Постанова

від 12.03.2020 по справі 814/4890/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2020 року

Київ

справа №814/4890/13-а

адміністративне провадження №К/9901/25173/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року (головуючий суддя - Малих О.В.)

та на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Домусчі С.Д., судді - Коваль М.П., Кравець О.О.)

у справі №814/4890/13-а

за позовом Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Державне підприємство Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про правомірність визначення своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю:

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників № 0000253720 від 19.08.2013;

-повернуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект судовий збір у сумі 2 294, 00 грн, сплачений за платіжним дорученням № 11883 від 20.11.2013.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що витрати по сплаті податку на додану вартість на суму 1 863 968, 00 грн підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а тому сформований позивачем податковий кредит на вказану суму є правомірним та таким, що відповідає вимогам підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість та пункту 198.6 статті 198 ПК України. Водночас відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних доказів протиправності формування платником сум податкового кредиту.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте відповідачем у межах його повноважень та у спосіб, встановлений законом. А також вказує про протиправність формування Підприємством податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ Восток-Сервіс Миколаїв , ПП Агрохім-Інвест , ТОВ САНТЕХРЕМСТРОЙ , ТОВ Графит-Юг , ПП Турботех , ТОВ Турбо-Центр , ТОВ Українсько-російська промислова компанія Енерго , ТОВ Енергокомфорт , ПП ВКФ Промзварка , ТОВ ТД Владар-Харків , ТОВ ТД-НК.ЕНЕРГОМАШ , ТОВ Аврора РК , ТОВ Спец-Контакт , ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Турбонік у періоді, що перевірявся з огляду на відсутність реального виконання укладених між позивачем та вказаними вище контрагентами угод.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

28 липня 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Підприємство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у період з 12.07.2013 по 24.07.2013 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.08.2010 по 30.09.2011.

За результатами перевірки складено акт №881/40-10/37-20/31821381 від 24.07.2013 (далі - Акт перевірки, а.с. 13 - 333).

Згідно висновків Акта перевіки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:

- підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість ;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, із змінами і доповненнями, що призвело до завищення суми податкового кредиту у розмірі 1 942 748, 00 грн, а саме: серпень 2010 року - 60 641, 00 грн, вересень 2010 року - 23 402, 00 грн, жовтень 2010 року - 42 814, 00 грн., листопад 2010 року - 85 662, 00 грн, грудень 2010 року - 107 177, 00 грн, січень 2011 року - 41 974, 00 грн, лютий 2011 року - 14 983, 00 грн, березень 2011 року - 216 723, 00 грн, квітень 2011 року - 183 181,00 грн., травень 2011 року - 282 474,00 грн., червень 2011 року - 202 152, 00 грн, липень 2011 року - 244 864, 00 грн, серпень 2011 року - 312 057, 00 грн, вересень 2011 року - 124 644, 00 грн;

- пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість ;

- підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму ПДВ в розмірі 1 942 748, 00 грн, а саме: вересень 2010 року - 60 641, 00 грн, жовтень 2010 року - 23 402, 00 грн, листопад 2010 року - 42 814, 00 грн, грудень 2010 року - 85 662, 00 грн, січень 2011 року - 107 177, 00 грн, лютий 2011 року - 41 974, 00 грн, березень 2011 року - 14 983, 00 грн, квітень 2011 року - 216 723, 00 грн, травень 2011 року - 183 181, 00 грн, червень 2011 року - 282 474, 00 грн, липень 2011 року - 202 152, 00 грн, серпень 2011 року - 244 864, 00 грн, вересень 2011 року - 312 057, 00 грн, жовтень 2011 року - 124 644, 00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач подав заперечення № 17/1-7667 від 01.08.2013 (том 2 а.с. 1 - 5).

