Ухвала

від 27.05.2014 по справі 810/6197/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6197/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

27 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

секретар Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року у справі за позовом Приватного підприємства «Торес-Н» до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року Приватне підприємство «Торес-Н» звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2013 року № 0000302200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 07.11.2013 року № 0000302200. Рішення суду вмотивовано тим, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідачем не надано до суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентом ПрАТ «Страхова компанія «Прогре-Фонд» недійсними в судовому порядку.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На думку апелянта, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2013 року Тетіївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 22.10.2013 року № 138/220/33689605 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Торес-Н» код за ЄДРПОУ: 33689605, з питань правильності і правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток під час здійснення фінансово-господарських відносин з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» (код за ЄДРПОУ 30303336) за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року».

За результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 6 201, 00 гривень, в тому числі за 1 квартал 2011 року на суму 6 201, 00 гривень; підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періодах, що перевірялися, на загальну суму 45 827, 00 гривень, в тому числі за 2 квартал 2011 року на суму 13 805, 00 гривень, за 3 квартал 2011 року на суму 8 459, 00 гривень, за 4 квартал 2011 року на суму 4 157, 00 гривень, за 1 квартал 2012 року на суму 9 529, 00 гривень, за 2 квартал 2011 року на суму 9 877, 00 гривень.

На підставі акту та за результатами перевірки 22.10.2013 року № 138/220/33689605, Тетіївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 07.11.2013 року № 0000302200 за платежем по податку на прибуток на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 52 028, 52 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4 852, 00 гривень.

Податковий орган дійшов до висновку про те, що витрати з придбання страхових послуг, відповідно до укладеного договору з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», ПП «Торес-Н» безпідставно віднесло до складу валових витрат на страхування по взаємовідносинах з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес Фонд» з підстав визнання правочинів ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес - Фонд » нікчемними у зв'язку з тим, що вказане підприємство не мало можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб-страхувальників.

В основу висновків Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області лягло те, що ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів в місті Києві було проведено перевірку ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» (код за ЄДРПОУ 30303336), за результатами якої був складений Акт від 19.07.2013 року № 445/2250/30303336 «Про результати планової виїзної перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» (код за ЄДРПОУ 30303336) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року» відповідно до якого правочини, укладені ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою приховування сплати податків третіх осіб. Згідно зазначеного акта перевірки, валові внески, одержані (нараховані) ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» на його користь за договорами страхування і перестрахування за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року та валові внески, сплачені ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» за договорами перестрахування з резидентами за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року підлягають зменшенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, виходячи з наступного.

Підпунктом 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат (10 відсотків - для суб'єктів кінематографії, які здійснюють виробництво національних фільмів) за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, валові витрати Приватного підприємства «Торес-Н» за 1 квартал 2011 року становили 1 647 904,00 гривень (рядок 04 декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2011 року без урахування витрат на страхування том І а.с. 197). П'ятивідсотковий ліміт з валових витрат підприємства становить 82 395,20 грн. За 1 квартал 2011 року валові витрати підприємства становили 24 804, 00 гр., що не перевищують 5 % та в повному обсязі можуть бути зараховані у склад валових витрат.

Щодо формування валових витрат у період з 2 кварталу 2011 року по 2 квартал 2012 року у зв'язку з безпідставним, як вказує відповідач, віднесенням до складу адміністративних витрат на страхування по взаємовідносинах з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне.

Згідно з підпунктом 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.

Однак, перевіркою не встановлено і в ході розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не доведено наявність визначених підпунктом 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України обставин. При цьому фактичні обставини, зазначені в Акті перевірки, не підпадають під регулювання підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України оскільки не стосуються ані понесення позивачем витрат подвійного призначення, ані отримання ним (як страхувальником) страхового відшкодування понесених збитків у зв'язку з веденням господарської діяльності, а отже застосування відповідачем підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України є помилковим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ПП «Торес-Н» є інші види оптової торгівлі (оптова торгівля обладнанням для птахівництва та свинарства, запчастинами для обладнання, крематорами та інше).

При здійсненні господарської діяльності ПП «Торес-Н» основним постачальником обладнання є Компанія «VAL-СО» (Голландія), про що підписана дилерська угода від 11.10.2010 року ( том І а.с. 119-132). Пунктом 3.17 зазначеної угоди передбачено обов'язкове страхування товару на складі страхувальника, що має гарну репутацію. В наслідок цього 01.02.2011 року між ПП «Торес-Н» та ПрАТ «Страховою компанією «Прогрес-Фонд» було підписано генеральний договір добровільного страхування майна № 0201/06-320 від 01.02.2011 року (том І а.с. 57), предметом якого є страхування майнових інтересів ПП «Торес-Н», пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а саме: товари (обладнання для птахівництва та свинарства, запчастини до обладнання, крематори та інше), які знаходяться на складі ПП «Торес-Н».

Відповідно до дилерської угоди від 11.10.2010 року та договорів купівлі-продажу, укладених ПП «Торес-Н» та компанією «VAL-СО» (Голландія), поставка обладнання відбувається на умовах «ЕХW» згідно Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року.

Крім того, між позивачем та Компанією «VAL-СО» (Голландія) укладені окремі угоди, якими передбачено, що право власності на товар переходить покупцю від постачальника в момент здійснення поставки.

Позивач зазначив, що для відшкодування можливих втрат від псування, знищення свого майна під час його зберігання, транспортування до складу покупця, ПП «Торес-Н» було укладено генеральний договір добровільного страхування майна № 0201/06-320 від 01.02.2011 року з ПрАТ «Прогрес-Фонд». Вартість страхових послуг (розмір страхового платежу) розраховувалась відповідно до вартості та обсягу товару, який був застрахований. Сплата страхових платежів підтверджується платіжними документами, а факт надання страхових послуг - відповідними актами.

З викладеного вбачається, що ПП «Торес-Н» правомірно врахувало витрати зі страхування свого майна (ризиків, що пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном) у складі валових витрат з податку на прибуток підприємств. Ці витрати підтверджуються платіжними дорученнями (том І а.с. 184-196) та іншими бухгалтерськими документами, оформленими відповідно до Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З приводу формування валових витрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

З наданих позивачем документів не встановлено неправомірності віднесення до складу валових витрат по придбанню страхових послуг у ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» у загальній сумі 52 028, 00 гривень.

Позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання страхових послуг. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд».

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за договором укладеним між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», оскільки останні відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, однією з головних умов здійснення підприємницької діяльності відповідно до норм чинного законодавства є державна реєстрація підприємництва, а ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» (код за ЄДРПОУ 30303336) є зареєстрованим товариством, що не заперечувалося відповідачем під час здійснення перевірки позивача.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів про визнання правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», а також судових рішень щодо визнання правочинів, укладених між позивачем та вказаним товариством, недійсними.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

В Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява № 803/02). «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення - рішення .

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 2 червня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.