.,

представника позивача: Кутельвас Т.Є., довіреність № 17/1-9173 від 24.09.13р.,

представника відповідача: Гузенко А.М., довіренсть № 986/9/10.1-05 від 27.08.13р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за

адміністративним позовом: Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (пр-т Жовтневий, 42-А, м. Миколаїв, 54018)

до відповідача : Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (вул. Леваневського, 2, м. Київ, 03680)

про: скасування податкового повідомлення - рішення від 19.08.2013р. № 0000253720,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (далі - ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект», позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП, відповідач) від 19.08.2013 року № 0000253720.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсзі з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях та наданих доказах. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що не погоджується з висновками, наведеними в акті перевірки і вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам та положенням податкового законодавства, а податкове повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідач проти адміністративного позову заперечує, та зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0000253720 від 19.08.2013 року прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (т. 23 арк. спр. 226 - 237).

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Оберіг».

У судовому засіданні 13.01.2014 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

У період з 12.07.2013 року по 24.07.2013 року МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка правомірності нарахування Державним підприємством «НВКГ «Зоря»-«Машпроект», код (ЄДРПОУ 31821381) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.08.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки був складений акт № 881/40-10/37-20/31821381 від 24.07.2013 року (т. 1 арк. спр. 13 - 333).

Під час перевірки було встановлення порушення позивачем вимог:

- підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97), із змінами та доповненнями;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), із змінами і доповненнями, що призвело до завищення суми податкового кредиту у розмірі 1 942 748,00 грн., а саме: серпень 2010 року - 60 641,00 грн., вересень 2010 року - 23 402,00 грн., жовтень 2010 року - 42 814,00 гн., листопад 2010 року - 85 662,00 грн., грудень 2010 року - 107 177,00 грн., січень 2011 року - 41 974,00 грн., лютий 2011 року - 14 983,00 грн., березень 2011 року - 216 723,00 грн., квітень 2011 року - 183 181,00 грн., травень 2011 року - 282 474,00 грн., червень 2011 року - 202 152,00 грн., липень 2011 року - 244 864,00 грн., серпень 2011 року - 312 057,00 грн., вересень 2011 року - 124 644,00 грн.;

- пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями;

- підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 1 942 748 грн., а саме: вересень 2010 року - 60 641,00 грн., жовтень 2010 року - 23 402,00 грн., листопад 2010 року - 42 814,00 грн., грудень 2010 року - 85 662,00 грн., січень 2011 року - 107 177,00 грн., лютий 2011 року - 41 974,00 грн., березень 2011 року - 14 983,00 грн., квітень 2011 року - 216 723,00 грн., травень 2011 року - 183 181,00 грн., червень 2011 року - 282 474,00 грн., липень 2011 року - 202 152,00 грн., серпень 2011 року - 244 864,00 грн., вересень 2011 року - 312 057,00 грн., жовтень 2011 року - 124 644,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач направив до МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП заперечення № 17/1-7667 від 01.08.2013 року (т. 2 арк. спр. 1 - 5).

Рішенням МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП, оформленим відповіддю від 14.08.2013 року № 4696/10/37.2-17, податковим органом було внесено до зміни до акту перевірки, а висновки викладені в наступній редакції:

«Перевіркою встановлено порушення ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект», (код ЄДРПОУ 31821381):

- підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого підприємством ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект», завищення суми податкового кредиту по придбаним товарам та роботам від контрагентів-постачальників в розмірі 1 863 968 грн., а саме: серпень 2010 року - 60 641,00 грн., вересень 2010 року - 19 990,00 грн., жовтень 2010 року - 42 814,00 грн., листопад 2010 року - 36 632,00 грн., грудень 2010 року - 80 839,00 грн., січень 2011 року - 41 974,00 грн., лютий 2011 року - 14 983,00 грн., березень 2011 року - 216 723,00 грн., квітень 2011 року - 183 181,00 грн., травень 2011 року - 282 474,00 грн., червень 2011 року - 202 152,00 грн., липень 2011 року - 244 864,00 грн., серпень 2011 року - 312 057,00 грн., вересень 2011 року - 124 644,00 грн.;

- пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями;

- підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування всього в розмірі 1 863 968 грн., а саме: вересень2010 року - 60 641,00 грн., жовтень 2010 року - 19 990,00 грн., листопад 2010 року - 42 814,00 грн., грудень 2010 року - 36 632,00 грн., січень 2011 року - 80 839,00 грн., лютий 2011 року - 41 974,00 грн., березень 2011 року - 14 983,00 грн., квітень 2011 року - 216 723,00 грн., травень 2011 року - 183 181,00 грн., червень 2011 року - 282 474,00 грн., липень 2011 року - 202 152,00 грн., серпень 2011 року - 244 864,00 грн., вересень 2011 року - 312 057,00 грн., жовтень 2011 року - 124 644,00 грн.» (т. 2, арк. спр. 6 - 11).

На підставі акту перевірки та відповіді на заперечення від 14.08.2013 року № 4696/10/37.2-17, МГУ Міндоходів - ЦО з ОВП було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000253720 від 19.08.2013 року, яким ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за період з вересня 2010 року по жовтень 2011 року включно у розмірі 1 863 968,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 441 859,50 грн. (т. 2 арк. спр. 12).

Не погоджуючись із вищезазначеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правової оцінки цим обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стосовно висновків відповідача про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту податкових накладних підприємств-постачальників, судом встановлено наступне.

Перевіряючи господарські операції з поставки товарів по ланцюгу постачання контрагентів-постачальників ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» з іншими підприємствами-постачальниками, та безпосередньо господарські операції підприємств-постачальників контрагентів-постачальників позивача, інші податкові інспекції Державної податкової служби роблять висновок, що такі господарські операції «порушують ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету». Такі висновки податковий інспекцій є безпідставними, оскільки умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою.

Отже, визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів і не відноситься до компетенції податкових органів.

Також, в акті перевірки, при дослідженні господарських відносин ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» з підприємством-постачальником ТОВ «САНТЕХРЕМ-СТРОЙ» (код ЄДРПОУ 34606823) в якості підтвердження неправомірності позивача щодо включення до складу податкового кредиту податкові накладні даного підприємства-постачальника, та заявлення відповідної суми ПДВ до бюджетного відшкодування, Відповідачем зазначено про порушення карних справ відносно гр. ОСОБА_3 за ч.2 ст. 205 Кримінального Кодексу України по факту створення ТОВ «СГ Груп» та карної справи №53-3668, порушеної за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального Кодексу України щодо посадових осіб ТОВ «БК ЮСГ».

Підприємства ТОВ «СГ Груп» та ТОВ «БК ЮСГ», згідно Акту перевірки, є постачальниками ПП «Агропрайд» (код ЄДРПОУ 35870453), яке в свою чергу є контрагентом ТОВ «Промторг-Юг» (код ЄДРПОУ 37104704), яке є постачальником ТОВ «САНТЕХРЕМ-СТРОЙ».

Відповідач зазначив у своїх запереченнях, що підприємство ДП «НВКГ «Зоря» - «Машпроект» у періоді, що перевірявся, мало відносини із контрагентами - постачальниками, по яких отримані матеріали перевірок з податкових інспекцій, в яких на обліку зареєстровані ці контрагенти щодо недійсності поставок по ланцюгам постачання та не підтвердження реальності здійснення господарських відносин та господарської діяльності та в результаті таких порушень контрагентами - постачальниками своїх податкових зобо'язань, податкові накладні, складені від їх імені, не мають статусу первинних документів, тому не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Суд вважає такий висновок відповідача помилковим, виходячи з наступного.

Вказані висновки були зроблені відповідачем на підставі актів інших податкових інспекцій, що були складені за результатами зустрічних перевірок відносин вищезазначених контрагентів-постачальників позивача з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями, а також перевірки безпосередньо підприємств-постачальників вищезазначених контрагентів-постачальників позивача.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, чинним законодавством України відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої особи, у т.ч. за податковими зобов'язаннями, не передбачена.

Суд вважає, що у випадку не виконання підприємствами по другому та подальших ланцюгах постачання своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, які не є контрагентами позивача, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих юридичних осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права формування податкового кредиту і наступне відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Окрім цього, згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Згідно підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону 168/97-ВР та пунктів 200.10, 200.11, 200.12 статті 200 ПК України, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно підпункту 7.7.6. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР та пункту 200.12 статті 200 ПК України, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Під час вирішення спору суд з'ясував, що зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 863 968,00 грн. було здійснено відповідачем без врахування того, що вказана сума вже заявлялась Позивачем до бюджетного відшкодування, та у встановленому законодавством порядку, достовірність нарахування заявленої суми у більшій своїй частині була підтверджена безпосередньо самим податковим органом, адже на підставі висновку податкового органу органом державної казначейської служби підприємству було перераховано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 1 623 052,00 грн. Даний факт підтверджується безпосередньо самим податковим повідомлення-рішенням №0000253720 від 19.08.2013 року, в якому зазначаються розміри відшкодованих сум на момент перевірки.

Суд приходить до висновку, що факт перерахування платнику податків - ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» заявленого бюджетного відшкодування суми з податку на додану вартість у більшій своїй частині свідчить про визнання податковим органом сум, заявлених позивачем до бюджетного відшкодування достовірними та законними, а податковий кредит, на підставі якого було заявлено суму з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування таким, що сформований у відповідності до вимог податкового законодавства.

Щодо висновків Відповідача про порушення Позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), із змінами та доповненнями, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі - ПК України), що призвело до завищення суми податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Так, згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг)…; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Первинним документом, який підтверджує факт здійснення першої події, є податкова накладна, яка згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пункту 201.6 статті 200 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97 та пункту 201. 10 статті 201 ПК України, вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд вважає, що у порядку, передбаченому чинним законодавством, позивачем було правомірно віднесено суму, зазначена в акті перевірки, до складу податкового кредиту, та на законній підставі була заявлена до бюджетного відшкодування за періоди, зазначені в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Представник позивача пояснила, що усі первинні документи, що підтверджують спрямованість на реальне настання правових наслідків господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ «Восток-Сервіс Миколаїв» (код ЄДРПОУ 31946649), ПП «Агрохім-Інвест» (код ЄДРПОУ 31946446), ТОВ «САНТЕХРЕМСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 34606823), ТОВ «Графит-Юг» (код ЄДРПОУ 35938703), ПП «Турботех» (код ЄДРПОУ 36317260), ТОВ «Турбо-Центр» (код ЄДРПОУ 36813768), ТОВ «Українсько-російська промислова компанія Енерго» (код ЄДРПОУ 37167209), ТОВ «Енергокомфорт» (код ЄДРПОУ 23620662), ПП ВКФ «Промзварка» (код ЄДРПОУ 33367675), ТОВ «ТД «Владар-Харків» (код ЄДРПОУ 32947554), ТОВ «ТД-НК.ЕНЕРГОМАШ» (код ЄДРПОУ 34675593), ТОВ «Аврора РК» (код ЄДРПОУ 36632064), ТОВ «Спец-Контакт» (код ЄДРПОУ 32013984), Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2), ТОВ «Турбонік» (код ЄДРПОУ 33682615) - договори, специфікації, платіжні доручення, накладні, податкові накладні, а також - факт оприбуткування та використання у власному виробництві - прибуткові ордери, податкові-вимоги на відпуск (внутрішнє) переміщення матеріалів, витратні (видаткові) накладні додані були надані перевіряючим і це не спростовано представником відповідача.

Первинні документи надані позивачем до матеріалів справи та дослідженні судом.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийому робіт (послуг) або банківським документом, який підтверджує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПКУ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Враховуючи, що витрати по сплаті податку на додану вартість на суму 1 863 968,00 грн. підтверджені податковими накладними, то сформований позивачем податковий кредит на вказану суму є правомірним та таким, що відповідає вимогам підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 та пункту 198.6 статті 198 ПК України.

За достовірність та своєчасність визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідають платники податку, що передбачено пунктом 10.2 статті 10 Закону № 168/97, але не їх контрагенти.

Пункт 36.5 статті 36 ПК України передбачає відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. Разом з тим, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).

Аналіз діючих норм податкового та іншого законодавства України свідчить про те, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. При цьому, слід прийняти до уваги той факт, що порушення податкового законодавства з боку всіх контрагентів позивача під час проведення перевірки Відповідачем не підтверджені.

Висновок суду щодо правомірності формування Позивачем податкового кредиту у розмірі 1 863 968,00 грн. та заявлення відповідної суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування кореспондується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною при вирішенні спорів цієї категорії у постановах від 09.09.2008 р. у справі № 21-500во08, від 01.10.2010 р. у справі № 21-573во10 та від 31.01.2011 р. у справі № 21-47а10, в яких він зазначав, що у випадку, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на податковий кредит, податкове повідомлення-рішення № 0000253720 від 19 серпня 2013 року, яке було прийняте на підставі акту перевірки від 24.07.2013 року № 881/40-10/37-20/31821381 та відповіді на заперечення від 14.08.2013 року № 4696/10/37.2-17 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно із положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача -такими, що підлягають судовому захисту.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Позивач в своєму позові просив суд визнати недійсним оскаржуване рішення відповідача. Відповідно до положень ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи пояснення позивача у судовому засіданні, надані їм докази, суд вважає за можливе, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати оскаржуване рішення відповідача протиправним та скасувати в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників № 0000253720 від 19.08.2013 року.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (код ЄДРПОУ 31821381) судовий збір у сумі 2 294,00 грн., сплачений за платіжним дорученням № 11883 від 20.11.2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст. 163 КАС України

та підписана суддею 20.01.2014 року.