Рішенням Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 14.08.2013 №4696/10/37.2-17 внесено до зміни до акту перевірки та викладено його висновки в наступній редакції:

Перевіркою встановлено порушення Товариством:

- підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість ;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого Підприємством завищено суму податкового кредиту по придбаним товарам та роботам від контрагентів-постачальників в розмірі 1 863 968, 00 грн, а саме: серпень 2010 року - 60 641, 00 грн, вересень 2010 року - 19 990, 00 грн, жовтень 2010 року - 42 814, 00 грн, листопад 2010 року - 36 632,б00 грн, грудень 2010 року - 80 839, 00 грн, січень 2011 року - 41 974, 00 грн, лютий 2011 року - 14 983, 00 грн, березень 2011 року - 216 723, 00 грн, квітень 2011 року - 183 181, 00 грн, травень 2011 року - 282 474, 00 грн, червень 2011 року - 202 152, 00 грн, липень 2011 року - 244 864, 00 грн, серпень 2011 року - 312 057, 00 грн, вересень 2011 року - 124 644, 00 грн;

- пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість ;

- підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування всього в розмірі 1 863 968 грн, а саме: вересень2010 року - 60 641, 00 грн, жовтень 2010 року - 19 990, 00 грн, листопад 2010 року - 42 814, 00 грн, грудень 2010 року - 36 632, 00 грн, січень 2011 року - 80 839, 00 грн, лютий 2011 року - 41 974, 00 грн, березень 2011 року - 14 983, 00 грн, квітень 2011 року - 216 723, 00 грн, травень 2011 року - 183 181, 00 грн, червень 2011 року - 282 474, 00 грн, липень 2011 року - 202 152, 00 грн, серпень 2011 року - 244 864, 00 грн, вересень 2011 року - 312 057, 00 грн, жовтень 2011 року - 124 644, 00 грн (том 2 а.с. 6 - 11).

На підставі Акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000253720 від 19.08.2013, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за період з вересня 2010 року по жовтень 2011 року включно у розмірі 1 863 968, 00 грн та нараховано штрафні санкції у розмірі 441 859, 50 грн (том 2 а.с. 12).

Контролюючий орган дійшов висновку про протиправність формування Товариством податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ Восток-Сервіс Миколаїв , ПП Агрохім-Інвест , ТОВ САНТЕХРЕМСТРОЙ , ТОВ Графит-Юг , ПП Турботех , ТОВ Турбо-Центр , ТОВ Українсько-російська промислова компанія Енерго , ТОВ Енергокомфорт , ПП ВКФ Промзварка , ТОВ ТД Владар-Харків , ТОВ ТД-НК.ЕНЕРГОМАШ , ТОВ Аврора РК , ТОВ Спец-Контакт , ФОП ОСОБА_1 , оскільки вони реально не виконувались, а були спрямовані на мінімізацію податкових зобов`язань Товариства.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України Про податок на додану вартість (далі - Закон №168/97-ВР), Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон №168/97-ВР визначає платників податку на додану вартість, об`єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету

Відповідно до п. 1.7 статті 7 Закону 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктами 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного вище Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від`ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. 16.1.3 п. 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.п. 200.1-200.3 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач (Покупець) мав господарські відносини з контрагентами: ТОВ Восток-Сервіс Миколаїв , ПП Агрохім-Інвест , ТОВ САНТЕХРЕМСТРОЙ , ТОВ Графит-Юг , ПП Турботех , ТОВ Турбо-Центр , ТОВ Українсько-російська промислова компанія Енерго , ТОВ Енергокомфорт , ПП ВКФ Промзварка , ТОВ ТД Владар-Харків , ТОВ ТД-НК.ЕНЕРГОМАШ , ТОВ Аврора РК , ТОВ Спец-Контакт , ФОП ОСОБА_1 , ТОВ Турбонік (Постачальники). Відповідні договори наявні в матеріалах справи та досліджувалися судами попередніх інстанцій під час розгляду справи.

Ні підтвердження реальності виконання умов зазначених договорів, позивач надав копії специфікацій, платіжних доручень з відмітками банків про їх проведення, накладних, податкових накладних, тощо.

Також судами попередніх інстанцій встановлено факт використання Підприємством у власному виробництві поставлених товарів, що підтверджується копіями прибуткових ордерів, податкових-вимог на відпуск (внутрішнє) переміщення матеріалів, витратних (видаткових) накладних, тощо.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраними судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань.

Зокрема, судами досліджено вказані вище первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку.

Вказані документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів/послуг, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов`язання за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами сформовано безпідставно за господарськими операціями, які не виконувались.

Крім того, касаційна скарга дублює зміст апеляційної скарги та не містить жодних конкретних доводів незаконності рішень судів попередніх інстанцій та доказів на спростування реального виконання укладених між позивачем та вказаним вище контрагентом угод.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року та на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова