Ухвала

від 04.06.2014 по справі 822/4718/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4718/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: Залуцького В.Н.

відповідача: Кундиловської М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області, Приватного підприємства "Універсал-Хмельницький" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Універсал-Хмельницький" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

ПП "Універсал-Хмельницький" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м.Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2013 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі висновків акту перевірки від 27.11.2013 року №4782/22-05 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.12.2013 року №0005852205/2899; №0005872205/2900; №0005862205/2901. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірними, просили визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року позов задоволено частково - визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0005872205/2900 в частині основного платежу в сумі 2811028,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 555206,00 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просив постанову від 13.03.2014 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, і позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача подану ним апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року скасувати в частині задоволення позовних вимог, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підприємства підтримав, просив її задовольнити, а рішення суду в частині відмови у позові - скасувати. Апеляційну скаргу відповідача не визнав у повному обсязі, проти її задоволення заперечив, вважаючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 18.10.2013 по 13.11.2013 ДПІ у м.Хмельницькому була проведена документальна планова виїзна перевірка приватного підприємства "Універсал-Хмельницький" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 27.11.2013 року №4782/22-05, на підставі висновків якого податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.12.2013 року №0005852205/2899 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 4239,00 грн., в тому числі 4084,00 грн. за основним платежем та 155,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0005872205/2900 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 3408072,00 грн., в тому числі 2845834,00 грн. за основним платежем та 562238,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0005862205/2901 (форма "П"), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2012 року в розмірі 44233,00 грн.

Підставою для визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток є викладені в акті перевірки висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат за рахунок віднесення до їх складу витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та не підтверджені оформленими, згідно вимог чинного законодавства України, відповідними документами по маркетингових та мерчандайзинговим послугам ДП "Маркет плазо" в сумі 9258,00 грн., ПрАТ "Фірма Бакалія" в сумі 17543,00 грн., ТОВ "Суматра ЛТД" в сумі 3503,00 грн., ФОП ОСОБА_4 в сумі 18602,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що між ЗАТ "Фірма "Бакалія" (виконавець) та ПП "Універсал-Хмельницький" (замовник) укладені договори про надання послуг №01/04-10 від 01.04.2010р., №58/11р від 09.06.2011 року, №46/11р, №45/11р від 01.03.2011 року, №24/12р від 01.02.2012р. Відповідно до умов укладених договорів ЗАТ "Фірма "Бакалія" надає послуги по мерчандайзингу, а саме розміщення продукції під торговими марками, що поставляє ПП "Універсал-Хмельницький", в мережі магазинів "Економ", ПрАТ "Фірми "Бакалія" (п.1.1 договору).

На виконання вищезазначених договорів про надання послуг №01/04-10 від 01.04.10р., №58/11р від 09.06.11р., №46/11р від 01.03.11р., №45/11р від 01.03.11р., №24/12р від 01.02.12р., додаткових угод та додатків до договорів сторонами (позивачем та ЗАТ "Фірма "Бакалія" (ПАТ "Фірма Бакалія") складені і підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з жовтня 2010 року по листопад 2012р. помісячно.

Отримавши від ЗАТ фірма "Бакалія" (ПрАТ "Фірма Бакалія") податкові накладні та оплативши вартість маркетингових та мерчандайзингових послуг, позивач відніс до валових витрат витрати по зазначених послугах в розмірі 17543,00 грн., а податок на додану вартість, сплачений в їх ціні в сумі 1669,00 грн. - до податкового кредиту звітного періоду.

Між ПП "Універсал-Хмельницький" (замовник) та ТОВ "Суматра-ЛТД" (виконавець) 27.12.2010 року та 04.01.2012 року укладено договори про надання послуг №312/1 та №312/2 відповідно, за умовами якого виконавець зобов'язується надавати замовнику визначені цим договором послуги та вживати можливих заходів щодо дотримання інших визначених цим договором умов, а замовник зобов'язується сплачувати виконавцеві основну плату за надання передбачених цим договором послуг, та додаткову плату в разі дотримання замовником передбачених цим договором умов (п.2.1 договору); метою договору є підвищення обсягів товарообороту між сторонами та попередження виникнення у виконавця товарних залишків при постачанні товарів в рамках існуючих договорів поставки (п.2.3 договору); послуги, що надаються виконавцем замовнику, включають: розміщення товарів в торгівельному залі магазинів/аптечних закладах для посилення інформаційного впливу на кінцевого споживача та збільшення обсягів збуту товарів, і, відповідно, збільшення обсягів його закупівлі у замовника.

На виконання вищезазначених договорів про надання послуг №312/2 від 04.01.12р., №312/1 від 27.12.10р., додаткової угоди сторонами (позивачем та ТОВ "Суматра-ЛТД") складені і підписані акти надання послуг за період з жовтня 2010р. по червень 2012р. щомісячно.

Отримавши від ТОВ "Суматра-ЛТД" податкові накладні та оплативши вартість послуг, позивач відніс до валових витрат витрати по зазначених послугах в розмірі 3503,00 грн., а податок на додану вартість, сплачений в їх ціні в розмірі 433,00 грн. - до податкового кредиту звітного періоду.

01.01.2010 року між ДП "Маркет-Плазо" (виконавець) та ПП "Універсал-Хмельницький" (замовник) укладено договір про надання послуг №ВЗ787, відповідно до умов якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату інформаційно-консультаційні, організаційні та маркетингові послуги стосовно товарів, поставлених замовником згідно з договором №787 від 01.01.2010 року в мережу магазинів виконавця "Фуршет" та виконати ряд певних дій по просуванню цього товару на ринок України (п.1.1 договору). На виконання вищезазначеного договору сторонами (позивачем та ДП "Маркет-Плазо") складені і підписані акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) з жовтня 2010р. по грудень 2012р. щомісячно. Підприємством віднесено до валових витрат витрати по зазначених маркетингових послугах в розмірі 9258,00 грн., а податок на додану вартість, сплачений в їх ціні в розмірі 1220,00 грн. - до податкового кредиту звітного періоду.

01.04.2010 року між ФОП ОСОБА_4 (виконавець) та ПП "Універсал-Хмельницький" укладено договір №1/04-10, відповідно до умов якого замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню замовникові послуг по просуванню продукції торгівельних марок під брендом "Юнілівер", які погоджені між сторонами та зазначені в переліку послуг даного договору. 01.04.2011 року між тими ж сторонами укладено договір №020411, відповідно до умов якого замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню замовникові послуг по просуванню продукції торгівельних марок під брендом UNILEVER, а саме: "Бесіда", "Lipton", ТМ "Brook Bond", "Calve", "Rama", "Knor", "Ахе", "Cif", "Domestos", "Dove", "Rexona", "Timotei", "Sunsilk", "Clea". На виконання вищезазначених договорів №1/04-10 від 01.04.10р., №020411 від 01.04.11р. сторонами (позивачем та ФОП ОСОБА_4) складені і підписані акти приймання-передачі послуг. Позивач відніс до валових витрат витрати по зазначених послугах в сумі 18602,00 грн., а податок на додану вартість, сплачений в їх ціні в розмірі 3721,00 грн. - до податкового кредиту звітного періоду.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №283/97-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу пп.5.2.1 п.5.2 ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України №283/97-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Отже, законодавством передбачено, що платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Відповідно до п.138.1. ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 14.1.27 ст.14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2. ст.138 ПК України).

Згідно пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 ПК України, до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт (надання послуг) до складу валових витрат та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку надання маркетингових послуг, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції).

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо). Зазначена правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

При цьому судом першої інстанції враховано, що відповідно до пп.14.1.108 п.14.1 ст.14 ПК України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

За своєю суттю маркетинг для підприємства - це система організації його праці, за якою виробничі рішення приймаються спеціальним вивченням вимог ринку, прогнозуванням та управлінням їх. У систему маркетингу входить вивчення кон'юнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється (збувається) підприємством; аналіз зміни цін на продукцію та її замінники; прогнозування доходів потенційних споживачів і їх потреб у певному товарі; використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами, стимулювання збуту продукції; планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів; спеціальна організація обслуговування споживачів, яка передбачає максимальне наближення товару до потенційного споживача.

Згідно узагальнюючої податкової консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012р. №123, до маркетингових послуг належать, у тому числі, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). Для врахування витрат на рекламні та маркетингові послуги, у тому числі мотиваційні виплати при обчисленні об'єкта оподаткування необхідне доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Таким чином, витрати на оплату маркетингових та мерчендайзингових послуг включаються до складу витрат підприємства за умови дотримання вимог п.138.2 ст.138 ПК України.

Згідно положень пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до частини першої ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

При цьому, підтвердженням фактичного отримання маркетингових (мерчандайзингових) послуг можуть бути, зокрема, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

Отже, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку на прибуток мають право віднести витрати на маркетинг до складу податкових витрат, а сплачені суми ПДВ - до складу податкового кредиту.

Дослідивши надані позивачем документи на підтвердження взаємовідносин позивача з контрагентами ДП "Маркет Плазо" (договори, акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг)), ЗАТ "Фірма "Бакалія" (ПрАТ "Фірма Бакалія") (договори, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг)), ТОВ "Суматра ЛТД" (договори, акти надання послуг), ФОП ОСОБА_4 (договори, акти приймання-передачі послуг), суд першої інстанції дійшов висновку, що в зазначених документах чітко не вказано, які саме маркетингові (мерчандайзингові) послуги були надані, не вказано обсяги наданих послуг, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі. Вказані документи не доводять: яким чином проводилось вивчення та формування споживчого попиту та яким чином це вплинуло на збільшення об'ємів поставок товарів; які дії сприяли підвищенню споживчого попиту та просуванню товару на ринок України, тобто надані документи не підтверджують фактичне виконання послуг, а, відтак, зумовлюють неможливість встановлення наданого виду послуг та їх зв'язку з господарською діяльністю ПП "Універсал-Хмельницький".

Крім того, з урахуванням вищевикладених обставин, за своєю сутністю маркетингові (мерчандайзингові) послуги повинні сприяти реалізації продукції платника податку - ПП "Універсал-Хмельницький".

Крім того, судом першої інстанції враховано, що між позивачем та зазначеними вище його контрагентами укладені договори на поставку товарів, а саме: з ЗАТ "Бакалія" №4 від 01.10.2008р., №134 від 31.12.10р.; з ДП "Маркет-Плазо" №787 від 01.10.10р.; з ТОВ "Суматра-ЛТД" №211 від 31.12.2009р., №312 від 27.12.10р.; з ФОП ОСОБА_4 №1/04/10 від 01.04.10р., від 04.01.10р., №136 від 13.12.12р. (копії яких містяться в матеріалах справи), відповідно до умов яких ПП "Універсал-Хмельницький" поставив ЗАТ "Бакалія", ДП "Маркет-Плазо", ТОВ "Суматра-ЛТД", ФОП ОСОБА_4 товар, по якому в подальшому позивач отримував послуги мерчандайзингу, маркетингу від ЗАТ "Бакалія", ДП "Маркет-Плазо", ТОВ "Суматра-ЛТД", ФОП ОСОБА_4

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з аналізу змісту вищезазначених договорів про надання послуг та договорів поставок з ДП "Маркет плазо", ПрАТ "Фірма Бакалія", ТОВ "Суматра ЛТД", ФОП ОСОБА_4, а також з врахуванням положення ЦК України, судом першої інстанції встановлено факт переходу права власності від ПП "Універсал-Хмельницький" до його контрагентів (ДП "Маркет плазо", ПрАТ "Фірма Бакалія", ТОВ "Суматра ЛТД", ФОП ОСОБА_4), що свідчить про відсутність підтвердження фактичного надання послуг та використання їх позивачем у власній господарській діяльності.

За встановлених обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено фактичного надання/отримання маркетингових (мерчандайзингових) послуг ДП "Маркет Плазо", ЗАТ "Фірма "Бакалія" (ПрАТ "Фірма Бакалія"), ТОВ "Суматра ЛТД", ФОП ОСОБА_4

За відсутності факту придбання послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Надані позивачем документи на підтвердження господарських операцій з надання маркетингових (мерчандайзингових) послуг не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже, не можуть прийматися як підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, продажем продукції (робіт, послуг) та бути підставою для віднесення їх до складу витрат і формування податкового кредиту (в частині сплати ПДВ в ціні послуг).

Таким чином, в ході судового розгляду було підтверджено, що позивачем завищено витрати за рахунок віднесення до їх складу витрати по інформаційно-консультаційним, організаційним та маркетинговим послугам наданим ДП "Маркет Плазо", ПрАТ "Фірма Бакалія", ТОВ "Суматра ЛТД", ФОП ОСОБА_4, які не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача та не підтверджені оформленими, згідно вимог чинного законодавства України, відповідними документами.

Отже правомірними є податкові повідомлення-рішення від 13.12.2013 року №0005852205/2899 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 4239,00 грн., в тому числі 4084,00 грн. за основним платежем та 155,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та №0005862205/2901 (форма "П"), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2012 року в розмірі 44233,00 грн.

Досліджуючи правомірність висновків відповідача про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, суд першої інстанції керувався наступним.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України №168/97-ВР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, платника податку визначено, як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону України №168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). З аналізу зазначеної норми вбачається, що право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З урахуванням зазначених вище положень Закону України №168/97-ВР право на нарахування податкового кредиту виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки послуг.

Під час перевірки посадовими особами відповідача не встановлено, та в судовому засіданні представником відповідача не доведено, що податкові накладні оформлені з порушенням вимог п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, якою встановлені вимоги до податкових накладних.

Відповідно до ст.198.1 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР та п.198.6 ст.198 ПК України лише у випадку відсутності податкової накладної або оформленої її з порушенням вимог покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Законом не передбачено.

Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Неправомірність формування позивачем витрат за рахунок віднесення до їх складу витрат по інформаційно-консультаційним, організаційним, маркетинговим та мерчандайзмнговим послугам наданим ДП "Маркет Плазо", ПрАТ "Фірма Бакалія", ТОВ "Суматра ЛТД", ФОП ОСОБА_4, які не пов'язані з веденням господарської діяльності позивача та не підтверджені оформленими згідно вимог чинного законодавства України, відповідними документами, а відтак, і віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених в ціні послуг встановлена вище при дослідженні правомірності визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток.

Щодо правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ сплачених в ціні товарів придбаних у ТОВ ТПП "Універсал", судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю торгово-промисловим підприємством "Універсал" (далі - ТОВ ТПП "Універсал") (постачальник) та ПП "Універсал-Хмельницький" (покупець) укладено договір на поставку товарів №8, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві за його заявками товари, назва, асортимент та кількість яких визначатиметься у видаткових накладних, що будуть оформлюватись при відвантажені товарів та вважатимуться невід'ємною частиною цього договору (п.1.1. договору).

Відповідно до додаткової угоди №1 від 01.01.10р. до договору №8 на поставку товарів від 01.01.10р. розрахунок за поставку здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежу. Оплата здійснюється у терміни, обумовлені чинним законодавством, але не більше ніж 180 днів з дня поставки товарів. Днем поставки товарів вважається день зазначений в накладній, за якою товари відвантажено покупцеві. Згідно додаткової угоди №2 від 02.01.10р. поставка товарів здійснюється зі складу постачальника таким способом: само вивіз товару покупцем. Умови поставки можуть бути змінені за узгодженою домовленістю сторін. Згідно додаткової угоди №б/н від 04.01.2010р. до договору №8 на поставку товарів від 01.01.2010р., незалежно від інших умов договору, покупець має право здійснювати передоплату за товар. Згідно додаткової угоди від 31.12.2012р. цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до "31" грудня 2013 року.

Як встановлено судом першої інстанції, факт отримання позивачем товарів від ТОВ ТПП "Універсал", проведення оплати та використання в господарській діяльності відповідачем не заперечується.

ТОВ ТПП "Універсал" фактично виписані зведені податкові накладні. З аналізу змісту договору на поставку товарів №8 від 01.01.2010 року, а також фактичних обставин господарських відносин постачання товарів, які відбуваються між ТОВ ТПП "Універсал" та ПП "Універсал-Хмельницький" на підставі вказаного договору, слід врахувати правомірність оформлення ТОВ ТПП "Універсал" як постачальником товарів зведених податкових накладних, оскільки вказане постачання товару має безперервний характер, а зв'язки позивача як отримувача, з ТОВ ТПП "Універсал" як постачальником, протягом усього строку дії договору є постійними.

Отримавши від постачальника товару (ТОВ ТПП "Універсал") вищезазначені податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач відніс податок на додану вартість, сплачений в його ціні - до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 ст.198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшла на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п.14 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 року (далі - Порядок №1379), податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплат (аванс).

Пунктом 15 Порядку №1379 визначено, що заповнення податкової накладної у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз па п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Таким чином, перелічені підстави є виключними, інших вимог Порядком №1379 не передбачено.

Судом першої інстанції встановлено перехід права власності на товар та його фактичну передачу в межах господарських відносин, які склались між ТОВ ТПП "Універсал" та ПП "Універсал-Хмельницький" на підставі договору на поставки товарів №8 від 01.01.2010 року, що також не заперечується сторонами по справі.

Фактичне отримання позивачем товарів підтверджується належним чином оформленими видатковими, податковими накладними та не заперечується відповідачем.

По господарських операціях з ТОВ ТПП "Універсал" зведені податкові накладні були виписані не пізніше останнього дня відповідного місяця, а відносини між даним підприємством і позивачем є постійними, мають ритмічний характер, періодичність оплати товарів встановлена умовами укладеного договору. Сплата коштів відбувалась протягом календарного місяця, до податкових накладних додавались усі необхідні визначені законом документи, тому цілком правомірним можна вважати виписку ТОВ ТПП "Універсал" по даних операціях зведених податкових накладних, а також включення позивачем сум податку, сплаченого за даними господарськими операціями, до складу податкового кредиту.

Суд враховує, що ТОВ ТПП "Універсал" на проведення позивачем попередньої оплати товару виписувались окремі податкові накладні, які не включались до зведених податкових накладних, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ, розрахунками коригування сум ПДВ по податкових декларацій з ПДВ (додатки до податкових декларацій), реєстрами отриманих податкових накладних, податковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем правомірно оформлено податковий кредит шляхом віднесення до його складу сум ПДВ, сплачених в ціні товарів по господарським операціям з ТОВ ТПП "Універсал". Відтак податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 року №0005872205/2900, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 3408072,00 грн., в тому числі 2845834,00 за основним платежем та 562238,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), підлягає скасуванню в частині основного платежу в сумі 2811028,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 555206,00 грн.

Доводи апеляційних скарг спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного Управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області, Приватного підприємства "Універсал-Хмельницький", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 червня 2014 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.